Ухвала суду № 2744965, 23.09.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД       

Справа № 22а –919/08 ( 22а-3014/07)                                                                                               Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку – 40                                                                                                                    інстанції – Татарчук В. О.

                                                                                                                                                             (А 27/269-07)

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          23 вересня 2008 року                                                                           м. Дніпропетровськ

            Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючогосудді –  Туркіної Л.П. (доповідач),

суддів              –  Коршун А. О., Проценко О.А.,

при секретарі–  Галоян О. Г.,

за участю представників сторін:

позивача     - Чередко К. Є. (довіреність від 16.09.2008 р.),

Легка Т. О. (довіреність від 16.09.2008 р.),

відповідача  – не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційнускаргу Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області, смт. Петропавлівка, Петропавлівський район, Дніпропетровська область

на постановуГосподарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2007 р.

по справі№ А 27/269-07

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Степовий елеватор», смт. Брагинівка, Петропавлівський район, Дніпропетровська область

доПетропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області, смт. Петропавлівка, Петропавлівський район, Дніпропетровська область

про  визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2007 року до господарського суду Дніпропетровської області  звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Степовий елеватор» (далі – ТОВ «Степовий елеватор») з позовною заявою про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі – Петропавлівська МДПІ) № 0000892340/0 від 26.10.2006 р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2006 р. на 21008, 00 грн., № 0000122340/0 від 07.02.2007 р., № 0000122340/1 від 03.05.2007 р.   

Позовні вимогиобгрунтованотим, що висновок податкового органу про порушення підприємством п. п. 7.2.3 п. 7.2, п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставним; відсутність договору купівлі-продажу у письмовій формі не є підставою для включення сум з податкового кредиту. Позивач також зазначив, що податковою перевищено компетенцію, оскільки фактично визнано господарський договір недійсним.

Розглянувши позовні матеріали господарський суд Дніпропетровської області постановою  від 19.07.2007 року задовольнивпозов.

Суд першої інстанції зазначає, що аналіз чинного законодавства свідчить про правомірність дій позивача щодо включення ПДВ в сумі 21008, 00 грн. до податкового кредиту червня 2006 р., формування податкового кредиту відбулося згідно з вимогами Закону України «Про податок на додану вартість».

Вказаний Закон не визначає наявність договору у письмовому вигляді як обов’язкову умову для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. Чинне законодавство не виключає можливості купівлі-продажу товару без укладення окремого письмового договору.

Не погодившись  з висновками  суду першої інстанції, Петропавлівська МДПІоскаржує постанову від 19.07.2007 року  в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі. У даному випадку має місце порушенняТОВ «Степовий елеватор» та ЗАТ «ЧеркасиЕлеваторМаш»чинного законодавства щодо форми вчинення правочину.

Відповідно до п. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. В даному випадку відсутнє виконання договору в момент його вчинення, так як позивачем здійснено попередню оплату контрагенту до фактичної поставки обладнання.

Згідно п. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. В даному випадку вимоги щодо форми договору чітко встановлені, а саме п. 1 ст. 208 ЦК України.

П. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що поставка товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення сплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий період звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. п. 6.1 ст. 6 та ст. 81цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з. п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність – будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Апелянт вважає, що на підставі зазначеного, можна зробити висновок про відповідність нормам чинного законодавства оскаржуваних податкових повідомлень рішень та про порушення норм матеріального права при прийнятті постанови господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2007 р. у справі А 27/269-07.

Позивач заперечив проти апеляційної скарги, зазначив, що згідно із ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Крім того, відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законами не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, як зазначає позивач, ТОВ «Степовий елеватор» зі своїм контрагентом, використовуючи право на свободу договору, надане як ЦК так і ГК України, уклали правочин в усній формі, чим засвідчили свою волю і жоден з них до цього часу не мав ніяких зауважень та заперечень щодо цього правочину.

Закон України «Про податок на додану вартість» не визначає наявність договору у письмовій формі як обов’язкову умову для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. Проте, Закон визначає наявність податкової накладної як засвідченого факту вчинення платником податку правочину та, як наслідок, наявність у такого платника податку права на податковий кредит.

