Ухвала суду № 27446810, 23.10.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/5182/12

Головуючий у 1-й інстанції: Польовий О.Л.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

при секретарі судового засідання: Копійчук О.В.

за участю:

представника позивача - Бєлушкіної І.Б.,

представника позивача - Кучерявої І.П.,

представника відповідача - Герасимюк О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Полонський комбінат хлібопродуктів" до Полонського відділення Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Полонський комбінат хлібопродуктів" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полонського відділення Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області, в якому просить визнати протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000441501 від 18.05.2012 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.07.2012 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції (Полонське відділення) форми "Р" №0000441501 від 18.05.2012 року.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.07.2012 року та ухвалити нове рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представники позивача вимог апеляційної скарги не визнали, просили суд відмовити у задоволенні її вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги, з підстав, викладених у ній.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін, з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом І інстанції правильно встановлено, що на підставі наказу начальника Шепетівської ОДПІ № 72 від 18.04.2012 року працівниками відповідача було проведено невиїзну документальну перевірку ПАТ " Полонський комбінат хлібопродуктів" з питань правильності визначення суми податкового зобов'язання по податковій декларації з податку на прибуток за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р., про що складено акт перевірки № 364/151-00952427 від 28.04.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за 2-4 квартал 2011 року на суму 117 757 грн., шляхом заниження позивачем скоригованого валового доходу в сумі 511986 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 511986 грн. за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р., а саме в уточнюючій податковій декларації з податку на прибуток підприємства позивачем до складу скоригованого валового доходу віднесено витрати від операцій з торгівлі цінними паперами на суму 511986 грн.

На основі акту перевірки, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000441501 від 18.05.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 117 757 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ПАТ "Полонський комбінат хлібопродуктів" оскаржило його в адміністративному порядку, однак скаргу відповідача залишено без задоволення.

23 грудня 2011 року між ПАТ "Інвестиційна фінансова компанія "Арт Капітал", ТОВ "Аграманта" та ПАТ "Полонський КХП" було укладено договір купівлі-продажу №111223/330БО-10/0011, предмет якого - придбання цінних паперів, а саме простих іменних акцій на суму 511 986 грн. На виконання умов вище зазначеного договору позивачем проведено оплату у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою від 23.12.2011р.

Відповідно до п. 153.8. ст. 158 ПК України оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Колегія суддів вважає, що суд І інстанції правильно підійшов до аналізу положень ПК України, якими врегульовано спірні правовідносини та вказав, що під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, а також вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном, викупом емітентом, погашенням або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

В той же час, під "витратами" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту під час розміщення) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами в розрізі окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав в тому числі окремий облік операцій з цінними паперами, придбаними під час їх розміщення, повторного продажу емітентом чи в результаті здійснення внеску до статутного капіталу. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Витрати платника податку, понесені при придбанні цінних паперів, які використані платником в операціях РЕПО, не враховуються у визначенні фінансових результатів за операціями з торгівлі цінними паперами протягом строку РЕПО, а враховуються при визначенні фінансових результатів за операціями РЕПО в порядку, передбаченому в пункті 153.9 цієї статті.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 цього розділу.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу (обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження) кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

У разі якщо платник податку виступає інвестором при первинному розміщенні цінних паперів або наступного продажу власних акцій емітентом, або у разі внесення коштів до статутного капіталу емітента, то витрати, сплачені (нараховані) таким платником податку емітенту таких цінних паперів, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від відчуження таких цінних паперів.

Усі інші витрати та доходи платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, визначеними цим підпунктом, враховуються у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.п 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 134.1. 1 пункту 134.1 статті 134 ПК України встановлено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Статтею 138 Податкового кодексу України передбачено склад витрат та порядок їх визнання. Зокрема, згідно із п. 138.4 цієї статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а у п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Частиною 3 статті 2 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" передбачено поділ фондового ринку на первинний та вторинний. Первинний ринок цінних паперів - сукупність правовідносин, пов'язаних з розміщенням цінних паперів. Вторинний ринок цінних паперів - сукупність правовідносин, пов'язаних з обігом цінних паперів.

