Ухвала суду № 27446833, 23.10.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/3359/12

Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук І.М.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Виробниче об'єднання "Елна-Сервіс" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

3 липня 2012 року приватне підприємство "Виробниче-об`єднання "Елна-Сервіс" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.07.2012 року № 0000952310 та № 0000942310.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.08.2012 року адміністративний позов задоволено повністю:

визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби від 03.07.2012 року № 0000952310 та № 0000942310;

стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Виробниче об`єднання "Елна-Сервіс" судовий збір в розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 копійок) шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби із рахунку Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.08.2012 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та дату слухання справи повідомлені належним чином. При цьому, представником позивача подано до суду заяву про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як правильно встановлено судом І інстанції та підтверджується матеріалами справи, з 23.04.2012 року по 07.06.2012 року державними податковими ревізорами-інспекторами Вінницької ОДПІ Вінницької обласної ДПС (надалі - Вінницька ОДПІ) проведено планову виїзну перевірку ПП "Виробниче-об`єднання "Елна-Сервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2011р.

За результатами складено акт від 14.06.2012 року № 1154/22/20109667 (надалі - акт перевірки) (т. 1 а.с. 14-51).

Перевіркою встановлено порушення ПП "Виробниче-об`єднання "Елна-Сервіс":

- п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого занижено податок на прибуток всього у сумі 267261,00 грн., у тому числі:

за 3 квартал 2010 року на суму 23820 грн.;

за 2010 рік на суму 116895 грн.;

за 1 квартал 2011 року на суму 13453 грн.;

за 2 квартал 2011 року на суму 18714 грн.;

за 3 квартал 2011 року на суму 47079 грн.;

за 4 квартал 2011 року на суму 136913 грн.

- п.п.7.2.1 п. 7.2, п.п.7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7. Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п.п. 4.6.8 п. 4.6 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності за податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 25.01.2011р. №41 внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 234406,00 грн., у тому числі:

за липень 2010 року на 5289 грн.;

за серпень 2010 року на 7606 грн.;

за вересень 2010 року на 6160 грн.;

за червень 2011 року на 66929 грн.;

за серпень 2011 року на 79098 грн.;

за вересень 2011 року на 68947 грн.;

за листопад 2011 року на 377 грн.

ПП "Виробниче-об`єднання "Елна-Сервіс", не погоджуючись з викладеними в акті перевірки висновками, подало до Вінницької ОДПІ заперечення на акт перевірки Вих.№84 від 20.06.2012р. (т. 1 а.с. 52-57), до яких позивачем додано ТТН, що підтверджують надання послуг ФОП ОСОБА_2 ПП "Виробниче-об`єднання "Елна-Сервіс" по перевезенню вантажу.

Рішенням Вінницької ОДПІ від 27.06.2012р. №21117/22, акт перевірки залишено без змін.

03 липня 2012 р. на підставі акту перевірки Вінницькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000952310, яким збільшено ПП "Виробниче-об`єднання "Елна-Сервіс" суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства за основним платежем на 267261,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 29225,00 грн.;

№0000942310, яким збільшено ПП "Виробниче-об`єднання "Елна-Сервіс" суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на 234406,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 41871,00 грн.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, перевіряючими в акті перевірки зазначено, що підприємством віднесено до складу валових витрат вартість транспортних послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_2 за період з 01.07.2010р. по 31.03.2011р. всього у сумі 225390 грн. Однак, враховуючи те, що у позивача відсутні первинні транспортні документи, що підтверджують отримання від ФОП ОСОБА_2 послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, а саме - товарно-транспортні накладні, останній, на думку перевіряючих, не мав підстав відносити такі витрати до складу валових витрат.

До заперечень на акт перевірки, позивачем було долучено товарно-транспорті накладні, що засвідчують факт надання ФОП ОСОБА_2 послуг по перевезення вантажу ПП "Виробниче-об`єднання "Елна-Сервіс".

Однак, рішення Вінницької ОДПІ від 27.06.2012р. №21117/22 за результатами розгляду заперечень мотивовано тим, що у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних відсутні дані щодо часу прибуття автомобіля для завантаження і розвантаження, чим порушено п. 11.9 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363.

На виконання пункту 3 розділу першого Програми заходів щодо забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пасажирів на транспорті, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 5 січня 1995 р. № 7, наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі-Наказ №363).

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Згідно пункту 1 Наказу №363, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем.

Також, вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, суд І інстанції дійшов правильного висновку, що відсутність документів які засвідчують транспортування товару від контрагента до позивача або неналежне їх заповнення, дає підстави лише вважати про порушення законодавства України про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства, а відтак наявність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних, у яких відсутні дані щодо часу прибуття автомобіля для завантаження і розвантаження, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання Позивачем товару та реальності вчинення господарської операції.

