Ухвала суду № 27446801, 23.10.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/799/12

Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Т.М.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства "М'ясо Буковини" відкритого акціонерного товариства "Новоселицький птахокомбінат" до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач відповідно до довідки АБ №313045 з ЄДРПОУ, зареєстрований Новоселицькою районною державною адміністрацією Чернівецької області як юридична особа 14.07.2011 року № 30175983 (а.с.55).

Постановою слідчого ДПС в Луганській області від 09.12.2011 року №41/11/8074 порушено кримінальну справу відносно посадових осіб ТОВ "Латифа" - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України. 04.05.2012 року слідчим управлінням ДПС у Луганській області порушено кримінальну справу №41/11/8074/06 за ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України відносно організатора та осіб, що входили до "конвертаційного" центру, в тому числі відносно ОСОБА_4 За вказаною справою станом на 16.05.2012 року проводилось досудове слідство для направлення кримінальної справи із обвинувальним висновком до суду. (а.с. 192).

Постановою ПМ ДПА в Луганській області від 11.01.2012 року про призначення документальної перевірки по справі № 41/11/8074, призначено по даній кримінальній справі позапланову виїзну документальну перевірку ДП "М'ясо Буковини" ВАТ "Новоселицький птахокомбінат" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з грудня 2009 року по грудень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ "Латифа", проведення якої доручено фахівцям Новоселицької МДПІ. (а.с. 100).

Відповідачем, згідно наказу №34 від 25.01.2012 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дослідження взаємовідносин із ТОВ "Латифа", за період з грудня 2009 року по грудень 2011 року, та винесено акт від 08.02.2012 року №88/23/30175983 про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства (а.с.44, 57-90).

На підставі акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення (далі ППР) №0000222300 від 21.02.2012 року, у якому ДП "М'ясо Буковина" визначено і донараховано грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 3016 грн. за основним платежем і штрафні санкції у розмірі 1508 грн., та податкового повідомлення - рішення №0000252300 від 21.02.2012 року у якому визначено і донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 3468 грн. і штрафні санкції у розмірі 1734 грн. на основі того, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ "Латифа" правочини здійснені без мети настання реальних наслідків і є нікчемними (а.с.18, 19).

Вказані ППР від 21.02.2012 року позивачем були оскаржені 02.03.2012 року №70 до ДПС у Чернівецькій області (а.с.26-37).

За результатом розгляду скарги ДПС у Чернівецькій області прийнято рішення від 21.03.2012 року №1189/10/10-208, в якому скасувала ППР від 21.02.2012 року №822/230000252300 в частині сплати 1734 грн. застосованої штрафної санкції по податку на прибуток, в іншій частині залишено без змін та скасовано ППР від 21.02.2012 року №821/230000222300 в частині сплати 1507 грн. застосованої штрафної санкції по податку на додану вартість, в іншій частині залишено без змін (а.с.20-25).

Після розгляду скарги відповідачем було направлено ППР №915/230000422300 від 23.03.2012 року, у якому позивачу визначено і донараховано грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 3016 грн. за основним платежем і штрафну санкцію у розмірі 1 грн. та №916/230000432300 від 23.03.2012 року в сумі 3468 грн. (а.с.16,17).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було укладено договір між ТОВ "Латифа" №20/05-БО про надання послуг по очищенню каналізаційних мереж ДП "М'ясо Буковина" та надані послуги підтверджуються податковими накладними №12 від 23.05.2011 року, податкова накладна №13 від 27.05.2011 року, рахунок фактура №20 від 20.05.2011 року та акт виконаних робіт №1 від 03.06.2011 року (а.с.45-47,38-43).

