Постанова № 27456692, 07.11.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2012 р. Справа № 2а/0470/11077/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук Н. В. при секретаріКузнецов С.М. за участю: представника позивача - Шепетовська К.С. представника відповідача - Малий С.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Підприємство Дніпродзержинської колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області №34" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про зобов'язання визнати борг безнадійним

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства «Підприємство Дніпродзержинської колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області № 34», в якому позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

1. Зобов'язати Дніпродзержинську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби визнати борг Державного підприємства «Підприємство Дніпродзержинської виправної колонії № 34» таким, який підлягає списанню як безнадійний.

2. Зобов'язати Дніпродзержинську об'єднану державну податкову інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби списати з особового рахунку Державного підприємства «Підприємство Дніпродзержинської виправної колонії № 34» суму податкового боргу.

3. Зобов'язати Дніпродзержинську об'єднану державну податкову інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби зарахувати суми самостійно визначені платником податку згідно декларацій: № 3932 від 19.02.2008, № 6609 від 19.03.2008, № 40903 від 21.04.2008, № 50029 від 19.05.2008, № 53168 від 19.06.2008, № 64834 від 18.07.2008, № 75613 від 20.08.2008, № 78598 від 22.09.2008, № 90483 від 20.10.2008, № 99965 від 19.11.2008, № 104520 від 19.12.2008, № 115947 від 19.01.2009, № 24745 від 19.02.2009, № 28082 від 20.03.2009, № 38886 від 17.04.2009, № 50837 від 20.05.2009, № 54856 від 18.06.2009, № 67370 від 17.07.2009, № 77434 від 19.08.2009, № 80528 від 16.09.2009, № 91414 від 15.10.2009, № 103181 від 17.11.2009, № 108234 від 21.12.2009, № 118975 від 20.01.2010, № 47550 від 18.02.2010, № 51291 від 19.03.2010, № 61720 від 20.04.2010, № 71680 від 19.05.2010, № 75406 від 18.06.2010, № 87630 від 20.07.2010, № 98478 від 19.08.2010, № 102183 від 17.09.2010, № 112794 від 15.10.2010, № 125021 від 18.11.2010, № 129351 від 17.12.2010, № 9006253625 від 19.01.2011, № 9000383810 від 17.02.2011, № 9001035716 від 16.03.2011, № 9001952094 від 15.04.2011, № 9003343096 від 18.05.2011, № 9004004957 від 17.06.2011, № 9004699440 від 14.07.2011, № 9006565107 від 11.08.2011, № 9007621543 від 16.09.2011, № 9008741148 від 18.10.2011, № 9011024320 від 15.11.2011, № 9012300914 від 16.12.2011, № 9013419983 від 16.01.2012, № 9005465497 від 15.02.2012, № 9011763435 від 15.03.2012, № 9019635139 від 18.04.2012, № 9027780836 від 18.05.2012, № 9033635957 від 15.06.2012, № 9040651236 від 16.07.2012, № 9049515858 від 16.08.2012 згідно призначення платежу зазначеного під час перерахунку грошових коштів в платіжних дорученнях: № 150 від 20.02.2008 28887,00 грн., № 248 від 17.03.2008 30000,00 грн., № 292 від 31.03.2008 8000,00 грн., № 274 від 24.03.2008 20000,00 грн., № 297 від 02.04.2008 39959,00 грн., № 356 від 22.04.2008 5000,00 грн., № 359 від 23.04.2008 10000,00 грн., № 377 від 23.04.2008 18000,00 грн., № 425 від 14.05.2008 2826,00 грн., № 446 від 23.05.2008 26597,81 грн., № 445 від 22.05.2008 9573,58 грн., № 536 від 20.06.2008 39028,00 грн., №671 від 21.07.2008 31649,00 грн., № 800 від 21.08.2008 10147,00 грн., № 783 від 20.08.2008 40277,00 грн., № 923 від 22.09.2008 88118,00 грн., № 1020 від 20.10.2008 62696,00 грн., № 1192 від 21.11.2008 26022,00 грн., № 1325 від 23.12.2008 20000,00 грн., № 1328 від 24.12.2008 34238,00 грн., № 67 від 20.01.2009 30000,00 грн., № 97 від 29.01.209 29814,00 грн., № 175 від 23.02.2009 1487,00 грн., № 260 від 23.03.2009 12238,00 грн., № 366 від 21.04.2009 26126,00 грн., № 468 від 27.05.2009 32819,00 грн., № 587 від 2.06.2009 30475,00 грн., № 719 від 23.07.2009 17441,00 грн., № 835 від 27.08.209 26082,00 грн., № 944 від 21.09.2009 84680,00 грн., № 1064 від 20.10.2009 54618,00 грн., № 1229 від 23.11.2009 40911,00 грн., № 1379 від 22.12.2009 90417,00 грн., № 71 від 22.01.2010 69254,00 грн., № 198 від 23.02.2010 21314,00 грн., № 263 від 23.03.2010 70586,00 грн., № 348 від 21.04.2010 36625,00 грн., № 456 від 26.05.2010 39818,0 грн., № 565 від 22.06.2010 42708,00 грн., № 700 від 22.07.2010 42973,00 грн., № 835 від 30.08.2010 50323,00 грн., № 941 від 21.09.2010 49448,00 грн., № 1083 від 21.10.2010 65743,00 грн., № 131 від 29.11.2010 95570,00 грн., № 273 від 23.12.2010 75075,00 грн., № 47 від 25.01.2011 101870,00 грн., № 163 від 22.02.2011 73192,00 грн., № 313 від 24.03.2011 65469,00 грн., № 426 від 26.04.2011 72997,00 грн., № 535 від 24.05.2011 64260,00 грн., № 663 від 22.06.2011 56670,00 грн., № 805 від 26.07.2011 55902,00 грн., № 947 від 22.08.2011 79685,00 грн., № 1072 від 21.09.2011 75644,00 грн., № 1225 від 20.10.2011 66742,00 грн., № 1398 від 24.11.2011 76357,00 грн., № 1585 від 27.12.2011 80000,00 грн., № 1586 від 28.12.2011 50099,00 грн., № 1587 від 28.12.2011 5000,00 грн., № 1588 від 29.12.2011 1700,00 грн., № 1589 від 29.12.2011 1300,00 грн., № 105 від 19.01.2012 93501,00 грн., № 238 від 21.02.2012 13626,00 грн., № 309 від 21.03.2012 81531,00 грн., № 429 від 20.04.2012 40709,00 грн., № 541 від 21.05.2012 90130,00 грн., № 684 від 26.06.2012 63845,00 грн., № 798 від 24.07.2012 55421,00 грн., № 3 від 24.07.2012 13900,00 грн., № 932 від 23.08.2012 169217,00 грн.

