Ухвала суду № 27446522, 17.05.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/911/12

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Хмельницьке бюро технічної інвентаризації про скасування рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до комунального підприємства "Хмельницьке бюро технічної інвентаризації" у якому просив скасувати рішення про відмову оформленні права власності на нерухоме майно - кіоск АДРЕСА_1, що розташований за адресою: автомобільна дорога державного значення Н-03 Житомир-Чернівці 191 км. плюс 520 м. праворуч на території Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області та зобов'язати оформити право власності на зазначене нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням виконавчого комітету Розсошанської сільської ради №04 від 02 лютого 2010 року "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтв про право власності" вирішено оформити право власності на об'єкти нерухомого майна - кіоски (магазини), що розташовані за адресою: автомобільна дорога державного значення Н-03 Житомир-Чернівці 191 км плюс 520 м праворуч на території Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області з видачею свідоцтв про право власності згідно списку та плану території першої черги ринку "Торговельно-сервісний центр "Поділля".

16 січня 2012 року позивач звернувся до Хмельницького бюро технічної інвентаризації із заявою про реєстрацію права приватної власності на нерухоме майно.

Рішенням комунального підприємства "Хмельницьке бюро технічної інвентаризації" від 17.01.2012 року №96665/01-15 у оформленні свідоцтва про право власності та проведенні державної реєстрації права приватної власності на об'єкти нерухомого майна - кіоск (магазин), який розташований за вищевказаною адресою, позивачеві відмовлено у зв'язку з тим, що кіоск (магазин) є тимчасовою будівлею.

Позивач вважає дане рішення неправомірним, оскільки відповідачем було виставлено рахунок фактуру від 30 березня 2010 року на суму 339,83 грн. - за первинну інвентаризацію та виготовлення технічної документації на нежитлове приміщення, який ним сплачений. Відповідачем було виготовлено технічний паспорт. Зважаючи на викладене, просив суд позов задовольнити.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.02.2012 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.02.2012 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В судове засідання представники сторін не з'явились, про час та дату слухання справи повідомлені належним чином, причин неявки суду не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що рішенням виконавчого комітету Розсошанської сільської ради № 04 від 02 лютого 2010 року "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтв про право власності" (а.с.7) вирішено оформити право власності на об'єкти нерухомого майна - кіоски (магазини), що розташовані за адресою: автомобільна дорога державного значення Н-03 Житомир-Чернівці 191 км плюс 520 м праворуч на території Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області за інвесторами будівництва, з видачею свідоцтв про право власності та плану території першої черги ринку "Торговельно-сервісний центр "Поділля".

Другим пунктом рішення виконавчого комітету Розсошанської сільської ради № 04 від 02 лютого 2010 року Хмельницьке бюро технічної інвентаризації уповноважено оформити свідоцтва на право власності на об'єкти нерухомого майна та провести державну реєстрацію прав власності на об'єкти нерухомого майна.

У додатку №1 до рішення виконавчого комітету Розсошанської сільської ради № 04 від 02 лютого 2010 року вказано, що власником об'єкта нерухомого майна - кіоску (магазину) АДРЕСА_1, першої черги ринку "Торговельно-сервісний центр "Поділля" є ОСОБА_2.

16.01.2012 року позивач звернувся до Хмельницького бюро технічної інвентаризації із заявою про оформлення свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна та реєстрацію права приватної власності на нерухоме майно.

Рішенням від 17.01.2012 року №96665/01-15 позивачу у проведенні державної реєстрації права приватної власності на об'єкти нерухомого майна - кіоск (магазин), який розташований за адресою: автомобільна дорога державного значення Н-03 Житомир-Чернівці 191км плюс 520м праворуч на території Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, нерухомого майна - кіоску (магазину) АДРЕСА_1, відмовлено.

Колегія суддів погоджується із висновком суду І інстанції щодо правомірності відмови відповідача у проведенні реєстрації нерухомого майна-кіоску, з наступних підстав.

Згідно з Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 року №1952-ІV та п.1.6. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року за №7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за №157/6445 (далі - Тимчасове положення), реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-ІV визначено, що право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Відповідно до ч.4 ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004р. №1952-ІУ державний реєстратор вправі самостійно приймати рішення про державну реєстрацію прав та відмову в такій реєстрації і здійснює свої повноваження тільки відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Тобто, в даному випадку, належність кіосків до об'єктів нерухомого майна повинна бути встановлено висновком експерта, а не спеціаліста.

Посилання апелянта на безпідставність застосування ст. 69 КАС України судом І інстанції, із посиланням на статтю 79 КАС України, колегія суддів відхиляє з наступних підстав. Апелянт зазначає, що судом було порушено його права на подання доказів шляхом не взяття до уваги висновку спеціаліста №939-с/010 від 11.03.2010 року.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 КАС України, спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів і може надавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок. Спеціаліст може бути залучений до участі в адміністративному процесі за ухвалою суду для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) під час вчинення процесуальних дій. Допомога спеціаліста технічного характеру під час вчинення процесуальних дій не замінює висновку експерта.

Згідно частини 1 статті 66 КАС України, експертом є особа, яка має необхідні знання та якій в порядку, встановленому цим Кодексом, доручається дати висновок з питань, що виникають під час розгляду справи і стосуються спеціальних знань цієї особи, шляхом дослідження матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини у справі. При цьому частиною 13 цієї ж статті визначено, що За завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків у суді експерт несе кримінальну відповідальність.

