Ухвала суду № 2744555, 31.01.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-26650/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                        31 січня 2008 року                                                            м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Гончаренко Р.С.,

за участю:

представника позивача – Ковальова С.В.,

представників відповідача – Гой В.П., Авіловової Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку

на постановугосподарського суду Донецької області від 25 квітня 2006 року

та ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 26 червня 2006 року

у справі № 29/376а

за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку

про визнання частково недійсним податкового повідомлення – рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2005 року ВАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» звернулось до суду з позовом до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення № 0002370823/0/34059/10/15-16-23/5 від 14 листопада 2005 року.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсним податкове повідомлення – рішення № 0002370823/0/34059/10/15-16-23/5 від 14 листопада 2005 року в сумі 50177, 52 грн., в тому числі 33451, 68 грн. – основний платіж та 16725, 84 грн. – штрафні санкції.

Постановою господарського суду Донецької області від 25 квітня 2006 року позов задоволено.

Визнано недійсним податкове повідомлення – рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 14 листопада 2005 року № 0002370823/0/34059/10/15-16-23/5 в частині визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 50177, 52 грн., у тому числі 33451, 68 грн. – основний платіж та 16725, 84 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Присуджено ВАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3, 40 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26 червеня 2006 року постанову господарського суду Донецької області від 25 квітня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Донецької області від 25 квітня 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 26 червня 2006 року, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку провела планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» за період з 01 січня 2003 року по 31 червня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 280/15-16-23/5-03361081 від 02 листопада 2005 року.

14 листопада 2005 року на підставі акту перевірки СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку прийняла податкове повідомлення – рішення № 0002370823/0/34059/10/15-16-23/5, яким ВАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 52275, 00 грн., у тому числі 34850, 00 грн. – основний платіж та 17425, 00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою було встановлено, що позивач в порушення п. 2 Порядку застосування нульової ставки податку на додану вартість за операціями з продажу на внутрішньому ринку природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2003 року № 480, при продажу природного газу суб’єктам господарювання у податкових накладних № 14800 від 29 грудня 2003 року, яка була виписана на ім’я Донецького заводу крупно панельного домобудівництва на суму 33 081, 86 грн. (без податку на додану вартість), № 2696 від 02 лютого 2004 року, яка була виписана на ім’я Донецького заводу крупно панельного домобудівництва на суму 31 242, 42 грн. (без податку на додану вартість), № 15517 від 29 жовтня 2004 року, яка була виписана на ім’я Донецького акціонерного товариства Донецький текстиль на суму 51 131, 16 грн. (без податку на додану вартість), № 16527 від 04 листопада 2004 року, яка була виписана на ім’я Донецького заводу крупно панельного домобудівництва на суму 30 303, 08 грн. (без податку на додану вартість), № 705 від 27 січня 2005 року, яка була виписана на ім’я Донецького заводу крупно панельного домобудівництва на суму 6 164,14 грн. без податку на додану вартість та № 709 від 27 січня 2005 року, яка була виписана на ім’я Донецького заводу крупно панельного домобудівництва на суму 3 826,93 грн. (без податку на додану вартість), не визначив належність поставленого газу до обсягів ввезеного на митну територію України природного газу відповідно до зовнішньоекономічних контрактів та не відобразив індивідуальні податкові номери платників податку на додану вартість (споживачів такого газу), що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 31149, 00 грн., а саме: у грудні 2003 року на суму 6616, 00 грн., в лютому 2004 року на суму 6248, 00 грн., в жовтні 2004 року на суму 10226, 00 грн., в листопаді 2004 року на суму 6 061, 00 грн. та січні 2005 року на суму 1 998, 00 грн.

