Ухвала суду № 27458590, 15.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/13212/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Слюсар С.В.,відповідача:Плахотничого Д.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.07.2011 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012 р.

у справі №2а-5482/11/2670

за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі - позивач) звернулась з адміністративним позовом до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.07.2011 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій -без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для звернення позивача до суду із названим позовом стали результати проведеної контролюючим органом невиїзної документальної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по рентній платі за природний газ і газовий конденсат, результати якої викладено в акті від 10.12.2010 р. №223/15-30019775.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат»у частині сплати узгоджених податкових зобов'язань по рентній платі за природний газ за березень, травень, червень 2010 р. та у частині сплати узгоджених податкових зобов'язань за газовий конденсат за квітень, липень 2010 р.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 24.12.2010 р. №0000371500/0, яким за затримку на 26 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 221 164,63 грн. визначено суму штрафу у розмірі 22 116,46 грн., №0000381500/0, яким за затримку на 53 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 13 247,16 грн. визначено суму штрафу у розмірі 2 649,43 грн. та №0000391500/0, яким за затримку на 29 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 13 483,76 грн. визначено суму штрафу у розмірі 1 348,38 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному поряду, за результатами якого прийнято нові від 24.03.2011 р. №0000371500/1, № 0000381500/1 та № 0000391500/1, аналогічні за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок, викладений у відповідному акті перевірки, про несвоєчасну сплату позивачем угоджених зобов'язань, а саме - по рентній платі за природний газ несвоєчасна сплата узгоджених податкових зобов'язань за березень, травень, червень 2010 р. склала 221 164,63 грн., по рентній платі за газовий конденсат несвоєчасна сплата узгоджених зобов'язань за квітень, липень 2010 р. становила 26 730,92 грн.

Натомість, позивач не погоджується із такими висновками податкового органу та зазначає, що податкові зобов'язання за природний газ та газовий конденсат ним було сплачено у строки, передбачені Порядком обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, затверджений Постановою КМУ від 22.03.2001 р. №256, про що, на його думку, свідчать платіжні доручення: від 02.04.2010 р. №88 на суму 1 788 000,00 грн., від 27.04.2010 р. №185 на суму 160 425,40 грн.; від 17.06.2010 р. №226 на суму 1 744 045,91 грн.; від 28.07.2010 р. №337 на суму 1 678 539,66 грн.; від 30.08.2010 р. №15 на суму 894 415,20 грн.; від 18.05.2010 р. №1967 на суму 745 190,02 грн.

Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», цей Закон є спеціальним законом, який встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Пунктом 9 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»визначено, що до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових) платежів належать, зокрема, рентні платежі.

Так, механізм обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат у розмірах, установлених законом визначається Порядком обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, затвердженим Постановою КМУ від 22.03.2001 р. №256.

За змістом п.6 Порядку податкові розрахунки рентної плати складаються платниками за базовий звітний (податковий) місяць і подаються органам державної податкової служби за місцем податкової реєстрації (місцеперебуванням на податковому обліку в органах державної податкової служби) платника протягом 20 календарних днів місяця, що настає за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Крім того, відповідно до п. 8 цього ж Порядку відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність внесення до Державного бюджету України рентної плати та своєчасність подання її податкового розрахунку органам державної податкової служби несуть платники відповідно до законодавства.

Нормами п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання визначено як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 5.1 ст. 5 наведеного Закону визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пп. 5.3.1 п. 5.3 вказаної статті визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 зазначеного Закону для подання податкової декларації.

Керуючись наведеними нормативними положеннями, суди попередніх інстанцій, встановивши факт сплати позивачем самостійно узгоджених податкових зобов'язань з рентної плати за природний газ та газовий конденсат із затримкою, дійшли висновку про законність застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій та наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Між тим, колегія Вищого адміністративного суду України не може погодитись із такими висновками судових інстанцій зважаючи на таке.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач у своїх доводах зазначає, що наведені контролюючим органом висновки про порушення ним вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат»не відповідають дійсності, та зазначає, що сплачував свої податкові зобов'язання з рентної плати за природний газ та газовий конденсат вчасно та у відповідності до податкових розрахунків, про що свідчать платіжні доручення від 02.04.2010 р. №88 на суму 1 788 000,00 грн., від 27.04.2010 р. №185 на суму 160 425,40 грн.; від 17.06.2010 р. №226 на суму 1 744 045,91 грн.; від 28.07.2010 р. №337 на суму 1 678 539,66 грн.; від 30.08.2010 р. №15 на суму 894 415,20 грн.; від 18.05.2010 р. №1967 на суму 745 190,02 грн., тоді як відповідач керуючись положеннями п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»направляв суми спрямовані платником податків на погашення поточних податкових зобов'язань на погашення податкового боргу за інші податкові періоди у порядку календарної черговості їх виникнення.

Відповідно до п.7.7 ст.7 цього ж Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) -у рівних пропорціях.

У той же час, наведена норма визначає правило, але не містить порядку або механізму його реалізації та не передбачає будь-якого суб'єктного складу, тобто переліку осіб, щодо яких вона застосовується, та переліку осіб, яким надано право її виконання.

Інші норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»також не встановлюють порядку та механізму погашення боргу за рахунок сплачених платником податків поточних податкових зобов'язань і в жодному разі не наділяють орган державної податкової служби повноваженнями здійснювати будь-які дії стосовно черговості сплати податкових зобов'язань чи погашення податкового боргу, зміни призначення платежу, вказаного платником податків, а також розпоряджатися його коштами.

Підпункт 8.6.2 п.8.6 ст.8 зазначеного Закону надає платнику податків право вільно здійснювати операції з коштами без узгодження з податковим органом.

Питання зарахування контролюючим органом сплачених позивачем сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, що не були вказані у призначенні здійснених позивачем платежів не було предметом дослідження у справі, відтак висновок судів про необґрунтованість заявлених позовних вимог є передчасним.

Крім того, на адресу суду касаційної інстанції надійшло клопотання відповідача про закриття провадження у справі у зв'язку із наявністю рішення голови Комісії з проведення реорганізації Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області від 21.11.2011 р. №24 про списання безнадійного боргу позивача.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що зважаючи на те, що попередніми судовими інстанціями не було належним чином встановлено обставини щодо наявності чи відсутності у позивача податкового боргу питання щодо досягнення примирення між сторонами не може бути вирішено.

Відтак, оскільки наведені обставини справи, не були з'ясовані належним чином судами попередніх інстанцій, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити повно і правильно обставини відповідно до предмету доказування у справі та в залежності від встановленого і у відповідності до норм матеріального та процесуального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 -231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.07.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012 р. у справі №2а-5482/11/2670 скасувати.

Справу №2а-5482/11/2670 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.