Розміщення цінних паперів - відчуження цінних паперів емітентом або андеррайтером шляхом укладення цивільно-правового договору з першим власником; обіг цінних паперів - вчинення правочинів, пов'язаних з переходом прав власності на цінні папери і прав за цінними паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів

Відповідно до п. 1.1, п. 2.1.3 договору купівлі-продажу цінних паперів №111223/330БО-10/0011 від 23 грудня 2011 року, емітентом цінних паперів є ВАТ "Акціонерна компанія "Київреконструкція", власником цінних паперів є ТОВ "Аграманта", покупцем цінних паперів є ПАТ "Полонський КХП".

Враховуючи вищевикладене, суд І інстанції дійшов правильного висновку, що у разі, якщо платник податку не виступає інвестором при первинному розміщенні цінних паперів або не є емітентом, що здійснює наступний продаж власних акцій, або платник податків не вносив коштів до статутного капіталу емітента, тобто здійснював придбання цінних паперів на вторинному ринку, то в такому разі витратами покупця цінних паперів є сума коштів, сплачена продавцю цінних паперів, як компенсація їх вартості. Тому зазначені витрати підлягають відображенню у податковій звітності того періоду в якому вони були здійснені. Що і було зроблено позивачем у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2-4 квартали 2011 року.

Щодо доводів апелянта про безпідставне відхилення судом І інстанції постанов Полонського районного суду Хмельницької області від 17.05.2012 року у справі 2213/1043/2012 та від 31.05.2012 року у справі 2213/1039/2012 про притягнення головного бухгалтера ПАТ "Полонський КХП" ОСОБА_5 та голову правління ПАТ "Полонський КХП" ОСОБА_6 за порушення передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, суд І інстанції правомірно не взяв до уваги зазначені вище постанови, адже вони не стосуються предмету спору і не несуть у собі висновків про правомірність чи протиправність оскаржуваного рішення. Крім того, колегія суддів зазначає, що постанови Полонського районного суду Хмельницької області від 17.05.2012 року у справі 2213/1043/2012 та від 31.05.2012 року у справі 2213/1039/2012 про адміністративний проступок, є обов'язковими для адміністративного суду, лише в тому випадку, коли суд розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. В даному випадку, сторонами у спорі є юридична особа та орган державної влади, і питання про правомірність чи протиправність дій (бездіяльності) ОСОБА_6 та ОСОБА_5 судом не розглядається.

Щодо доводів відповідача про безпідставне та необґрунтоване відхилення судом І інстанції клопотання представника відповідача про забезпечення доказів, шляхом виклику головного державного податкового інспектора Поліщук М.Ю., колегія суддів зазначає таке.

Питання забезпечення доказів врегульовано статтями 73-75 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України, особи, які беруть участь у справі та обґрунтовано вважають, що надання потрібних доказів стане згодом неможливим або ускладненим, мають право просити суд забезпечити ці докази.

Частинами 1 та 2 статті 75 КАС України визначено, що у заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені докази, які необхідно забезпечити; обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами; обставини, які свідчать про те, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а також справа, для якої потрібні ці докази, або з якою метою потрібно їх забезпечити. До заяви про забезпечення доказів додається документ про сплату судового збору. Заява про забезпечення доказів подається до суду, який розглядає справу, а якщо провадження у справі ще не відкрито - до місцевого адміністративного суду, на території якого можуть бути вчинені процесуальні дії щодо забезпечення доказів.

Згідно частини 2 статті 49 КАС України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Матеріали справи не містять доказів подання представником відповідача до суду І інстанції клопотання про забезпечення доказів у порядку встановленому статтею 75 КАС України, а відтак, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом норм матеріального права в цій частині.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 30 жовтня 2012 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.