Ухвала суду № 27458611, 08.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2012 року м. Київ К-39915/10

Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим

на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.11.2009 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2010 р.

у справі №2а-9563/09/8/0170

за позовом Дочірнього підприємства «Ялтинська міська аптека»Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим-Фармація»

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим

про визнання недійсними податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Ялтинська міська аптека»Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим-Фармація»(далі -позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим (далі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.11.2009 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2010 р., позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 03.03.2009 р. №0000432301/0, від 06.04.2009 р. № 0000432301/1, від 12.05.2009р. № 0000882301/2, від 27.07.2009р. №0000882301/3 у частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 19 890,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 7 251,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2008 р., за результатами якої складено акт від 19.02.2009 р. №615/23-1/32169877/43.

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пп. 5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5, пп.8.1.2 п. 8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме -заниження податку на прибуток на загальну суму 24 767,00 грн., у т.ч. за 4 квартал 2006 р. на 2 083,00 грн., за 4 квартал 2007 р. на 2 794,00 грн., за 1 квартал 2008 р. на 6 399,00 грн., за 2 квартал 2008 р. на 5 233,00 грн., за 3 квартал 2008 р. на 8 258,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.03.2009 р. №0000432301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 33 820,00 грн. (у т.ч. за основним платежем -24 767,00 грн., за штрафними санкціями -9 053,00 грн.).

Позивачем було оскаржено вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, за результатами якого скарга позивача була залишена без задоволення, прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 06.04.2009 р. № 0000432301/1, аналогічне за змістом.

При подальшому адміністративному оскарженні вказаного податкового повідомлення-рішення було прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 12.05.2009р. № 0000882301/2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 33 296,00 грн. (у т.ч. за основним платежем -24 767,00 грн., за штрафними санкціями - 8 529,00 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 27.07.2009 р. №0000882301/3.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, у акті перевірки зазначено, що за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2008 р. позивачем було задекларовано амортизаційні відрахування у сумі 100 530,00 грн., у той час як перевіркою повноти визначення амортизаційних відрахувань за вказаний період було встановлено їх завищення на 76 783,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2008 р. -на 25 594,00 грн., за 2 квартал 2008 р. -на 25 595,00 грн. та за 3 квартал 2008 р. -на 25 594,00 грн.

Вказане порушення, на думку податкового органу, полягає у тому, що відповідно до умов пп.8.1.1 та пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підставою для здійснення амортизаційних відрахувань є понесення платником витрат на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробництва або використання. У той же час, попередньою перевіркою позивача за період з 01.01.2005 р. по 30.09.2006 р. підтверджено передачу позивачу засновником - ТОВ «РК «Крим-Фармація»прав користування основними засобами згідно актів прийому-передачі від 30.12.2005 р. на суму 394,9 тис.грн, у тому числі були передані права користування основними засобами: 2 групи на суму 259,5 тис.грн., 3 групи на суму 101,6 тис.грн., нематеріальними активами на суму 33,8 тис.грн. (комп'ютерна програма 1-С).

Як встановлено проведеною перевіркою, позивач за 9 місяців 2008 р. амортизаційні нарахування здійснював тільки на нематеріальні активи.

За таких обставин податковий орган дійшов висновків, що оскільки позивачу було передано право користування основними засобами та нематеріальними активами, а суб'єктом господарювання не здійснювались витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, амортизаційні відрахування здійснюватись на такі активи не повинні.

Однак, попередні судові інстанції обґрунтовано не погодились із такими твердженнями податкового органу та дійшли правильних висновків, що в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 19 890,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 7 251,00 грн. спірні податкові повідомлення-рішення не ґрунтуються на чинному податковому законодавстві України з огляду на таке.

Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі -Закон) під терміном «амортизація»основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Підпунктом 8.1.2 п.8.1 ст.8 зазначеного Закону, визначено, що амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Згідно із пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 вказаного Закону, під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Як вбачається із матеріалів справи, у п.1.2 Статуту позивача у новій редакції, зареєстрованого Ялтинським виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 31.01.2006 р. за №11461050002001059, вказано, що Дочірнє підприємство «Ялтинська міська аптека»Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим-Фармація»є правонаступником усіх прав та зобов'язань ТОВ «Республіканська компанія «Крим-Фармація»щодо майна Ялтинського виробничого об'єднання «Фармація», яке передано до Статутного фонду ТОВ «Республіканська компанія «Крим-Фармація».

Відповідно до п.7.1 Статуту позивача, майно підприємства складають виробничі і невиробничі фонди й оборотні кошти, а також інші цінності, розмір і вартість яких відображаються в самостійному балансі підприємства.

Згідно із п.7.2 Статуту, майно підприємства утворюється, зокрема, за рахунок майна, наданого Засновником як внесок до статутного капіталу; майна, наданого Засновником у повне господарське відання тощо.

Відтак, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що разом з переданими позивачу засновником -ТОВ «РК «Крим-Фармація»правами користування основними засобами згідно актів прийому-передачі від 30.12.2005 р. на суму 394,9 тис.грн., у тому числі правом користування основними засобами: 2 групи на суму 259,5 тис.грн., 3 групи на суму 101,6 тис.грн, нематеріальними активами на суму 33,8 тис.грн.(комп'ютерна програма 1-С), позивач став і правонаступником понесених витрат на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, у зв'язку із чим доводи податкового органу про відсутність у позивача правових підстав для нарахування амортизації є необґрунтованими.

Суд касаційної інстанції також погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що пп.8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено виключний перелік витрат, які не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду, а саме витрати з: придбання і відгодівлю продуктивної худоби; вирощування багаторічних плодоносних насаджень; придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам; утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.

У той же час, наявності жодної з наведених підстав відповідачем у ході розгляду справи не доведено.

Відтак, підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень у частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 19 890,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 7 251,00 грн. у податкового органу не було.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.11.2009 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2010 р. у справі №2а-9563/09/8/0170 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.