Ухвала суду № 27458030, 22.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2012 року м. Київ К-15363/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Бужор А.Ю.,позивача:Яковчука О.П.відповідача:Чулова С.Ф.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.01.2009 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2010 р.

у справі №2-а-29077/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиренергобуд»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про скасування податкових повідомлень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Житомиренергобуд»(далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.01.2009 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2010 р., позов задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення від 04.04.2008 р. №00010223001/0, від 12.06.2008 р. №00010223001/1 та від 04.08.2008 р. №00010223001/2.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для звернення позивача до суду із названим позовом стали результати проведеної відповідачем виїзної планової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23.03.2005 р. по 31.12.2007 р., за результатами якої складено акт від 24.03.3008 р. №1652/23-1/33649667/0110.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 7.6.1-7.6.5 п. 7.6. ст.7 п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 3 461 844,00 грн., у т.ч. по періодах: 4 кв. 2006 р. - 3 461 424,00 грн. та 2 кв. 2007р. - 421,00 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 04.04.2008 р. №00010223001/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6 923 480,00 грн. (у т.ч. за основним платежем - 3 461 845,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями -3 461 845,00 грн.).

Не погодившись із прийняти рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами якого, скарги позивача було залишено без задоволення та прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 12.06.2008 р. №00010223001/1 та від 04.08.2008 р. №00010223001/2, аналогічні за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як було встановлено судовими інстанціями у ході розгляду справи, у грудні 2006 р. позивачем було отримало від фізичних осіб в обмін на корпоративні права акції ВАТ «Херсонобленерго»на загальну суму за номінальною вартістю 13 845 695,00 грн. Вказаний внесок до статутного фонду було затверджено установчим зборами засновників позивача відповідно до протоколу від 08.12.2006 р. №5 та зареєстровано рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 02.01.2007 р. №13051050005001989.

Протягом грудня 2006 р. та січня 2007 р. позивачем була здійснена реалізація акцій емітованих ВАТ «Херсонобленерго»у сумі 13 845 695,00 грн. на користь нерезидента - Компанії «VS Еnеrgу Іnternational N.V.», Голландія згідно договору купівлі - продажу цінних паперів від 27.12.2006 р. № 307-06/12К-1.

Відповідно до проведеної операції реалізації акцій, позивачем було задекларовано у рядку 01.1 «доходи звітного періоду»додатку К3 «Розрахунок фінансових операцій з цінними паперами та деривативами»до Декларації з податку на прибуток за 2006 р. вартість реалізованих акцій у сумі 13 845 695,00 грн., як операції з продажу цінних паперів.

Порушення приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»полягало у неправомірному, на думку відповідача, відображенні позивачем витрат на придбання цінних паперів у сумі 13 845 695,00 грн. у рядку 01.2 додатку К3 декларації за 2006 р., зважаючи на те, що операції з внесення акцій до статутного фонду в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою, є прямою інвестицією, а не придбанням таких акцій, оскільки не передбачають переходу права власності на такі акції, відтак сума у розмірі 13 845 695,00 грн. не підлягає включенню до складу «витрат».

Із такою правовою позицією відповідача обґрунтовано не погодились попередні судові інстанції зважаючи на таке.

Згідно положень пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Отже, в окремому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами відображаються: 1) витрати на придбання окремих видів цінних паперів; 2) доходи від продажу кожного з видів цінних паперів.

За змістом положень пп. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до пп. 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Обмеження наведені в абз. 5 пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не поширюється на витрати пов'язані з придбанням цінних паперів емітованих третіми особами, у тому числі в обмін на корпоративні права.

У той же час, решта витрат на придбання цінних паперів, у тому числі витрати на придбання акцій в обмін на корпоративні права, які випускаються платником податку, підлягають відображенню в окремому обліку відповідно до приписів пп. 7.6.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Витрати на придбання акцій, навіть якщо таке придбання було здійснено шляхом випуску корпоративних прав платником податку підлягали відображенню у складі витрат за операціями з цінними паперами, відтак вартість майна (у даному випадку -емітованих платником податку корпоративних прав), переданого платником податку на компенсацію вартості придбаних акцій, належало відобразити як витрати на придбання акцій в окремому податковому обліку. У свою чергу, доходи від подальшого продажу зазначених акцій повинні були відображатися як доходи від операцій з цінними паперами.

Зважаючи на викладене, висновок попередніх судових інстанцій щодо безпідставності доводів податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у частині встановлених порушень ведення позивачем обліку по видах цінних паперів відповідають правильному застосуванню норм матеріального права.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 1 ст. 224 КАС України, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухвалені судових рішень в зазначеній частині позовних вимог, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення в наведеній частині залишити - без змін.

Крім того, на адресу Вищого адміністративного суду України надійшла заява позивача про відмову у позові у частині скасування спірних податкових повідомлень-рішень від 04.04.2008 р. №00010223001/0, від 12.06.2008 р. №00010223001/1 та від 04.08.2008 р. №00010223001/2 у частині донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 421,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 422,00 грн.

Відповідно до ст.219 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення касаційного розгляду.

У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд касаційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог ст.112 і ст.113 цього Кодексу.

Частиною 4 ст.112 КАС України передбачено, що суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом, провадження у справі підлягає закриттю (п.2 ч.1 ст.157 КАС України).

Згідно з ч.1 ст.228 цього Кодексу суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених ст.155 і ст.157 цього Кодексу.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України розглянувши заяву позивача про часткову відмову від адміністративного позову, керуючись приписами ст.157 та ст.228 КАС України, вважає за необхідне задовольнити зазначену заяву та прийняти відмову від позову.

У зв'язку з чим, відповідно до вимог зазначених процесуальних норм, суд касаційної інстанції дійшов висновків щодо наявності підстав для скасування постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 30.01.2009 р. та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2010 р. у справі №2-а-29077/08 у частині задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.04.2008 р. №00010223001/0, від 12.06.2008 р. №00010223001/1 та від 04.08.2008 р. №00010223001/2 у частині донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 421,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 422,00 грн. та закриття провадження у справі у зазначеній частині.

на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 157, 219, 210 -231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі задовольнити частково.

2. Прийняти відмову від позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиренергобуд»у частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.04.2008 р. №00010223001/0, від 12.06.2008 р. №00010223001/1 та від 04.08.2008 р. №00010223001/2 у частині донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 421,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 422,00 грн.

3. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.01.2009 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2010 р. у справі №2-а-29077/08 у частині задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.04.2008 р. №00010223001/0, від 12.06.2008 р. №00010223001/1 та від 04.08.2008 р. №00010223001/2 у частині донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 421,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 422,00 грн. скасувати.

4. Провадження в адміністративній справі №2-а-29077/08 у частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.04.2008 р. №00010223001/0, від 12.06.2008 р. №00010223001/1 та від 04.08.2008 р. №00010223001/2 у частині донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 421,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 422,00 грн. закрити.

У решті Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.01.2009 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2010 р. у справі №2-а-29077/08 залишити без змін.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.