Листом ДПІ в Артемівському районі м. Луганська Луганської області ДПС від 18.05.2012 року №5064/7/22-300 на запит Новоселицької МДПІ Чернівецької області повідомлено, що ТОВ "Латифа" подано адміністративний позов на акт перевірки до Луганського окружного адміністративного суду. Постановою суду від 23.01.2012 року у справі №2а-11125/11/1270 позовні вимоги ТОВ "Латифа" до ДПІ в Артемівському районі м.Луганськ, Луганської області ДПС про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. 07.02.2012 року ДПІ в Артемівському районі м.Луганська Луганської області ДПС була подана апеляційна скарга на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 року, ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.02.2012 року № 2а-11125/11/1270 відкрито апеляційне провадження по справі. Постановою від 03.04.2012 року апеляційну скаргу ДПІ в Артемівському районі м. Луганська Луганської області ДПС задоволено повністю. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суд від 18 травня 2012 року за заявою ТОВ "Латифа" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 року в справі № 2а-11125/11/1270 до ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську заяву задоволено, постанову ДОАС від 03.04.2012 року скасовано, постанову ЛОАС від 23.01.2012 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов ТОВ "Латифа" до ДПІ в Артемівському районі у м.Луганську про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії задоволено частково. (а.с. 191).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-ІV (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 203 ЦК України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Судом І інстанції правильно визначено, що відповідно до вимог цивільного законодавства, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Верховний Суд України у постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі - постанова №9) розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України), (п. 7 постанови № 9).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Колегія суддів погоджується із висновком суду І інстанції про помилковість висновків податкового органу про недійсність правочинів між ДП "М'ясо Буковина" ВАТ "Новоселицький птахокомбінат" та ТОВ "Латифа".

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Згідно пункту 24 постанови Верховного Суду України № 9, для визнання правочину фіктивним, необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ДП "М'ясо Буковина" ВАТ "Новоселицький птахокомбінат" на укладення договорів з ТОВ "Латифа" без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Суд І інстанції правильно встановив, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій надано податкові накладні, рахунок фактура за очистку каналізаційних мереж, акт виконаних робіт.

Колегія суддів зазначає, що судове рішення, яким би вищезазначені правочини були б визнані нікчемними, в матеріалах справи відсутнє. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок та суперечить моральним засадам суспільства за ст. 228 ЦК України.

Окрім того є правильним висновок суду І інстанції, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами (а.с.72-73).

Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 06.05.2011 року №742/11/13-11 в якому згідно ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Отже, будь-які документи (у тому числі договір, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1997 року №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення) первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Судом І інстанції правильно встановлено, що надані послуги по очищенню каналізаційних мереж ДП "М'ясо Буковини" ВАТ "Новоселицький птахокомбінат" підтверджені наступними первинними документами: податкова накладна № 12 від 23.05.2011 року на загальну суму 9046,99 грн., в т.ч. ПДВ 1507,83., очищення каналізаційних мереж, в реквізиті підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну ПІБ ОСОБА_4, підпис; податкова накладна № 13 від 27.05.2011 року на загальну суму 9046,99 грн., в т.ч. ПДВ 1507,83., очищення каналізаційних мереж, в реквізиті підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну ПІБ ОСОБА_4, підпис; рахунок фактура № 20 від 20.05.2011 року на загальну суму 9046,99 грн., в т.ч. ПДВ 1507,83., аванс50% за очистку каналізаційних трубопроводів та колекторів очищення каналізаційних мереж, в реквізиті підпис і прізвище особи, яка склала рахунок фактуру , ПІБ ОСОБА_4, підпис. Крім того, до перевірки надано акт виконаних робіт №1 від 03.06.2011. Оплата за надані послуги проведено у безготівковій формі в сумі 18093,98 грн. Підтверджено платіжними дорученнями від 23.05.2012 року №3637, від 27.05.2011 року №2136 (а.с. 38-54).

Виходячи з вищезазначеного, факт отримання послуг та оформлення даних послуг первинними документами підтверджується повністю. Жодного порушення щодо правильності оформлення документів, відсутності реквізитів, відсутності первинних документів, тощо, перевіряючими не встановлено.

У первинних бухгалтерських документах (накладних та податкових накладних), усі реквізити наявні, а отже, зазначені документи підтверджують факт здійснення господарських операцій за даними правочинами.

Доводи відповідача про те, що наявні в первинних документах містяться різні зразки підписів, не підтверджено належними та допустимими доказами.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України, особи, які беруть участь у справі та обґрунтовано вважають, що надання потрібних доказів стане згодом неможливим або ускладненим, мають право просити суд забезпечити ці докази.

Статтею 74 КАС України визначено, що суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом письмових або речових доказів, у тому числі за місцем їх знаходження.