Відповідно до статті 86 КАС України, Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Із наданого позивачем висновку спеціаліста №939-с/010 від 11.03.2010 року вбачається ряд неточностей у наведених у ньому даних. Так спеціаліст ОСОБА_3 в частині висновків називає себе експертом, в іншій частині спеціалістом, при цьому зазначив що не несе відповідальності за свої висновки. Проаналізувавши дані дослідницької частини висновку спеціаліста, колегія суддів зазначає, що інформація викладена у цьому розділі містить лише технічну характеристику об'єкта (складові частини, підключення до електромережі інше), без будь якого посилання на нормативні документи. При цьому у заключній частині висновку спеціалістом, який називає себе експертом, робиться висновок про належність кіосків до об'єктів нерухомого майна.

Колегія суддів також критично відноситься до такого висновку спеціаліста і не вбачає підстав для прийняття його в якості доказу.

Щодо реєстрації тимчасових споруд колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 1.5 Тимчасового положення визначено вичерпний перелік об'єктів, права власності та інші речові права на які підлягають Державній реєстрації, а саме: 1) житлові будинки; 2) квартири; 3) будівлі, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо; 4) споруди (інженерні, гідротехнічні тощо) - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій; 5) приміщення - частини внутрішнього об'єму житлових будинків, будівель, квартир, обмежені будівельними елементами.

Частиною 2 статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено поняття тимчасової споруди. Так тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

З наданих позивачів документів та фотографій вбачається, що кіоск, право на який оскаржується, являє собою металеву конструкцію, площею 14 кв.м., що межує з аналогічними кіосками, зведеними на загальному бетонному фундаменті. Однак відповідність чи не відповідність зазначених конструкцій визначенню «тимчасова конструкція» не лежить в основу відмови відповідача у проведені реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають державній реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Із заперечення на позов відповідача від 02.02.2012 року №849/01-15 встановлено, що підставою для відмови у проведенні реєстрації нерухомого майна стало саме неподання позивачем правовстановлюваних документів, на підставі яких Хмельницьке МБТІ зобов'язано було б зареєструвати право власності (а.с.36-37).

Відповідно до п.2.1 Тимчасового положення, для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1.

Пунктом 2.2. Тимчасового положення визначено, що Заява про державну реєстрацію прав подається реєстратору того БТІ, яке здійснює свою діяльність відповідно до договору з Адміністратором Реєстру прав на території адміністративно-територіальної одиниці, на якій розташований об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації.

До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.

Відповідальність за достовірність та повноту інформації у заяві про державну реєстрацію прав та доданих документах несе(уть) заявник (заявники).

Додаток 2 визначає вичерпний перелік документів право встановлювальних документів:

1. Договір, за яким відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, лізингу, предметом якого є нерухоме майно, про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно, договір іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, спадковий договір (за наявності свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть чи рішення суду про оголошення особи померлою), договір про виділ у натурі частки з нерухомого майна, що є у спільній власності, про поділ нерухомого майна, що є у спільній власності.

2. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, що видається нотаріусом.

3. Свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом.

4.Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), видане нотаріусом.

5. Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону), якщо прилюдні торги (аукціон) не відбулися, видане нотаріусом.

6. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування.

7. Свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень державного та комунального житлового фонду.

8. Свідоцтво про право на спадщину та свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, видане консульською установою України.

9. Договір відчуження нерухомого майна, що перебуває у податковій заставі, укладений шляхом проведення цільового біржового чи позабіржового аукціону з метою погашення податкового зобов'язання.

10. Рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

11. Ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди.

12. Рішення засновника про створення державної (національної) акціонерної компанії, державної (національної) холдингової компанії, відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі приватизації (корпоратизації), та акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи державним органом приватизації.

13. Дублікат правовстановлювального документа, виданий нотаріусом, органом місцевого самоврядування, органом приватизації, копія архівного правовстановлювального документа, видана державним архівом.

14. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно загальносоюзних творчих спілок колишнього СРСР, що видається Фондом державного майна.

15. Свідоцтво про право власності, видане Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти суб'єктам, що беруть участь разом з Державним управлінням справами в будівництві нового житла.

В матеріалах справи (а.с. 10) наявна заява позивача до Хмельницького бюро технічної інвентаризації, у якій він просить провести державну реєстрацію права власності на кіоск АДРЕСА_1, який розташований за адресою: автомобільна дорога державного значення Н-03 Житомир-Чернівці 191км плюс 520м праворуч на території Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. До заяви позивач додав наступні документи: витяг з рішення виконавчого комітету Розсошанської сільської ради №04 від 02.02.2010 року; акт введення в експлуатацію та розпорядження про його затвердження; технічний паспорт; паспорт громадянина України та ідентифікаційний номер.

Відповідно до п.8.1. Тимчасового положення, оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно: а) органами місцевого самоврядування: фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Отже твердження відповідача про ненадання позивачем необхідного для проведення реєстрації пакету документів знайшло своє підтвердження у матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що відповідачем було правомірно прийнято рішення про відмову в оформленні свідоцтва про право власності та проведенні державної реєстрації права приватної власності на об'єкти нерухомого майна, а тому у задоволенні позову судом І інстанції відмовлено правомірно.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Смілянець Е. С.

Сторчак В. Ю.