Постанова № 27458201, 15.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/33714/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:не з'явився,відповідача:Дем'яненка Д.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі-Ем-Бі Індастриз»

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2011 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011 р.

у справі №2а-6308/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі-Ем-Бі Індастриз»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області

та Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області,

за участю третьої особи -Міністерства фінансів України,

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетного відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Джі-Ем-Бі Індастриз»(далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області та Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області (далі -відповідачі) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетного відшкодування.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2011 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011 р., адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 12.07.2010 р. №0004741502/0/64, від 16.09.2010 р. №0004741502/1/177 та від 22.11.2010 р. №0004741502/2/256, у іншій частині позовних вимог відмовлено, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить частково змінити рішення судів попередніх інстанцій та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області надало письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій -без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для звернення позивача до суду із названим позовом стали результати проведеної контролюючим органом документальної невиїзної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за період березень - жовтень, грудень 2009 р. та січень - березень 2010 р., оформленої актом від 29.06.2010 р. № 50/15-322/35642464.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п.1.3, 1.8 ст. 1, пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме - завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за перевіряємий період на 714 112,66 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.07.2010 р. № 0004741502/0/64, яким позивачу визначено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 714 112,66 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного рішення, було прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 16.09.2010 р. №0004741502/1/177 та від 22.11.2010 р. №0004741502/2/256, аналогічні за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 вказаного Закону, cума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 вказаного пункту встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на приписи наведених норм, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування податку на додану вартість від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вимога п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість, як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Обставини, які слугували фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість», відтак спірні податкові повідомлення-рішення було обґрунтовано визнано судами попередніх інстанцій протиправними та скасовано.

Щодо частини позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України заявлену до відшкодування суму податку на додану вартість у розмірі 714 112,66 грн., судові інстанції визнали їх передчасними та вказали про відсутність підстав для їх задоволення.

Між тим, колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитись із такою правовою позицією судових інстанцій та вважає такі висновки судів помилковими з огляду на таке.

Так, за змістом пп. 7.7.4 ст. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону).

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону).

Факт сплати позивачем на користь своїх постачальників податку на додану вартість у розмірі 714 112,66 грн. у ціні придбаних товарів було підтверджено у ході розгляду справи, а саме -позивачем було надано судовим інстанціям податкові декларації з податку на додану вартість за відповідні місяці з електронними квитанціями про отримання їх податковим органом, договори, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, а також виписки з банківського рахунку.

Здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, податковий органом повинен діяти у спосіб передбачений законом, у даному випадку як то передбачено приписами пп.7.7.1 -7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, приписами пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону зазначено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджено як достовірність заявленої позивачем до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 714 112,66 грн., так і дотримання ним процедури її декларування та заявлення до повернення, відтак у держави виник обов'язок здійснити таке бюджетне відшкодування.

Своєчасне нездійснення такого відшкодування з Державного бюджету України є порушенням прав позивача, належним захистом яких є стягнення такої суми.

Відтак, з урахуванням змісту правових положень Закону України «Про податок на додану вартість», які визначають порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, суди попередніх інстанцій не врахували, що позовні вимоги у частині стягнення суми бюджетного відшкодування у розмірі 714 112,66 грн. також підлягають задоволенню, зважаючи на той факт, що бюджетна заборгованість з податку на додану вартість не була відшкодована позивачу у законодавчо визначені строки.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи, що суди повно і правильно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріально та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України заявлену до відшкодування суму податку на додану вартість у розмірі 714 112,66 грн. та ухвалення нового судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі-Ем-Бі Індастриз»задовольнити.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2011 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011 р. у справі №2а-6308/10/1670 скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України заявлену до відшкодування суму податку на додану вартість у розмірі 714 112,66 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі-Ем-Бі Індастриз»заявлену до відшкодування суму податку на додану вартість у розмірі 714 112,66 грн.

У решті постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2011 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011 р. у справі №2а-6308/10/1670 залишити без змін.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі-Ем-Бі Індастриз»1,700 грн. сплаченого судового збору.

3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.