Ухвала суду № 27458023, 22.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2012 року м. Київ К-24519/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Приватного підприємства «Род-Ник»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2010 р.

у справі №2-а-42964/09/2070

за позовом Приватного підприємства «Род-Ник»

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про визнання нечинними рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Род-Ник»(далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (далі-відповідач) про визнання нечинними рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2009 р. адміністративний позов задоволено, скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.07.2009 р. №0002602310, №0002612310 та №0002592310.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2010 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким у позові відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції -без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено планові виїзні перевірки господарських одиниць позивача, розташованих за адресами: Харківська область, Харківський район, с. Безлюдовка, вул. Зміївська, 1-Д; Харківська область, Дергачівський район, смт. Солоніцевка, вул. Леніна, 131-А, та Харківська область, Харківський район, смт.Кулінічі, вул. Сиверська, 186, з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності патентів і ліцензій, за результатами яких складено акти від 30.06.2009 р. №6133/20/40/23/32029392.

Вказаними перевірками було встановлено порушення позивачем вимог п.12, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме -невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі готівкових коштів, яка зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій; ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання з порушенням встановленого порядку.

На підставі виявлених порушень контролюючим органом було прийнято спірні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.07.2009 р. №0002602310 на суму 14 133,26 грн., №0002612310 на суму 8 316,02 грн. та №0002592310 на суму 16 074,38 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних рішень, скарги позивача було залишено без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, за змістом п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

З матеріалів справи вбачається, що в порушення наведених нормативних положень позивачем не було забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій на суму 274,18 грн.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції, під час проведеної відповідачем перевірки було виявлено, що сума зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій становить 2613,68 грн., тоді як сума згідно опису наявних купюр та момент, що знаходились на місці проведення розрахунків складала 2887,86 грн., що свідчить про наявність у діях позивача порушень, зафіксованих в акті перевірки.

Щодо порушень позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»судова колегія також погоджується із висновками суду апеляційної інстанції зважаючи на таке.

Відповідно до вказаних нормативних приписів, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

У той ж час, у ході перевірки податковим органом було встановлено відсутність первинних документів, зокрема, накладних, товаро-транспортних накладних, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей.

Статтею 21 вказаного Закону передбачено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз вказаних норм чинного законодавства та обставин справи свідчить про обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції щодо безпідставності доводів позивача про наявність таких документів і іншому місці, оскільки спірне порушення полягає саме у відсутності зазначених документів на момент проведення перевірки за місцем здійснення підприємницької діяльності.

За наведених обставин, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Род-Ник»залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2010 р. у справі №2-а-42964/09/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.