Ухвала суду № 27446536, 31.05.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/1109/12

Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Ямпільські електричні мережі" до управління праці та соціального захисту населення Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання дій неправомірними , -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Ямпільські електричні мережі" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на звернення до управління праці та соціального захисту населення з приводу відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг по оплаті електроенергії без норм споживання особами, на яких поширюється дія закону України "Про міліцію", позивачем отримана відмова у проведенні такого відшкодування. Такими діями відповідач завдає позивачу збитків, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.03.2012 року позов задоволено частково: стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області (24500, Вінницька область, м.Ямпіль, вул.Жовтнева, 88) на користь публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Ямпільські електричні мережі" (24500, Вінницька область, м.Ямпіль, вул.Леніна, 5, р/р 26035301873 ВАТ Ощадбанк МОФ 302076 код 25510268) - кошти в сумі 20273 грн. 62 коп. за надання пільг по категорії "Пенсіонери міліції, кримінально-виконавчої системи, ДПО за віком, хворобою або вислугою років"; стягнуто з державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Ямпільські електричні мережі" судовий збір за майновою вимогою в розмірі 202 грн. 74 коп. шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку управління праці та соціального захисту населення Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20.03.2012 року, з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте надіслав до суду заяву, в якій просить розглянути апеляційну скаргу без його участі, вимог апеляційної скарги не визнає.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та дату слухання справи повідомлений належним чином. Причин неявки до суду не повідомив.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

7 лютого 2012 року ПАТ "Вінницяобленерго" в особі СО "Ямпільські ЕМ" звернулось до УПСЗН Ямпільської РДА з метою врегулювання спірного питання, яке стосується відшкодування частини вартості електроенергії, пов'язаного із наданням пільг по її оплаті.

Причиною звернення до суду позивача є те, що відповідач не надав відповіді на вищевказане звернення та не відшкодував витрати, пов'язані із наданням пільг з оплати електроенергії без норм споживання особами, на яких поширюється дія Закону України "Про міліцію".

При цьому, з матеріалів справи встановлено, що в акті звірки розрахунків по категорії пільговиків з вересня по грудень 2011 року, підписаного директором Ямпільських ЕМ та начальником УПСЗН Ямпільської райдержадміністрації, зазначені суми, що нараховані Ямпільсьськими ЕМ (без врахування норм споживання) та УПСЗН (з врахуванням норм споживання). Різниця станом на 01.01.2012 року склала 20273,62 грн. (а.с.61).

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції, відповідач зазначив, що судом І інстанції при ухвалення оскаржуваного рішення, не взято до уваги положення Бюджетного кодексу України в частині здійснення видатків в межах асигнувань, що передбачаються кошторисами. Тому, відсутність бюджетних асигнувань на відшкодування пільг громадянам, які мають право на пільги згідно Закону України «Про міліцію» може бути проведене тільки в межах коштів асигнованих головними розпорядниками коштів, яким щодо даного спору є Міністерство соціальної політики України. Також до системи єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги (ЄДАРП) з червня 2009 року внесені зміни, які дозволяють надавати пільги по оплаті житлово-комунальними послугами працівникам міліції, які мають право на такі пільги, в межах норм споживання. Враховуючи зазначене, з червня 2009 року розрахунки за надані пільги особам, які підпадають під категорію пільговиків «Пенсіонери міліції, кримінально-виконавчої системи, ДПО за віком, хворобою та вислугою років», проводились відповідачем в межах норм споживання. Таким чином, відповідач вважає що діяв відповідно до чинного законодавства України і суд І інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги позивачу.

Колегія суддів не погоджуючись із такими апелянта, виходячи із наступного.

Частиною 4 статті 22 Закону України "Про міліцію", із врахуванням змін, внесених Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", працівникам міліції та членам їх сімей надавалась 50-ти відсоткова знижка по оплаті спожитої електроенергії, в межах норм встановлених законодавством.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10рп/2008 внесені Законом України про Державний бюджет України на 2008 рік зміни до вказаної статті, в частині, що стосується встановлення меж норм споживання - визнано такими, що не відповідають Конституції України (є не конституційними).

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин, статтею 22 Закону України "Про міліцію", пільги працівникам міліції та членам їх сімей у вигляді 50-ти процентної знижки по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива, повинні були надаватись без обмеження норм споживання.

Цією ж статтею, передбачено, що за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом.

