Ухвала суду № 2744698, 03.06.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2008 року                                                                  № К-6321/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

Федорова М.О.                                                                                                              

при секретарі судового засідання:    Патюк А.О.

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

на ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 12.02.2007 р.

тапостанову господарського суду Донецької області від 23.11.2006 р.

у справі№ 34/253пн господарського суду Донецької області

за позовомДочірнього підприємства «Техноскрап» Товариства з обмеженою відповідальністю «Скрап»

до1. Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

2. Управління Державного казначейства у м. Донецьку

за участю прокурора Донецької області

про зобов’язання відповідача 1 у п’ятиденний термін з дня отримання рішення суду надати відповідачу 2 висновок по декларації з податку на додану вартість № 162038 за грудень 2005 року на суму бюджетного відшкодування 100222 грн. та зобов’язання відповідача 2 протягом п’яти операційних днів після отримання висновку податкового органу надати позивачу бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на суму 100222 грн. шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2006 р. Дочірнє підприємство «Техноскрап» Товариства з обмеженою відповідальністю «Скрап» (далі в тексті – ДП «Техноскрап» ТОВ «Скрап») звернулось до суду з позовом про зобов’язання ДПІ у Ворошиловському районі                     м. Донецькау п’ятиденний термін з дня отримання рішення суду надати Відділенню Державного казначейства у м. Донецьку висновок по декларації з податку на додану вартість № 162038 за грудень 2005 року на суму бюджетного відшкодування           100222 грн. та зобов’язання відповідача 2 протягом п’яти операційних днів після отримання висновку податкового органу надати позивачу бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на суму 100222 грн. шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача.

Постановою господарського суду Донецької області від 23.11.2006 р. у справі № 34/253пн, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2007 р., позовні вимоги задоволено частково. Зобов’язано ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька надати до Управління Державного казначейства у м. Донецьку Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на банківський рахунок ДП «Техноскрап» ТОВ «Скрап» по декларації за грудень 2005 року в розмірі 100222 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до п. 1.8 ст. 1 та пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сумою, що підлягає відшкодуванню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою є саме від’ємне значення за результатами звітного періоду. Від’ємне значення є коштами платника податку, які він сплатив продавцям товару відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість». Цим Законом встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов’язку держави на підставі декларації здійснити повернення коштів за результатами звітного періоду.

В частині відмови у позові до Управління Державного казначейства у                      м. Донецьку судові рішення мотивовані тим, що відповідач 2 не порушував прав та законних інтересів позивача, оскільки висновку із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню від податкового органу не отримував.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України. 

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Донецької області від 23.11.2006 р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2007 р. і постановити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на слідуюче.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач 20.01.2006 р. надав до податкового органу декларацію по податку на додану вартість за грудень 2005 р. та заяву про повернення повної суми бюджетного відшкодування. Згідно графи 25.1 декларації позивачем відображена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі             100222 грн.

ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька здійснила позапланову виїзну перевірку позивача з питання достовірності заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість по декларації за грудень 2005 р. за період з  01.11.2005 р. по 31.11.2005 р., за результатами якої складена довідка від 25.04.2006 р. № 721/23-6-20364201.

У висновку довідки перевірки зазначено, що відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 5.12.2 ст. 5 Порядку заповнення та надання податкової декларації з податку на додану вартість  перевіркою встановлена сума ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету в грудні 2005 р. в сумі 100222 грн.

Відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п’ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п’ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків.

Згідно пп. 7.7.1 вказаної статті, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В розумінні п. 1.5 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» звітний (податковий) період – період, за який платник податку зобов’язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідачем в акті перевірки не встановлено фактів порушення позивачем                 пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону, а відтак позивачем правомірно сформований податковий кредит листопада 2005 р. 

Як встановлено судовими інстанціями, позивачем податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2005 р. та заява про повернення повної суми бюджетного відшкодування подані за правилами пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідачем була здійснена позапланова виїзна перевірка позивача з питання достовірності заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість по декларації за грудень 2005 року за період з 01.11.2005 р. по 31.11.2005 р. Дані щодо суми бюджетного відшкодування в розмірі 100222 грн. за цей період були підтверджені податковим органом.

Як вказано вище, згідно пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п’яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» не надала органу державного казначейства висновку із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню на банківський рахунок позивача по декларації за грудень 2005 р. і не відмовила у такому відшкодуванні платнику податку в порядку, встановленому п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Твердження ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», сплата сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами позивача правомірно відхилено судами, з огляду на таке.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону          (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В зв’язку з цим, посилання податкової інспекції на те, що право позивача на відшкодування не підтверджено результатами зустрічних перевірок постачальників позивача до виробника визнається колегією суддів необґрунтованим, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб’єкта оподаткування у якості обов’язкової умови відшкодування податку на додану вартість.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір, ухвалені ними по справі судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 

УХВАЛИВ:   

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі     м. Донецька залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2007 р. та постанову господарського суду Донецької області від 23.11.2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий                                  (підпис)                     Рибченко А.О.

Судді                                                (підпис)                     Брайко А.І.

(підпис)                    Голубєва Г.К.

(підпис)                     Карась О.В.

(підпис)                     Федоров М.О.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                  Патюк А.О.