Ухвала суду № 2744581, 01.04.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2008 року № К-12069/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Патюк А.О.

за участю представників:

позивача: не зявився;

відповідача: Кляшторний С.С., дов. № 2/9/10-021 від 09.01.2008 р.;

Пузін К.С., дов. № 14/10-021 від 15.01.2008 р.;

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 25.04.2007 р.

тапостанову господарського суду м. Києва від 30.01.2007 р.

у справі№ 40/14-А господарського суду м. Києва

за позовомПриватного підприємства «ОФІР»

доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

провизнання протиправними дій та зобовязання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду м. Києва від 30.01.2007 р. у справі № 40/14-А, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2007 р., (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 06.08.2007 р.) повністю задоволено позовні вимоги ПП «Офір». Визнано дії ДПІ у Святошинському районі м. Києва щодо відмови у погашенні податкових векселів № 149202 від 01.11.2006 р., № 149203 від 01.11.2006 р., № 149207 від 02.11.2006 р., № 149209 від 02.11.2006 р., № 149208 від 02.11.2006 р., № 149222 від 02.11.2006 р., № 149210 від 02.11.2006 р., № 149206 від 02.11.2006 р., № 14205 від 02.11.2006 р., № 149204 від 02.11.2006 р., № 14213 від 22.11.2006 р., № 149214 від 22.11.2006 р., № 149215 від 22.11.2006 р., емітованих ПП «Офір» шляхом проведення заліку сум бюджетного відшкодування протиправними. Зобовязано ДПІ у Святошинському районі м. Києва провести погашення податкових векселів № 149202 від 01.11.2006 р., № 149203 від 01.11.2006 р., № 149207 від 02.11.2006 р., № 149209 від 02.11.2006 р., № 149208 від 02.11.2006 р., № 149222 від 02.11.2006 р., № 149210 від 02.11.2006 р., № 149206 від 02.11.2006 р., № 14205 від 02.11.2006 р., № 149204 від 02.11.2006 р., № 14213 від 22.11.2006 р., № 149214 від 22.11.2006 р., № 149215 від 22.11.2006 р., емітованих ПП «Офір» шляхом проведення заліку сум бюджетного відшкодування та направлення на адресу ПП «Офір» повідомлення про проведення погашення вищезазначених векселів. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що дії відповідача є неправомірними та такими, що порушують права позивача як платника податку на додану вартість на прийняття відповідно до п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» самостійного рішення про дострокове погашення податкових векселів шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом, а тому відповідач зобовязаний провести погашення спірних податкових векселів, шляхом проведення заліку сум бюджетного відшкодування та направлення на адресу позивача повідомлення про проведення погашення вказаних векселів.

Не погоджуючись з постановленими судовими рішеннями, ДПІ у Святошинському районі м. Києва оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі та уточненні до неї відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду м. Києва від 30.01.2007 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2007 р. і постановити нове рішення, яким відмовити ПП «ОФІР» в задоволенні позову.

У запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення без змін.

До початку касаційного розгляду справи до суду касаційної інстанції надійшла телеграма від імені представника ПП «ОФІР» ОСОБА_1. з клопотанням про відкладення розгляду справи в звязку з його зайнятістю по кримінальній справі в прокуратурі м. Львова.

Колегія суддів вважає вказане клопотання таким, що не підлягає задоволенню, так як доказів зайнятості представника в прокуратурі м. Львова позивачем суду не надано. Крім того, зазначення в телеграмі про знаходження доказів на підтвердження повноважень ОСОБА_1. як представника ПП «ОФІР» в матеріалах справи, є необґрунтованим, оскільки матеріали справи містять довіреність на імя ОСОБА_1. б/н від 15.06.2006 р. строк дії якої закінчився 15.06.2007 р.

В судовому засіданні представники відповідача просили задовольнити вимоги касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за період з 01.11.2006 р. по 22.11.2006 р. позивач здійснював господарські операції з імпорту каучуку на митну територію України.

Згідно з ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядком випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 р. № 1104, позивачем на суму податкового зобовязання при імпорті товарів на митну територію України емітовано податкові векселі на загальну суму 1497382,08 грн. за період з 01.11.2006 р. по 22.11.2006 р., № 149202 від 01.11.2006 р. на суму 93930 грн., № 149203 від 01.11.2006 р. на суму 67629,60 грн., № 149207 від 02.11.2006 р. на суму 126048 грн., № 149209 від 02.11.2006 р. на суму 72810,90 грн., № 149208 від 02.11.2006 р. на суму 126048 грн., № 149222 від 02.11.2006 р. на суму 115624,80 грн., № 149210 від 02.11.2006 р. на суму 93930 грн., № 149206 від 02.11.2006 р. на суму 101505 грн., № 149205 від 02.11.2006 р. на суму 97076, 66 грн., № 149204 від 02.11.2006 р. на суму 93930 грн., № 149211 від 06.11.2006 р. на суму 115140 грн., № 149212 від 07.11.2006 р. на суму 102717 грн., № 149213 від 22.11.2006 р. на суму 115624,80 грн., № 149214 від 22.11.2006 р. на суму 87683,66 грн., № 149215 від 22.11.2006 р. на суму 87683,66 грн.

