Ухвала суду № 27446528, 06.11.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/4027/12

Головуючий у 1-й інстанції: Жернаков М.В.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Заплішній О.Д.

за участю представників сторін:

представника позивача: Соляника Вадима Сергійовича;

представника відповідача: Василика Романа Анатолійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шаргородському районі Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом ПАТ "Шаргородський маслозавод" до Державної податкової інспекції у Шаргородському районі Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося приватне акціонерне товариство "Шаргородський маслозаввод" (надалі - ПрАТ "Шаргородський маслозавод", позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шаргородському районі Вінницької області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Шаргородському районі, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000082201 від 21.05.2012 р., № 0004221701 від 21.05.2012 р., № 0000092201 від 21.05.2012 р.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року даний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідача подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтуванні апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права,що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник позивача заперечував протии доводів апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що на підставі направлень, виданих ДПІ у Шаргородському районі, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання з 13.03.2012 р. по 24.04.2012 р. уповноваженими особами ДПІ у Шаргородському районі проведено планову виїзну перевірку ПрАТ "Шаргородський маслозавод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011 р. За результатами даної перевірки складено акт від 03.05.2012 р. № 127/22/00444576.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000082201 від 21 травня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 43717 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 10929,25 грн. (а. с. 11), податкове повідомлення-рішення № 0004221701 від 21 травня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 78722,33 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 13477,29 грн. (а. с. 13), податкове повідомлення-рішення № 0000092201 від 21 травня 2012 року про застосування штрафних санкцій в сумі 445766,38 грн. (а. с. 12).

На отримані податкові повідомлення рішення позивачем до Державної податкової служби у Вінницькій області (надалі - ДПС у Вінницькій області) подано скаргу № 179 від 07.06.12 р. (а. с. 8-10). Рішенням про № 12684/10/10-02-11 від 03.08.12р. ДПС у Вінницькій області задовольнила подану скаргу частково:

- податкове повідомлення рішення № 0000082201 від 21.05.12 р. скасовано частково - залишено без змін в частині нарахування 1367 грн. основного платежу та 342 грн. штрафної санкції,

- податкове повідомлення рішення № 0004221701 від 21.05.12 р. скасовано частково - залишено без змін в частині нарахування основного платежу в розмірі 2181,49 грн. та 2467,69 грн. штрафної санкції

- податкове повідомлення-рішення № 0000092201 від 21.05.12 р. скасовано частково - залишено без змін в частині 12 361,76 грн. штрафної санкції.

Вказані податкові повідомлення-рішення в частині залишено без змін у зв'язку з тим, що податковою не підтверджено наявності в відомостях на здачу молока громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

13 серпня 2012 року на підставі акту перевірки № 127/НОМЕР_4 від 03.05.2012 р. ДПІ у Шаргородському районі прийнято податкове повідомлення № 0004901701, яким позивачу за порушення п.п. 9.10.1 б) п. 9.10 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", пп. 170.9.1 б) п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 2181,49 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 2467,69 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000242201, яким позивачу за порушення п. 3.1 ст. 3, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1367 грн. та нараховано штрафну санкцію в розмірі 342 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000252201, яким позивачу за порушення п. 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні застосовано штрафну санкцію в розмірі 12361,76 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив із його обгрунтованості.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що результатом нарахувань податку на прибуток, податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних санкцій, визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями є твердження податкового органу про порушення позивачем абз. 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 138.2 ст.138, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст.138 ПК України при здійсненні прямих матеріальних витрат з придбання сировини, внаслідок чого відповідач вважає, що ПрАТ "Шаргородський маслозавод" завищив валові витрати. Відповідач вважає такими, що не підтверджують факт видачі коштів за отримане у населення молоко відомості на виплату готівки за молоко у зв'язку з тим, що ідентифікаційні коди фізичних осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які вказані в цих відомостях, не співпадають з реальними кодами цих фізичних осіб і унеможливлюють ідентифікацію фізичної особи. У зв'язку з тим, що ці відомості відповідачем до уваги не беруться, відповідно, податковий орган збільшив суму валових витрат за даними податкових декларацій до складу валових витрат виробництва та донарахував позивачу податок з доходів фізичних осіб та застосував штрафні санкції за порушення касової дисципліни, оскільки вважає, що вказані відомості грошових виплат населенню за здане молоко не можуть бути відповідним документом, який підтверджує факт виплати коштів.Колегія суддів не погоджується з даною позицією з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Згідно з п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Пункт 44.1. ст. 44 ПК України передбачає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 1 липня 2002 р. № 176, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2002 р. за № 722/7010, затверджено форму Приймально-розрахункової відомості про видачу грошей за закуплене молоко від населення, в реквізитах якої дійсно визначено наявність ідентифікаційного коду фізичної особи, якій виплачуються кошти за здане молоко.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції що, чинним законодавством не передбачено перевірку приймальником сировини ідентифікаційних кодів фізичних осіб. Ідентифікаційні коди були зазначені у відповідну графу відомості на виплату готівки за закуплене молоко від населення на підставі відомостей, наданих самими фізичними особами.

Таким чином, викладені в акті перевірки висновки були зроблені лише на підставі аналізу нормативних актів про порядок ведення бухгалтерського обліку і які по суті не визначають підстав визнання документів неналежними. Це свідчить про те, що висновки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням наказу ДПА України № 1003, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Отже, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України.

Згідно приписів п. 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320, під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтверджуючих документів, що додаються до звітів про використання коштів. Неправильне зазначення ідентифікаційного коду за наявності інших підтверджуючих документів не може бути підставою для висновку про недостовірність наданих документів, а тому висновок перевіряючих про завищення валових витрат та відповідне нарахування податку на прибуток та податку з доходів фізичних осіб суд вважає необґрунтованим та недоведеним належними документами.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних рішень, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та визнав їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шаргородському районі Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 13 листопада 2012 року .

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна

Залімський Ігор Геннадійович