4. Стягнути з відповідача суму судового збору на користь позивача.

Під час судового розгляду справи представник позивача позов підтримав в повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог зазначив, що станом на 01.01.2008 підприємство мало податковий борг перед бюджетом з податку на додану вартість в сумі 906545,51 грн. У зв'язку з тим, що зазначений борг утворився станом на 01.01.2008 та не був сплачений до 01.01.2011 минув встановлений Податковим кодексом України строк давності (1095 днів) з моменту його виникнення, позивач неодноразово звертався до Дніпродзержинської ОДПІ з проханням визнати та списати суму безнадійного податкового боргу, проте відповідач відмовив у задоволенні заяв повідомивши, що в картках особових рахунків підприємства борг, який виник понад 1095 днів тому, відсутній. Позивач вважає рішення відповідача незаконним, ствердження про відсутність безнадійного податкового боргу з ПДВ таким, що не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи, та просить суд задовольнити позов.

Відповідач проти позову заперечував, подавши письмові заперечення, в яких зазначив що по підприємству ДВК № 34 в картках особових рахунків борг, який виник понад 1095 днів, відсутній, що підтверджується довідкою про час виникнення заборгованості згідно карток особових рахунків по платежам до бюджету по ДП «Підприємство ДВК № 34» станом на 23.10.2012. Отже позовні вимоги ДП «Підприємство Дніпродзержинської колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області № 34» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін суд встановив наступне.