Векселедержателем даних векселів є ДПІ у Святошинському районі м. Києва.

27.11.2006 р. позивач у порядку, визначеному п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», звернувся до відповідача з заявою № 27/11-001 про погашення векселів шляхом проведення заліку сум бюджетного відшкодування, яка підтверджена відповідачем.

29.11.2006 р. відповідач листом № 9177/10/15-444 відмовив позивачу у проведенні погашення податкових векселів шляхом проведення заліку сум бюджетного відшкодування з посиланням на проведення службового розслідування управлінням відомчого контролю щодо факту перевірки сум бюджетного відшкодування співробітниками контрольно-перевірочної роботи та на виконання ДПІ у Святошинському районі м. Києва вимог Методичних рекомендацій щодо порядку адміністрування податкових векселів, які видаються платниками ПДВ при імпорті товарів на митну територію України, що дає право податковому органу відмовити у проведенні погашення векселів шляхом заліку сум бюджетного відшкодування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з правомірності вимог ПП «ОФІР» щодо погашення спірних податкових векселів, що ним емітовані, шляхом проведення заліку суми бюджетного відшкодування, яка належним чином задекларована позивачем у деклараціях по податку на додану вартість за період з лютого по серпень 2006 року, обліковується в картці особового рахунку платника податків та підтверджена довідками ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 13.07.2006 р. № 172/23-50/32854673 на суму 1349172 грн., від 26.09.2006 р. № 221/23-50/328546673 на суму 8213136 грн., які складені відповідачем за результатами виїзної позапланової перевірки позивача в липні та вересні 2006 року з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів.

Таким чином, за висновком судів, позивач як платник податку на додану вартість на підставі п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» має право на погашення податкових векселів, емітованих ним, шляхом проведення заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає дані висновки судів передчасними, оскільки суди не звернули уваги на слідуюче.

Згідно п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобовязання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобовязань по податковому векселю до складу податкових зобовязань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобовязань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

Відповідно до листа ДПА Українивід 22.12.2005 р. № 25595/7/16-1517 із змінами та доповненнями, внесеними листом ДПА України від 29.08.2006 р. № 16071/7/16-1517 «Щодо порядку адміністрування видачі та погашення податкових векселів» підтверджена податковим органом сума бюджетного відшкодування - сума податку на додану вартість, яка задекларована платником податку до відшкодування, обліковується в картці особового рахунку платника і підтверджена актом документальної невиїзної (камеральної) перевірки чи позапланової виїзної (документальної) перевірки (здійснених у відповідності до Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом ДПА України від 18.08.2005 року № 350). Таке визначення використовується виключно з метою погашення податкового векселя.

Відмовляючи позивачу у проведенні погашення податкових векселів шляхом проведення заліку сум бюджетного відшкодування, податкова інспекція послалась на лист УПМ ДПА у м. Києві від 27.11.2006 р. № 5763/7/26-5115, який надійшов на її адресу, в якому зазначено, що на виконання Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо підвищення ефективності справляння податку на додану вартість» № 671/2004 від 23.06.2004 р. УПМ ДПА у м. Києві проводить відпрацювання інформації відносно ПП «Укрспецзапчастина» та ПП «ОФІР» щодо законності формування останніми податкового кредиту за період з 01.01.2005 року по теперішній час. На підставі зібраних матеріалів було встановлено, що операції по розмитненню товарів, які здійснюють вищевказані підприємства, та формування податкового кредиту проходять з використанням СПД з ознаками «фіктивності» та транзитних підприємств. Так, в 2006 році ст. слідчим СВ ПМ ДПА в Донецькій області майором податкової міліції І.Л. Алексєєвою порушено кримінальну справу по факту здійснення незаконної діяльності і отримання неконтрольованого прибутку, групою осіб, які зареєстрували ряд фіктивних субєктів підприємницької діяльності, що надавали допомогу підприємствам контрагентам, по документальному оформленню безтоварних операцій та мінімізації податкових зобовязань, та винесено постанови про проведення виїмок на вище вказаних підприємствах, службові особи ПП «Укрспецзапчастина» та ПП «ОФІР» відмовлялись надавати документи згідно постанов слідчого, а тому слідчий просив податкову інспекцію здійснити заборону щодо погашення податкових векселів ПП «Укрспецзапчастина» та ПП «ОФІР» з метою недопущення підтвердження безпідставного сформованого податкового кредиту.

В судовому засіданні суду касаційної інстанції представник відповідача пояснив, що на даний час відносно службових осіб ПП «ОФІР» порушено кримінальну справу по факту здійснення незаконної діяльності, але про рух вказаної кримінальної справи податковій інспекції не відомо.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2007 р. та постанову господарського суду м. Києва від 30.01.2007 р. скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий (підпис) Рибченко А.О.

Судді (підпис) Брайко А.І.

(підпис) Голубєва Г.К.

(підпис) Карась О.В.

(підпис) Федоров М.О.