Ухвала суду № 27458255, 08.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2012 року м. Київ К-28002/10

Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2010 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2010 р.

у справі №2-а-399/10/1870

за позовом Приватного підприємства «Фабрика лінія»

до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Фабрика лінія»(далі -позивач) звернулось з адміністративним позовом до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі -відповідач) про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2010 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2010 р., позовні вимоги задоволено, визнано нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.06.2009 р. №0001792341. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 05.12.2006 р. по 31.12.2008 р., за результатами якої складено акт від 05.06.2009 р. №179/23-3/34678149.

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637, а саме -неоприбуткування в касі підприємства готівкових коштів у розмірі 4 000,00 грн., знятих з розрахункового рахунку 02.11.2007 р. для повернення зворотної фінансової допомоги.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.06.2009 р. №0001792341, яким застосовано до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20 000,00 грн.

Позивачем було оскаржено спірне рішення в адміністративному порядку, за результатами якого рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій було залишено без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, вирішуючи питання про правильність застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з судами про необхідність застосування приписів Господарського кодексу України.

За змістом ст. 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Відповідно до ст.238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

З огляду на викладене, штрафні санкції за порушення п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 р., є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, а відтак повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637 після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що підстав для прийняття спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у податкового органу не було.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області залишити без задоволення.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2010 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2010 р. у справі №2-а-399/10/1870 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.