Державне підприємство «Підприємство Дніпродзержинської колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області № 34» (ЄДРПОУ 08679712) перебуває на обліку в Дніпродзержинській об'єднаній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Підприємство мало податковий борг перед бюджетом з податку на додану вартість в сумі 906545,51 грн., що підтверджується Актом про звірення розрахунків платника з бюджетом за період з 01.01.2008 по 31.12.2008, відповідно до якого станом на 31.03.2009 податковий борг Підприємства з податку на додану вартість за даними органів ДПІ складає 779752,33 грн., а також пеня 126793,18 грн.

Позивач неодноразово звертався до Дніпродзержинської ОДПІ з проханням визнати та списати суму безнадійного податкового боргу (останній лист вих. № 34/4-7046 від 05.09.2012), проте відповідач відмовив у задоволенні заяв повідомивши, що в картках особових рахунків підприємства борг, який виник понад 1095 днів тому, відсутній.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що з січня 2008 року по липень 2012 року підприємство сплачувало суми узгоджених податкових зобов'язань згідно поданих до ДПІ декларацій з податку на додану вартість, що підтверджується податковими деклараціями та платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи. Проте Дніпродзержинська ОДПІ щомісячно зараховувала поточні платежі з податку на додану вартість на погашення заборгованості минулих періодів.

Позивач в судовому засіданні надав пояснення, що ДП «Підприємство Дніпродзержинської колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області № 34» було оскаржено такі дії ДПІ. За результатами розгляду позовів підприємства постановами Дніпропетровського окружного адміністративного суду в адміністративних справах № 2а-7713/10/0470, № 2а-7717/10/0470, № 2а-8391/10/0470, № 2а-12342/10/0470, № 2а-10098/10/0470, № 2а-12876/10/0470, № 2а-14748/10/0470, № 2а-15527/10/0470, № 2а/0470/312/11, № 2а/0470/1283/11, копії яких наявні в матеріалах справи, були визнані неправомірними дій ДПІ м. Дніпродзержинська щодо перераховування щомісячних платежів, сплачених позивачем з січня 2008 року, в рахунок податкового боргу минулих періодів.

Крім того позивачем зазначено, відповідачем підтверджено, що станом на час розгляду справи податковий борг підприємства з податку на додану вартість складає 1586670,46 грн.

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд зазначає, що станом на час звернення позивача до суду поняття безнадійного податкового боргу регулювалось Податковим кодексом України

Відповідно до ст. 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Під терміном «безнадійний» розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (п. п. 101.2.3. п. 101.2 ст. 101 ПК України).

Пунктом 102.4. ст. 102 ПК України встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Відповідно до ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію. Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з п. 2.1.3 Розділу ІІ Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків» від 24.12.2010 № 1034, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за № 1429/18724 під терміном «безнадійний» податковий борг слід розуміти податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 Кодексу.

Відповідно до п. 3.1 Розділу ІІІ Порядку про списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого визначення сум безнадійного податкового боргу здійснюється на підставі даних автоматизованої інформаційної системи за станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Пунктом 4.4 Порядку у випадках, передбачених підпунктами 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.1.5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган державної податкової служби здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пунктів 4.2, 4.3 розділу IV цього Порядку. Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається в двох примірниках: перший - для органу державної податкової служби, другий - для іншого контролюючого органу. Якщо до органу державної податкової служби не надходило звернення від іншого контролюючого органу, рішення про списання безнадійного податкового боргу приймається за результатами розгляду документів, визначених підпунктами 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.1.5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, та складається в одному примірнику.

Відповідно до п.п. 4.5 та 4.6 Порядку списання безнадійного податкового боргу здійснюється структурними підрозділами погашення прострочених податкових зобов'язань щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до АІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

Судом встановлено, Довідкою про час виникнення заборгованості згідно карток особових рахунків по платежам до бюджету по ДП «Підприємство ДВК № 34» підтверджено, що заборгованість позивача з податку на додану вартість виникла з 23.12.2010. Таким чином станом на 23.10.2012 у підприємства відсутній податкових борг з податку на додану вартість, стосовно якого минув строк давності.