Крім того частиною 3 статті 81 КАС України встановлено, що особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд призначити експертизу і доручити її проведення відповідній експертній установі або конкретному експерту. Якщо сторони домовилися про залучення експертами певних осіб, суд повинен призначити їх відповідно до цієї домовленості.

Відповідачем питання про проведення експертизи наявних у первинних документах підписів перед судом не ставилось, а суд не наділений компетенцією самостійно встановлювати належність підпису певній особі.

При придбанні послуг бухгалтерією підприємства було здійснено відповідні записи у регістрах бухгалтерського обліку: Дт 91 Загальні виробничі витрати -Кт 685 ТОВ "Латифа".

Крім цього, відповідачем під час складання акту перевірки не взято до уваги Довідку про результати проведення зустрічної перевірки № 84 від 28.10.2011, згідно якої, зустрічною звіркою даних ДП "М'ясо Буковини" ВАТ "Новоселицький птахокомбінат" не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ТОВ "Латифа", яка мала правові відносини з платником податків, а зустрічною звіркою даних ДП "М'ясо Буковини" ВАТ "Новоселицький птахокомбінат", встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ТОВ "Латифа", яка мала правові відносини з платником податків.

Також, згідно акту про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 21.11.2011 року №613/23/30175983, за результатами проведеної перевірки, жодних порушень у господарських операціях з ТОВ "Латифа" перевіряючими не було встановлено.

Згідно Податкового кодексу обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку.

При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Отже, є правильним висновок суду І інстанції, що порушення, які могли бути допущені платником податків ТОВ "Латифа" у відображенні в податковому обліку певної господарської операції з придбання товарів (робіт) від інших постачальників, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Щодо порушення п 44.1. Податкового кодексу, яким передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено судом підприємством вівся облік на підставі перинних документів, а саме: договір, накладні, рахунки, про що свідчить акт перевірки стор.16 та 17 акта. Отже ДП "М'ясо Буковини" ВАТ "Новоселицький птахокомбінат" не порушило пункт 44.1 Податкового кодексу.

Щодо порушення пункту 138.2 Податкового кодексу, яким передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн".

Позивачем витрати формувалися на підставі первинних документів про що свідчить акт перевірки стор. 16 та 17 акта. Отже, ДП "М'ясо Буковини" ВАТ "Новоселицький птахокомбінат" не порушило пункт 138.2 Податкового кодексу.

Оскільки, ДП "М'ясо Буковини" ВАТ "Новоселицький птахокомбінат" здійснювало господарські операції та підтверджено формування витрат відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, як того вимагає пп.44.1, 138.2 та 139.1.9 Податкового кодексу та відповідно ст.9 Закону Закон №996-ХIV, суд І інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірності формування витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином ДП "М'ясо Буковини" не було допущене порушення п.п. 198.2, 198.3, 198.6, ст. 198 Податкового кодексу, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 3016 грн.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартість товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 ПК України, та складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (в т.ч при імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, дата списання з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата отримання платником податку товарів/послуг що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 201.11 ст.201 кодексу).

Отже, ПК України визначає лише дві підстави для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку, фактично понесених платником: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість дані законодавчі акти не передбачають.

На момент здійснення господарських операцій ТОВ "Латифа" мало статус платника ПДВ, а відповідно і право виписувати податкові накладні.

Як вбачається з акту перевірки, в ньому не було зафіксовано неналежно оформлення податкових накладних, на підставі яких виник податковий кредит, оскільки, всі вони складені та відповідають вимогам ст.201 ПК України. Також не встановлено і факту не включення до складу податкових зобов'язань ТОВ "Латифа" ПДВ.

Беручи до уваги наведене, право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за господарськими операціями у ДП "М'ясо Буковини" виникло у момент отримання податкових накладних, а у перевіряючих були відсутні підстави для донарахування позивачу податкових зобов'язань на суму 3016 грн.

Щодо доводів відповідача про правомірність його дій, з посиланням на матеріали кримінальної справи №41/11/8074, колегія суддів зазначає таке.

Згідно статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про те, що вирок у кримінальній справі №41/11/8074 набрав законної сили, а відповідні посадові особи притягнуті до відповідальності. Таким чином, факти встановлені досудовим слідством не можуть мати наперед доказового значення при вирішенні даного спору.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П.

ОСОБА_6