Статтею 9 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування встановлюються з метою визначення державних гарантій щодо надання житлово-комунальних послуг та розмірів плати за житло і житлово-комунальні послуги, які забезпечують реалізацію конституційного права громадянина на житло. До їх числа належать, зокрема, нормативи користування житлово-комунальними послугами щодо яких держава надає пільги.

Пунктом 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 року № 256, відповідача визначено головним розпорядником коштів, який зобов'язаний проводити відповідні відшкодування.

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" закріплено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг, зокрема послуг з постачання електричної енергії.

Згідно до ст. 21 вказаного Закону, окремо визначаються нормативи коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, що спрямовуються на покриття витрат підприємств, установ і організацій соціально-культурного, житлово-комунального та побутового обслуговування, які не покриваються виплатами населення. Нормативи фінансування встановлюються під час прийняття Закону України про Державний бюджет країни на поточний рік, а також під час формування бюджетів соціальних фондів.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду І інстанції про обґрунтованість доводів позивача про те, що з 22.05.2008 року (з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення) ПАТ "Вінницяобленерго", як електропостачальна організація, зобов'язана надавати електроенергію по пільговому тарифу, зокрема 50% знижку по оплаті спожитої електроенергії на весь її обсяг.

Отже, позивачу, як енергопостачальній організації, має бути відшкодовано відповідачем 50 відсотків вартості використаної електроенергії особами, на яких поширюється дія ст. 22 Закону України "Про міліцію", без врахування норм спожитої електроенергії, визначених постановою КМУ від 01.08.1996 року № 879.

В акті звірки розрахунків по категорії пільговиків, підписаного обома сторонами вказані суми, що нараховані СО "Ямпільські ЕМ" (без врахування норм споживання) та УПСЗН Ямпільської РДА (з врахуванням норм споживання, встановлених Постановою КМУ від 01.08.1996 року №879). Різниця складає 20273,62 грн., яку і підлягає стягненню з відповідача, враховуючи відсутність спору про кількість осіб пільгової категорії та проведені розрахунки спожитої ними електроенергії.

Статтею 95 Конституції України передбачено, що виключно Законом України "Про Державний бюджет України" визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, цільове спрямування цих видатків.

Відповідно п. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Згідно з п. 2.1 наказу Державного казначейства України №136 від 09.08.2004 року та ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів мають право брати бюджетні зобов'язання в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисом поточного бюджетного року.

Показники Державного бюджету на 2011 рік в частині виплат, які встановлені ст. 22 Закону України "Про міліцію" розраховано виходячи з положень постанови КМУ від 01.08.1996 року № 879, і не передбачають призначень для взяття зобов'язань щодо перерахунку пільг за минулі роки.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про відсутність законних підстав для проведення видатків, щодо яких відсутні бюджетні асигнування. Як було правильно зазначено судом І інстанції, розпорядники бюджетних коштів з врахуванням вимог бюджетного законодавства, у випадку виникнення обставин, які потребують додаткових видатків з бюджету, можуть звернутися з пропозицією про збільшення бюджетних асигнувань чи врахувати їх у кошторис наступного бюджетного року, подавши завчасно пропозиції щодо включення видатків за минулі роки при формуванні бюджету на наступний рік.

Так, за змістом ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у п. 4 ч. 1 ст. 89 цього кодексу, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 2, 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року за № 256 передбачено, що фінансування видатків бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної республіки Крим, бюджетах м. Києва і Севастополя, міст республіканського і обласного значення, та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Пунктом 6 цього ж Порядку передбачені дії, які необхідно здійснити головним розпорядником коштів місцевих бюджетів у разі виникнення додаткових зобов'язань.

Так, у разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа фінансовим органам обласних, управлінням Державного казначейства в областях.

Отже, витрати Державного бюджету України на 2011 рік на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися, але можуть бути внесені зміни для забезпечення таких виплат у майбутніх періодах для вирішення питань щодо погашення заборгованості минулих років.

Також пунктом 2 постанови КМУ № 256 від 04.03.2002 року встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі отриманих від них щомісячних звітів щодо послуг, наданих утримувачам, які мають право на відповідні пільги.

Враховуючи вищевикладені положення, суд І інстанції дійшов правильного висновку про наявність у відповідача обов'язку відшкодувати витрати позивача, пов'язані із наданням пільг по оплаті електроенергії без норм споживання особами, на яких поширюється дія Закону України "Про міліцію", а тому позовні вимоги в цій частині задоволені відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Смілянець Е. С.

Сторчак В. Ю.