Ухвала суду № 27458215, 01.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2012 р. м. Київ К-21164/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:не з'явився, відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Атік Лтд»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2010 р.

у справі №2а-40045/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атік Лтд»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атік Лтд»(далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова (далі -відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2009 р. адміністративний позов задоволено у повному обсязі, скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.02.2009 р. №0000231800/0 та від 31.03.2009 р. №0000231800/1.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2010 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для звернення позивача до суду із названим позовом стали результати проведеної податковим органом документальної невиїзної перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Компані Стріт»за липень 2008 р., результати якої викладено в акті від 11.02.2009 р. №830/18-010/21185050.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого платником занижено податок на додану вартість у липні 2008 р. до сплати в бюджет на суму 10 016,00 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 19.02.2009 р. №0000231800/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15 024,00 грн. (у т.ч. 10 016,00 грн. - основного платежу та 5008,00 грн. -штрафних (фінансових) санкцій).

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами якого скарги позивача залишено без задоволення, прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 31.03.2009 р. №0000231800/1 та від 23.04.2009 р. №0000231800/2, аналогічні за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та його контрагентом ТОВ «Компані Стріт»було укладено договір поставки продукції від 03.06.2008 р. №15.

Проведення господарської операції підтверджується оформленими сторонами первинними документами, зокрема, податковою накладною від 04.07.2009 р. №04081, платіжними дорученнями, тощо.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Компані Стріт».

Таку правову позицію відповідач обґрунтовує тим, що податкова накладна від 04.07.2009 р. №04081 не відповідає вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», контрагент позивача свої податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість не виконав, договір поставки продукції від 03.06.2008 р. №15 є таким, що укладений з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства.

Із такими висновками відповідача не погодився суд першої інстанції зважаючи на таке.

Крім того, згідно з положеннями пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Під час розгляду справи встановлено, що на момент здійснення перевірки податковий кредит позивача по господарській операції з ТОВ «Компані Стріт»був підтверджений податковою накладною, яка мали усі необхідні реквізити, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість».

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання у ТОВ «Компані Стріт»товару, на яку платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Надані позивачем документи дають підстави для висновку про сплату ним сум податку в ціні придбання товару, відтак їх оцінка судом першої інстанції відповідає правильному застосуванню положень вказаного Закону.

Зважаючи на викладене, висновок суду першої інстанції про необхідність скасування спірних податкових повідомлення-рішення про донарахування податкових зобов'язань за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями, передбаченими Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», є обґрунтованим.

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст.226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Атік Лтд»задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2010 р. у справі №2а-40045/09/2070 скасувати.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2009 р. у справі №2а-40045/09/2070 залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.