В акті перевірки також було встановлено, що позивачем в порушення підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, які не відповідають вимогам підпункту 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону, а саме: № 2 від 12 січня 2004 року, яка була виписана ТОВ «Мегасофт» на 1 108, 33 грн. податку на додану вартість, - не вказано одиницю виміру товару, № 1 від 13 січня 2004 року, яка була виписана ТОВ ВКФ «Вибір» на 52, 00 грн. податку на додану вартість, № 3 від 27 січня 2004 року на 475, 20 грн. податку на додану вартість, № 218 від 31 грудня 2003 року на 331, 60 грн. податку на додану вартість, № 1 від 12 січня 2004 року на 36, 00 грн. податку на додану вартість, що були виписані Спеціальним конструкторським бюро систем автоматизації, - містять копію печатки підприємства, № 676 від 18 лютого 2005 року на 149, 64 грн. податку на додану вартість, № 1426 від 13 квітня 2005 року на 149, 91 грн. податку на додану вартість, що виписані ГКП ЖЕО Калінінського району, - не вказано юридичну адресу продавця.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Порядок застосування нульової ставки податку на додану вартість за операціями з продажу на внутрішньому ринку природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2003 року, був прийнятий з метою забезпечення виконання ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2003 рік», положення якого розповсюджуються на операції з продажу природного газу, які здійснюються платниками податку з 01 січня 2003 року, а тому висновки акту перевірки про порушення позивачем п. 2 вищезазначеного Порядку є безпідставним з урахуванням того, що позивачем був здійснений продаж газу на підставі договорів № 342 від 18 листопада 1997 року та № 327 від 18 листопада 1997 року, а поставка газу здійснювалась в 1998 році.

Спростовуючи порушення позивачем підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суди попередніх інстанцій посилались на те, що окремі недоліки в податкових накладних не свідчать про їх неналежність і не позбавляють права позивача на включення податку на додану вартість за цими накладними до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Підставою для донарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість став висновок акту перевірки № 280/15-16-23/5-03361081 від 02 листопада 2005 року, зокрема, про порушення позивачем п. 2 Порядку застосування нульової ставки податку на додану вартість за операціями з продажу на внутрішньому ринку природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2003 року № 480.

Згідно з п. 2 Порядку застосування нульової ставки податку на додану вартість за операціями з продажу на внутрішньому ринку природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2003 року № 480, нульова ставка податку на додану вартість застосовується НАК «Нафтогаз України», ДК «Газ України», ДП «Газ-тепло», підприємствами з газопостачання та газифікації і ЗАТ «Київгазпостач» за операціями з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України НАК «Нафтогаз України» в режимі звільнення від сплати податку на додану вартість відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України (далі - зовнішньоекономічні контракти), суб’єктам господарювання - платникам податку на додану вартість (крім поставок для населення, бюджетних установ та інших споживачів, які не є платниками цього податку) за умови обов’язкового визначення у договорах та вантажосупровідних документах (товаротранспортних і податкових накладних, актах приймання-передачі такого газу) належності поставленого газу до обсягів ввезеного на митну територію України природного газу відповідно до зовнішньоекономічних контрактів та відображення у зазначених документах індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість - споживача такого газу.

Вищезазначений Порядок був прийнятий з метою забезпечення виконання ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» від 26 грудня 2002 року № 380-IV.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» від 26 грудня 2002 року № 380-IV, який набрав чинності з 01 січня 2003 року, з 1 січня 2003 року операції з ввезення природного газу на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, звільняються від обкладання податку на додану вартість; операції з продажу ввезеного природного газу на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що об’єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (п. 1.4 ст. 1 вищезазначеного Закону).

