Ухвала суду № 27458569, 08.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2012 року м. Київ К-5414/10

Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.09.2009 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.12.2009 р.

у справі №2-а-23003/09/1270

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Лисичанський желатиновий завод»

до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Лисичанський желатиновий завод» (далі -позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області (далі -відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30.09.2009 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.12.2009 р., позовні вимоги задоволено у повному обсязі, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 07.08.2009 р. №0000312301/2, №0000302301/2 та першу податкову вимогу від 01.09.2009 р. №1/59. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та закрити провадження у справі.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства зі сплати податку на прибуток за період з 01.01.2006 р. по 31.03.2007 р. та податку на додану вартість за період з 01.01.2006 р. по 30.09.2007 р., за результатами якої складено акт від 31.03.2009 р. №30/23-00418030.

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме -заниження податку на додану вартість за жовтень 2006 р. на суму 12 500,00 грн., та завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 13 993,00 грн. (у т.ч. за травень 2007 р. на суму 1 609,00 грн., за червень 2007 р. на суму 2 650,00 грн., за серпень 2007 р. на суму 7 979,00 грн., за вересень 2007 р. на суму 1 755,00 грн.).

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.04.2009 р. №0000312301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 18 750,00 грн. (у т.ч. за основним платежем -12 500,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 250,00 грн.) та №0000302301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 13 993,00 грн. та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6 997,00 грн. у зв'язку з тим, що на момент перевірки сума податку на додану вартість, яка була заявлена до відшкодування була відшкодована у розмірі 13 993,00 грн.

Позивачем були оскаржені вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, за результатами якого скарги позивача були залишені без задоволення, прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 05.09.2009 р. №0000312301/1, №0000302301/1 та від 07.08.2009 р. №0000312301/2, №0000302301/2, аналогічні за змістом.

Податковим органом 01.09.2009 р. була надіслана позивачу перша податкова вимога №1/59, якою визначено, що станом на 01.09.2009 р. за позивачем рахується сума податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 39 740,00 грн. (у т.ч. за основним платежем - 26 493,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13 247,00 грн.).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали результати господарських операцій позивача з придбання сировини та основних засобів у ПП «Ефа Груп»та ПП «Онік-КМ»у жовтні 2006 р., квітні 2007 р., червні-серпні 2007 р.

Так, доводи податкового органу ґрунтуються на тому, що записи про державну реєстрацію ПП «Ефа Груп»та ПП «Онік-КМ»визнано недійсними постановами Луганського окружного адміністративного суду від 05.02.2009 р. та 23.12.2008 р. відповідно.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та ПП «Ефа Груп»був укладений договір від 05.04.2007 р. №190 на постачання сировини шкури свині, від 02.07.2007 р. № 298 на постачання товару, між позивачем та ПП «Онік-КМ»було укладено договір поставки від 25.10.2006 р. № 374.

Між тим, на думку податкового органу, вказані правочини є нікчемними, зокрема перевіркою встановлено порушення ПП «Ефа Груп»та ПП «Онік-КМ», своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства, відтак, угоди вказаних підприємств з позивачем мають протиправний характер та були укладені з метою заниження об'єкту оподаткування.

Однак із такими висновками податкового органу обґрунтовано не погодились попередні судові інстанції з огляду на таке.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Луганського окружного суду від 05.02.2009 р. у справі №2а-31127/08 за адміністративним позовом Прокурора м. Сєвєродонецька в інтересах держави в особі державного реєстратора Лисичанської міської ради, визнано недійсним запис про державну реєстрацію ПП «Ефа Груп»через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

Постановою Луганського окружного суду від 23.12.2008 р. у справі №2а-29859/08 за адміністративним позовом Прокурора м. Сєвєродонецька в інтересах держави в особі державного реєстратора Лисичанської міської ради, визнано недійсним запис про державну реєстрацію ПП «Онік-КМ»та скасовано її державну реєстрацію.

Відповідно до пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 зазначеного Закону встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону встановлено, що право на складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платник податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Згідно із пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Крім того, судовими інстанціями встановлено, що акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Ефа Груп»складено 18.03.2009 р., акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Онік-КМ»складено 02.02.2009 р., тобто на момент видачі позивачу податкових накладних ПП «Ефа Груп»та ПП «Онік-КМ»були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а отже відсутні підстави вважати видані ними податкові накладні недійсними.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що податковим органом під час проведення перевірки помилково не були прийняті до уваги представлені позивачем для перевірки первинні бухгалтерські документи, що свідчать про проведення двосторонньої господарської операції, а висновок про завищення позивачем податку на додану вартість був зроблений лише на підставі рішень суду про скасування державної реєстрації ПП «Ефа Груп»та ПП «Онік-КМ».

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що у податкового органу не було підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 07.08.2009 р. №0000312301/2 та №0000302301/2.

Щодо частини позовних вимог про скасування першої податкової вимоги від 01.09.2009 р. №1/59, суд касаційної інстанції також погоджується із висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до вимог пп. «в»пп.6.4.1 п.6.4 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо: рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов'язання або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюється судом.

З огляду на наведені нормативні положення, а також на той факт, що попередніми судовими інстанціями було обґрунтовано встановлено неправомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, спірна податкова вимога від 01.09.2009 р. №1/59 вважається відкликаною.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.09.2009 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.12.2009 р. у справі №2-а-23003/09/1270 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.