Ухвала суду № 27458571, 22.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2012 року м. Київ К-25784/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2010 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2010 р.

у справі №2а-40089/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Капітал"

до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, податкових вимог,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харків-Капітал" (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області (далі-відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, податкових вимог.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2010 р., залишеною без змін хвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2010 р., адміністративний позов задоволено, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 30.06.2009 р. №0002311501/0 та №0002321501/0, першу податкову вимогу від 11.03.2009 р. № 1/51, другу податкову вимогу від 05.06.2009 р. № 2/102.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій -без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

На виконання вимог ст. 14 Закону України «Про плату за землю»21.01.2009 р. позивачем було подано до контролюючого органу податкову декларацію орендної плати за земельну ділянку за 2009 рік, у якій річна сума зобов'язання визначена на рівні 26 894,32 грн., щомісячна плата складає 2 241,20 грн.

При виявленні помилки в наданій декларації, а саме -у графі «код місцевого самоврядування за місцем знаходження земельної ділянки»вказано код «6321655800»- Старосалтівська селищна рада, замість необхідного «6321610100»- Вовчанська міська рада Харківської області, позивач звернувся до податкового органу із листом від 21.04.2009 р. №221 із проханням самостійно виправити помилку.

Позивачем було сплачено визначену податковою декларацією суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю, що підтверджується платіжним дорученням від 25.02.2009 р. №5775, відповідно до якого одержувачем платежу визначений - «ВДК у Вовчанському районі Харківської області», призначення платежу - «орендна плата за землю за січень 2009 р/ АЗС № 130».

У той же час, відповідач дійшов висновку про неподання позивачем податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2009 р., які розташовані на території Вовчанської міської рад, оскільки позивачем не було подано уточненої декларації.

На підставі проведеної перевірки позивача з питань своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за період з 02.03.2009 р. по 25.05.2009 р., оформленої актом від 30.06.2009 р. №548/15-32562659, контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п. 1 ст.17 Закону України «Про плату за землю», що полягали у несвоєчасній сплаті узгоджених податкових зобов'язань, що стало підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 30.06.2009 р. №0002311501/0 та №0002321501/0 про визначення суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 446,64 грн. та 237,69 грн. відповідно.

Зважаючи на те, що сума податкових зобов'язань, визначених у вказаних податкових повідомлення-рішеннях не була сплачена позивачем у встановлені строки, податковий орган надіслав на адресу позивача першу податкову вимогу 11.03.2009 р. № 1/51 та другу податкову вимогу від 05.06.2009 р. № 2/102.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За змістом ст.2 Закону України «Про плату за землю», у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідно до положень ст. 5 цього ж Закону, об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки (ст. 13 Закону).

Приписами ст. 14 Закону визначено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Порушення позивачем наведених нормативних положень та наявність заборгованості по сплаті орендної плати за земельні ділянки території Вовчанської міської ради контролюючий орган обґрунтовує тим, що графа «код місцевого самоврядування за місцем знаходження земельної ділянки»є обов'язковим реквізитом при заповненні податкової декларації та підставою для занесення даних щодо нарахування податку по відповідній адміністративно-територіальній одиниці, зважаючи на те, що в поданих позивачем податкових деклараціях визначено код іншого самоврядування, підстав вважати виконаними податкові зобов'язання позивача по сплаті орендної плати за земельні ділянки території Вовчанської міської ради не має.

При цьому відповідач вказує на п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким врегульовано випадки самостійного виявлення платником податків факту заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, при яких він зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку таким доводам податкового органу правомірно визначились із тим, що положеннями вказаної статті передбачено подання уточнюючого розрахунку та сплата штрафних санкцій виключно у випадках допущення платником податків при подачі податкової звітності помилок у частині визначення суми податкового зобов'язання, а не заповнення інших реквізитів, зокрема, графи «код місцевого самоврядування за місцем знаходження земельної ділянки».

Крім того, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано зазначили, що листом Вовчанської міської ради Харківської області від 22.01.2010 р. № 49 підтверджено, що на розрахунковий рахунок міської ради надійшла орендна плата за земельну ділянку загальною площею 0,2418 га по договору оренди з позивачем від 14.05.2007 р. за січень 2009 року у сумі 1945,48 грн., управлінням Державного казначейства у Вовчанському районі також повідомлено, що 25.02.2009 р. на рахунок 33213812700157 надійшли кошти по оплаті орендної плати за землю за січень 2009 р. по АЗС № 130.

З огляду на викладене, висновок судових інстанцій про належне виконання позивачем своїх податкових зобов'язань зі сплати орендної плати за земельні ділянки території Вовчанської міської ради відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, відтак підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, а відтак і спірних податкових вимог, у відповідача не було.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2010 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2010 р. у справі №2а-40089/09/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.