Таким чином, положення Порядку застосування нульової ставки податку на додану вартість за операціями з продажу на внутрішньому ринку природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2003 року № 480, застосовується, зокрема, до операцій з продажу ввезеного природного газу на митну територію України, які здійснювались після 01 січня 2003 року.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що податкові накладні № 14800 від 29 грудня 2003 року, № 2696 від 02 лютого 2004 року, № 15517 від 29 жовтня 2004 року, № 16527 від 04 листопада 2004 року, № 705 від 27 січня 2005 року, № 709 від 27 січня 2005 року були виписані на виконання договорів про поставку газу № 342 від 18 листопада 1997 року та № 327 від 18 листопада 1997 року, а сама поставка газу відбувалась в 1998 році, що підтверджується актами по реалізації газу № 342 від 29 грудня 1998 року, № 342 від 31 березня 1998 року, № 342 від 02 березня 1998 року, № 342 від 30 січня 1998 року, № 342 від 24 квітня 1998 року, № 342 від 30 листопада 1998 року.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність висновку акту перевірки про порушення позивачем п. 2 Порядку застосування нульової ставки податку на додану вартість за операціями з продажу на внутрішньому ринку природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2003 року № 480, та про неправомірність донарахування йому сум податку на додану вартість за вказаними операціями в сумі 31149, 00 грн.

Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність донарахування позивачу суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 2302, 68 грн. враховуючи наступне.

Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що висновок акту перевірки про те, що податкова накладна № 2 від 12 січня 2004 року, яка була виписана ТОВ «Мегасофт» на 1 108, 33 грн. податку на додану вартість, не містить одиницю виміру товару є безпідставним з урахуванням того, в графі 4 «одиниця виміру товару» навпроти номенклатури поставки товарів (робіт, послуг) продавця «обслуговування ПТК» та «завантаження даних» зазначено «усл.» та «шт.» відповідно, що свідчить про те, що податкова накладна відповідає вимогам підпункту 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно висновку судово – технічної експертизи документів № 404/03 від 06 березня 2006 року відтиски печатки на податковій накладній № 1 від 13 січня 2004 року, яка була виписана ТОВ ВКФ «Вибір» на 52, 00 грн. податку на додану вартість, податкових накладних № 3 від 27 січня 2004 року на 475, 20 грн. податку на додану вартість, № 218 від 31 грудня 2003 року на 331, 60 грн. податку на додану вартість, № 1 від 12 січня 2004 року на 36, 00 грн. податку на додану вартість, що були виписані КП «Івано-Франківське спеціальне конструкторське бюро засобів автоматизації», були нанесені без застосування комп’ютерної та копіювальної техніки.

Таким чином, висновки акту перевірки про те, що вищезазначені податкові накладні містять копію печатки спростовуються висновком судово – технічної експертизи документів № 404/03 від 06 березня 2006 року, а тому ці податкові накладні є такими, що відповідають вимогам підпункту 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Суди попередніх інстанцій також правильно виходили з того, що печатка КП «Житлово–експлуатаційна організація Калінінського району м. Донецька» на податкових накладних № 676 від 18 лютого 2005 року на 149, 64 грн. податку на додану вартість, № 1426 від 13 квітня 2005 року на 149, 91 грн. податку на додану вартість, що виписані КП «Житлово–експлуатаційна організація Калінінського району м. Донецька», дає можливість зробити висновок про місто, в якому знаходиться продавець, і про місцезнаходження продавця з урахуванням того, що в графі «місцезнаходження продавця» зазначено: 83052, вул. Владичанського, 38а.

Отже, окремі недоліки в податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, зокрема, відсутність в графі місцезнаходження продавця міста його знаходження, не роблять їх недійсними, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів, оскільки дані цих податкових накладних дали можливість судам попередніх інстанцій відповідно до вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України ідентифікувати місцезнаходження продавця.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про протиправність спірного податкового повідомлення – рішення в оскаржуваній сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга СДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Донецької області від 25 квітня 2006 року та ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 26 червня 2006 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, ч. 1 ст. 224, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку залишити без задоволення, а постанову господарського суду Донецької області від 25 квітня 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 26 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                                  Головуючий: ________ Л.І. Бившева

                                Судді:               ________ М.І. Костенко

                                                          ________ Н.Є. Маринчак

                                                          ________ Є.А. Усенко

                                                          ________ Т.М. Шипуліна