До того ж, податкова, як орган державної влади, всупереч ст. 19 Конституції України, перевищуючи надані законом повноваження, самовільно не визнала правових наслідків укладеного між позивачем та його контрагентом договору, умови якого є повністю погодженими та виконаними сторонами, чим фактично вирішив питання про дійсність правочину.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Заслухавши представників позивача, розглянувши справу в межах апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

 Як свідчать матеріали справи, відповідачем було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Степовий елеватор» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ в рахунок майбутніх платежів за липень 2006 р. За результатами перевірки складено акт №52/230-31831599 від 24.10.2006 р.

Перевіркою встановлено, що позивачем без договору були перераховані ЗАТ «ЧеркасиЕлеваторМаш» грошові кошти в сумі 126048, 00 грн. В порушення п. п. 7.2.3 п. 7.2, п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» включено до податкового кредиту червня 2006 р. ПДВ в сумі 21008, 00 грн. по попередніх оплатах без фактичної поставки товару.

На підставі акту №52/230-31831599 від 24.10.2006 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000892340/0 від 26.10.2006 р., яким відповідач зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на суму 61924, 00 грн.

Під час апеляційного узгодження податкового зобов’язання рішенням ДПА у Дніпропетровській області від 24.04.2007 р. № 4004/6/25-0115 вказане податкове повідомлення-рішення скасовано в частині зменшення бюджетного відшкодування на суму 40916, 00 грн. та залишено без змін в частині зменшення такого відшкодування на суму 21008, 00 грн.

На підставі наведеного, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000122340/0 від 07.02.2007 р. та № 0000122340/1 від 03.05.2007 р., якими зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2006 р. на суму 21008, 00 грн.

Аналіз матеріалів справи та законодавства, яке регулює спірні правовідносини, показав, що висновки суду першої інстанції обґрунтовані.

Так, про фактичне вчинення правочину з поставки товару між ТОВ «Степовий елеватор» та ЗАТ «ЧеркасиЕлеваторМаш» та його письмове оформлення свідчать:

-              рахунок-фактура від 15.06.2006 р. № ЭМ-0000652 від 15.06.2006 р.;  

- платіжні доручення № 1079 від 16.06.2006 р., № 1116 від 20.06.2006 р., згідно яких позивачем були перераховані постачальнику суми коштів, як оплата за конвеєр гвинтовий, задвижку і конвеєр стрічковий роликовий, зазначені у названому вище рахунку на оплату;

- витратна накладна № ЭМ-0000652 від 15.06.2006 р., відповідно до якої  ЗАТ «ЧеркасиЕлеваторМаш» здійснено поставку вказаного обладнання;

- податкова накладна № 536 від 20.06.2006 р.

Відповідно до п. п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

На підставі податкової накладної № 536 від 20.06.2006 р. ТОВ «Степовий елеватор» було віднесено до складу податкового кредиту червня 2006 р. ПДВ в сумі 21008, 00 грн.

Тобто, формування податкового кредиту відбулося згідно з вимогами Закону України «Про податок на додану вартість».     

Посилання апелянта на ту обставину, що позивачем (покупцем) та його контрагентом (продавцем) не оформлено письмову угоду, як єдиний, підписаний учасниками документ, що на підставі п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» робить операцію такою, на яку не поширюються норми щодо податкового кредиту, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки матеріали справи свідчать про наявність між сторонами саме письмової угоди, оформленої рахунком, платіжними та видатковими документами. Зазначений висновок відповідає нормам ч. 1 ст. 207 ЦК України та ч 1 ст. 181 ГК України відповідно до яких допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб.    

             Враховуючи вищевикладене, колегія суду вважає, що доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, апеляційна скарга Петропавлівської МДПІна постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2007 року у справі № А 27/269-07задоволенню не підлягає; постанову суду слід залишити без змін.

                Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області, смт. Петропавлівка, Петропавлівський район, Дніпропетровська область залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19 липня 2007 р. – без змін.

            Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

            Ухваламоже бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

            Ухвалу виготовлено у повному обсязі  09.10 2008 р.

   Головуючий суддя:                                                                        Туркіна Л.П.

   Судді:                                                                                              Коршун А. О.            

 Проценко О.А.