Ухвала суду № 27457991, 17.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2012 року м. Київ К-24830/10-С

Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства «Налкег»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2010 р.

у справі №2-а-39375/09/2070

за позовом Приватного підприємства «Налкег»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Налкег»(далі -позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі -відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2009 р. позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 31.03.2009 р. №0000351800/0, від 28.04.2009 р. №0000351800/1 та від 29.05.2009 р. №0000351800/2.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2010 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу була проведена невиїзна документальна перевірка позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з Приватним підприємством «Вівальді»за період з 01.06.2008 р. по 30.06.2008 р., за результатами якої складено акт від 17.03.2009 р. №1814/18-010/35244705.

Зазначеним актом встановлено порушення позивачем пп.7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме -заниження податку на додану вартість за червень 2008 року, що підлягає до сплати в бюджет на суму 13 290,00 грн.

На підставі вказаного акту податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.03.2009 р. №0000351800/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 19 935,00 грн. (у т.ч. за основним платежем -13 290,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -6 645,00 грн.).

Позивачем було оскаржено вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, за результатами якого скарги позивача були залишені без задоволення, прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 28.04.2009 р. №0000351800/1 та від 29.05.2009 р. №0000351800/2, аналогічні за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що законодавцем визначення податкового кредиту пов'язується із безпосередньою наявністю товару (послуг), як основного факту підтвердження реальності здійснення операцій.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем 02.06.2008 р. було укладено договір №02/06-03 з Приватним підприємством «Вівальді»на поставку сільськогосподарської техніки, насіння сільськогосподарських рослин та паливно-мастильних матеріалів. На підтвердження факту отримання позивачем товару на загальну суму 79 740,00 грн., у т.ч. податок на додану вартість 13 290,00 грн., позивачем було надано накладну від 05.06.2008 р. №05/06 та податкову накладну від 05.06.2008 р. №37.

Між тим, суд апеляційної інстанції у ході розгляду справи зазначив, що позивачем не було надано належних доказів, яки б спростували доводи податкового органу про безтоварність операцій, зокрема первинних бухгалтерських документів щодо фактичного придбання, перевезення та зберігання товару.

Крім того, судом апеляційної інстанції було обґрунтовано не взято до уваги твердження позивача про реалізацію придбаного товару ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Степове», оскільки договір на реалізацію товару був укладений 01.06.2008 р., а придбання товару у ПП «Вівальді»відбулося лише 05.06.2008 р. на підставі договору купівлі-продажу укладеного 02.06.2008 р. Тобто на момент укладення договору з ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Степове»про продаж продукції сільськогосподарського призначення у позивача не було відповідного товару, що свідчить про відсутність підстав для укладення такого договору.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями та підтверджується матеріалами справи, придбання та реалізація товару відбулася в один день, 05.06.2008 р., проте будь-яких документів щодо транспортування товару зі складу позивача, як того вимагали умови п. 3 договору з ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Степове», а також щодо витрат на транспортування, згідно умов п. 3 договору з ПП «Вівальді», позивачем надано не було. Крім того, позивачем не було надано підтвердження видачі ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Степове»складської квитанції, як це було передбачено п. 3.4 Договору.

Висновок суду першої інстанції, який ґрунтувався на тому, що розрахунки між підприємствами здійснені, оскільки умовами п. 2.2 Договору купівлі-продажу від 02.06.2008 р., позивач зобов'язувався розрахуватися з ПП «Вівальді»шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, обґрунтовано спростовано судом апеляційної інстанції, зважаючи на те, що такі доводи не є безумовним доказом здійснення таких розрахунків, оскільки документів які б підтверджували перерахування коштів позивачем попереднім судовим інстанціям надано не було.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безтоварний характер задекларованих позивачем господарських операцій з ПП «Вівальді» за укладеним договором від 02.06.2008 р. № 02/06-03, відтак спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті податковим органом правомірно, та у відповідності до вимог чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Налкег»залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2010 р. у справі № 2-а-39375/09/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.