Постанова № 27456693, 13.11.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2012 р. Справа № 2а/0470/12367/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук Н. В. при секретаріКузнецов С.М за участю: представника позивача - Кудріна Д.А. представника відповідача - Єрмакова С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство" Центросталь" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомдення-рішення № 0000581504

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Центросталь», в якому позивач просить:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 0000581504 від 26.09.2012 про застосування до Приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Центросталь» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 0000611504 від 04.10.2012 про зменшення Приватному підприємству «Науково-виробниче підприємство «Центросталь» розміру від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 196950 (сто дев'яносто шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп.

3. Стягнути на користь Приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Центросталь» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1974,00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 3000,00 грн., на загальну суму 4974 (чотири тисячі дев'ятсот сімдесят чотири) грн.00 коп.

Під час судового розгляду справи представник позивача позов підтримав в повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог зазначив, що висновки Акту перевірки, на підставі який прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки відповідачем було безпідставно зроблено висновок про завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту, в сумі 196950,00 грн. Таким чином, прийняті суб'єктом владних повноважень податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, зазначивши в письмових запереченнях, що спірні податкові повідомлення-рішення є законними, оскільки прийняті в результаті виявлених порушень чинного законодавства з боку позивача, що підтверджується Актом перевірки, а отже позовні вимоги ПП «НВП «Центросталь» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Науково-виробниче підприємство «Центросталь» (ідентифікаційний код юридичної особи 34884423) перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська.

Податковим органом 26 вересня 2012 року на підставі направлення від 30.08.2012 № 773, наказу ДПІ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 29.08.2012 № 754, п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до контрольного завдання ДПІ у Дніпропетровській області від 17.08.2012 № 20053/7/15-315 «Про відпрацювання залишку від'ємного значення податку на додану вартість» проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «НВП «Центросталь» з питань визначення правомірності формування залишку від'ємного значення у сумі 196950,00 грн., відображеного у податковій декларації з ПДВ, поданій за червень 2012 року (вх. від 20.07.2012 № 9042363231), згідно із затвердженим планом перевірки.

З акту перевірки вбачається, що під час перевірки первинні документи, які підтверджують правомірність формування залишу від'ємного значення у сумі 196950 грн. за вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року, січень, лютий 2009 року, відсутні.

Таким чином податковим органом під час проведення перевірки встановлено, що:

- в порушення п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України ПП «НВП «Центросталь» завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації за червень 2012 року в сумі 196950,00 грн.

- в порушення п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України ПП «НВП «Центросталь» виписано штрафну санкцію у розмірі 510,00 грн.

Враховуючи виявлені в ході перевірки порушення норм чинного законодавства відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 26.09.2012 № 0000581504, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП «НВП «Центросталь» за платежем податок на додану вартість за штрафними санкціями 510,00 грн. Крім того, 04.10.2012 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0000611504, відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 196950,00 грн.

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ПП «НВП «Центросталь» до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська було подано податкову декларацію з ПДВ за червень 2012 року, відповідно до якої залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, відображений у рядку 24 складає 1029902,00 грн.

З акту перевірки, копія якого наявна в матеріалах справи, вбачається, що причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (із зазначенням частики загальної суми податкового кредиту звітного (податкового) періоду, у якому виникло від'ємного значення ПДВ) є здійснення експортних операцій за межі митної території України у вересні, жовтні, листопаді, грудні 2008 року та придбання товарно-матеріальних цінностей у обсягах, що значно перевищують обсяги поставки в січні та лютому 2009 року. Проте позивачем до перевірки не було надано документів, які на підтвердження зазначених обставин.

Крім того, до суду зазначені документи позивачем також надані не були.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Статтею 9 вищезазначеного Закону, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем в судовому засіданні було зазначено, що ПП «НВП «Центросталь» правомірно не надано до перевірки документи за вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року, січень, лютий 2009 року, оскільки з лютого 2009 року минуло більше трьох років і підприємство знищило зазначені первинні документи. В обґрунтування своєї позиції представник позивача зазначив, що відповідно до наказу Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.06.1998 № 41 «Про затвердження Переліку типових документів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 вересня 1998 року за № 576/3016, строк зберігання декларацій про прибуток на додану вартість складає три роки (п. 294); первинних документів і додатків до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах (касові банківські документи повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, наряди на роботу, табелі, акти про приймання, здавання і списання майна і матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінносте, авансові звіти та ін.) - три роки (п. 315); допоміжні й контрольні книги, журнали, картотеки, касові книги, оборотні відомості - три роки (п. 322).

Проте суд зазначає, що такі доводи представника позивача не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту вносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд, відповідно до ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статі 19 Конституції України та частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади (податкові органи) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що у позивача відсутні документи, які б підтверджували правомірність формування податкового кредиту, суд дійшов висновку про правомірність винесення ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська податкового повідомлення-рішення форми «В4» № 0000611504 від 04.10.2012, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 196950,00 грн. та податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 26.09.2012 № 0000581504, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП «НВП «Центросталь» за платежем податок на додану вартість за штрафними санкціями 510,00 грн.

Враховуючи сукупність викладених обставин суд доходить висновку про те, що заявлений позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 162, 163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Центросталь» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 16 листопада 2012 року

Суддя Н.В. Захарчук