Судом І інстанції правильно відмічено, що у даному випадку підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документу, встановлені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та які повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 вищевказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Факт надання послуг з перевезення вантажу ФОП ОСОБА_2 ПП "Виробниче-об`єднання "Елна-Сервіс" підтверджується договорами вантажних перевезень № 01\09 від 01.01.2009 року (т. 2 а.с. 173) та № 09/10 від 01.09.2010р. (т. 2 а.с. 174), податковими накладними (т. 2 а.с. 31-66), актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та квитанціями до прибуткового касового ордера (т. 1 а.с. 200-210, т. 2 а.с. 1-30).

Пред'явлені відповідачу до перевірки документи (договори, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг)) є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та повністю підтверджують факт здійснення операцій ПП "Виробниче-об`єднання "Елна-Сервіс", а тому позивач правомірно включив до складу своїх валових витрат вартість отриманих транспортних послуг по перевезенню вантажів.

Колегія суддів погоджується із висновком суду І інстанції, що відсутність в товарно-транспортних накладних зазначення часу завантаження та розвантаження товару не може однозначно підтверджувати ту обставину, що зазначені послуги не надавались, а витрати не були понесені позивачем.

Щодо доводів відповідача про безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 59200 грн. на підставі податкової накладної №461 від 13.12.2010 року, отриманої від ПП "Укрторгтранс", яка на думку відповідача, не відповідає встановленим законодавством вимогам, оскільки складена на російській мові, а отже зазначена в ній сума податку на додану вартість не може бути включена до податкового кредиту.

Колегія суддів вважає доводи апелянта в цій частині необґрунтованими і погоджується із висновком суду І інстанції про те, що для включення сум до складу валових витрат є необхідність підтвердження таких відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Для включення сум до податкового кредиту такі суми мають бути підтверджені податковими накладними чи підтверджені митними деклараціями та іншими документами.

Такого висновку колегія суддів дійшла виходячи з такого.

Підпунктом 7.2.1. п.7.2 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену в статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачено норми, яка б установлювала обов'язковість застосування державної української мови при заповненні податкової накладної. Враховуючи те, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який застосовується в податковому обліку як підстава для нарахування податкових зобов'язань продавця та відповідного кредиту у покупця, то за наявності у продавця податкових зобов'язань у покупця такі зобов'язання відносяться до податкового кредиту незалежно від того, якою мовою заповнено податкову накладну (російською чи українською).

Відповідно до п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, між ПП "Укрторгтранс" та позивачем було укладено договір № 101206 від 0612.2010 року (т. 2 а.с. 195-197), що підтерджує факт отримання позивачем електротехнічних виробів від ПП "Укрторгтранс", про що також свідчить специфікація до даного договору (т. 2 а.с. 198-199).

Також, зазначений факт отримання виробів позивачем підтверджується подорожніми листами та товарно-транспортними накладними (т. 2 а.с. 201-207), що свідчать про самовивіз придбаної у ПП "Укрторгтранс" продукції.

Таким чином, складання накладної російською мовою, не спростовує факт проведення господарської операції між ПП "Виробниче-об`єднання "Елна-Сервіс" та ПП "Укрторгтранс", а отже таке порушення не впливає на віднесення позивачем суми ПДВ, до податкового кредиту.

Щодо доводів апелянта про безпідставне віднесення ПП "Виробниче-об`єднання "Елна-Сервіс" до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 138948 грн., відповідно до податкових накладних № 1 від 30.08.2011 року, № 2 від 30.08.2011 року, № 3 від 30.09.2011 року, отриманих від ПП "Інтера-Трейд", колегія суддів зазначає таке.

Згідно із п. 201.2 ст. 200 Податкового кодексу України, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджується центральним органом державної податкової служби.

Абзацом 2 п. 46.6 ст. 46 Податкового кодексу України передбачено, що до визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.

Судом І інстанції правильно встановлено, що нова форма податкової накладної з графою 4 "код товару згідно УКТЗЕД" була затверджена наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, який набув чинності з 16.12.2011 року, а тому не могла бути врахована ПП "Інтера-Трейд" у податкових накладних № 1 від 30.08.2011 року, № 2 від 30.08.2011 року, № 3 від 30.09.2011 року.

Крім того, факт отримання позивачем продукції від ПП "Інтера-Трейд" підтверджується договором № ИН-1/11 від 05.08.2011 року між ПП "Інтера-Трейд" та позивачем (т. 2 а.с. 208-210), а також специфікація до даного договору (т. 2 а.с. 211-214) .

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.