Ухвала суду № 27458562, 08.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2012 року м. Київ К-24933/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Приватного підприємства "Авто Інтернешнл Севастополь"

на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2010 р.

у справі №2-а-2446/09/2770

за позовом Приватного підприємства "Авто Інтернешнл Севастополь"

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Авто Інтернешнл Севастополь" (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м.Севастополя (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суд міста Севастополя від 22.12.2009 р. адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.10.2009 р. № 0010161510/0.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2010 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким у позові відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичною підставою для звернення позивача до суду з даним позовом стали результати проведеної відповідачем камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток позивача, за результатами якої складено акт від 12.10.2009 р. №101/15-141.

Вказаною перевіркою було встановлено, що у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за півріччя 2009 р., позивачем було подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок від 24.09.2009 р. №51751, відповідно до якого у рядку 6 був відкоригований рядок 15 (сума нарахованого податку за попередній податковий період поточного року) у бік збільшення на суму 117 351,00 грн. Відповідно у рядку 7 уточнюючого розрахунку задекларована сума до зменшення у розмірі 117 351,00 грн., внаслідок чого на картці особистого рахунку платника виникла «штучна»переплата у вказаному розмірі.

За результатами перевірки відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 21.10.2009 р. №0010161510/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 117 351,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі -Закон №2181) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Згідно п. 2.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.2003 р. №143 у разі, якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №2181 (з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до п. 2.3 вказаного Порядку, платник податку, який до початку його перевірки податковим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф, нарахований відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону №2181. Уточнюючий розрахунок, який відображає виправлені показники, складається за формою, що додається до цього Порядку;

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу, нарахованого відповідно до п.17.2 ст.17 Закону №2181, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з податку. При цьому виправлення помилок здійснюється шляхом відображення сум раніше занижених (завищених) показників декларацій (валових доходів, витрат та амортизаційних відрахувань) у складі валового доходу (рядок 02.2) та валових витрат (рядок 05.2) того податкового періоду, за який подається звітна декларація.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції послався на те, що чинне податкове законодавство передбачає подання уточнюючого розрахунку лише у випадку якщо платник податків самостійно виявляє помилки за результатами минулих періодів.

У той же час, судом було встановлено, що згідно пояснювальної записки позивача до уточнюючого розрахунку, сума у розмірі 117 351,00 грн. -це сума податкового зобов'язання (податкове повідомлення-рішення від 17.07.2009 р. №0000902310/0), визначеного контролюючим органом на підставі акта документальної перевірки від 16.07.2009 р. №3329/23-123/32225590.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що фактично позивачем було здійснено погашення суми узгодженого податкового зобов'язання за результатами проведеної документальної перевірки.

Крім того, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав на положення Наказу ДПА «Про затвердження Примірного порядку проведення камеральної перевірки та здійснення контролю за справлянням податку на прибуток»від 05.12.2008 р. №761, відповідно до яких рядок 6 уточненого розрахунку заповнюється виключно у разі виявлення помилок, при зменшенні податкових зобов'язань.

У той же час, згідно декларації з податку на прибуток за 1 кв. 2009 р. від 12.05.2009 р. та уточнюючого розрахунку від 15.06.2009 р., об'єкт оподаткування дорівнює збитку у сумі 21339,00 грн., тобто податкове зобов'язання за 1 кв. 2009 р. дорівнює нулю, відтак у позивача були відсутні об'єктивні підстави для заповнення рядка 6 уточнюючого розрахунку.

У зв'язку із викладеним та підтвердженістю виявлених відповідачем методологічних помилок у поданому позивачем уточнюючому розрахунку з податку на прибуток за півріччя 2009 р., висновок суду апеляційної інстанції про обґрунтованість визначення суми податкового зобовязання згідно спірного податкового повідомлення-рішення від 21.10.2009 р. № 0010161510/0 відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 3 ст. 220№ КАС України, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права не вбачається, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Авто Інтернешнл Севастополь" залишити без задоволення.

2. Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2010 р. у справі №2-а-2446/09/2770 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.