При цьому суд зазначає, що доводи представника позивача, про те, що у підприємства є безнадійний податковий борг, оскільки Дніпродзержинською ОДПІ було неправомірно перераховано щомісячні платежі з ПДВ, сплачені позивачем з січня 2008 року, в рахунок податкового боргу минулих періодів не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки питання щодо правомірності зарахування суми самостійно визначеного платником податку згідно декларацій призначення платежу, зазначеного під час перерахунку грошових коштів в платіжних дорученнях не є предметом спору в даній адміністративній справі.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд, відповідно до ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статі 19 Конституції України та частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади (податкові органи) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладених вище обставин, суд доходить висновку, що у Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції відсутні підстави для визнання боргу Державного підприємства «Підприємство Дніпродзержинської виправної колонії № 34» таким, який підлягає списанню як безнадійний та для списання з особового рахунку підприємства суми податкового боргу.

Щодо вимог про зобов'язання Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби зарахувати суми самостійно визначені платником згідно декларацій відповідно до призначення платежу зазначеного під час перерахунку грошових коштів в платіжних дорученнях суд зазначає наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що в період з січня 2008 року по липень 2012 року підприємством платіжними дорученнями було сплачено до державного бюджету суми самостійно визначених податкових зобов'язань по податку на додану вартість.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією було змінено призначення зазначених платежів та зараховано поточні платежі з податку на додану вартість на погашення заборгованості минулих періодів.

Згідно з п. 5 ч. 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачається зі змісту адміністративного позову, подавши уточнення позовних вимог, позивач просить суд зобов'язати податковий орган зарахувати суми самостійно визначені платником згідно декларацій відповідно до призначення платежу зазначеного під час перерахунку грошових коштів в платіжних дорученнях.

Проте судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що зазначена позовна вимога вже розглядалася судом та постановами Дніпропетровського окружного адміністративного суду в адміністративних справах № 2а-7713/10/0470, № 2а-7717/10/0470, № 2а-8391/10/0470, № 2а-12342/10/0470, № 2а-10098/10/0470, № 2а-12876/10/0470, № 2а-14748/10/0470, № 2а-15527/10/0470, № 2а/0470/312/11, № 2а/0470/1283/11 були визнані неправомірними дій ДПІ м. Дніпродзержинська щодо перераховування щомісячних платежів, сплачених позивачем з січня 2008 року, в рахунок податкового боргу минулих періодів та зобов'язано провести зарахування суми відповідно до призначення платежу у платіжних дорученнях.

При цьому суд зазначає, що доводи позивача про те, що Дніпродзержинською ОДПІ зазначені постанови не виконані, зарахування суми самостійно визначеного платником податку згідно декларацій призначення платежу, зазначеного під час перерахунку грошових коштів в платіжних дорученнях, не здійснено, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист. Якщо судове рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину судового рішення треба виконати за кожним виконавчим листом. Якщо судом було вжито заходів щодо забезпечення позову за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, суд разом із виконавчим листом видає копії документів, які підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Отже, Кодексом адміністративного судочинства України не передбачене право звернення до адміністративного суду з вищезазначеними позовними вимогами, оскільки примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Розділом V «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» Кодексу адміністративного судочинства України та Законом України «Про виконавче провадження».

Крім того, суд зазначає, що предметом розгляду даної адміністративної справи є зобов'язання Дніпродзержинської ОДПІ визнати борг Державного підприємства «Підприємство Дніпродзержинської виправної колонії № 34» таким, який підлягає списанню як безнадійний та зобов'язати Дніпродзержинську ДПІ списати з особового рахунку підприємства суми податкового боргу

Частиною 2 статті 6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що позовна вимога про зобов'язання Дніпродзержинської ОДПІ зарахувати суми самостійно визначені платником згідно декларацій відповідно до призначення платежу зазначеного під час перерахунку грошових коштів в платіжних дорученнях не підлягає задоволенню.

Враховуючи сукупність викладених обставин суд доходить висновку про те, що заявлений позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 162, 163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Підприємство Дніпродзержинської колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області № 34» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про зобов'язання визнати борг безнадійним відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 12 листопада 2012 року

Суддя Н.В. Захарчук