Ухвала суду № 27445376, 24.10.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Шарапа В.М.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"24" жовтня 2012 р. Справа № 2а/1770/1275/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "05" червня 2012 р. у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" до Здолбунівської об'єднаної державна податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" звернулось до суду з адміністративним позовом до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000222340, №0000212340 від 23.09.2011 року, №0000561742 від 28.09.2011 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000222340 від 23.09.2011 року в частині збільшення Відкритому акціонерному товариству "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на 19491,00 грн. та нарахування штрафу в сумі 1,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000212340 від 23.09.2011 року в частині збільшення Відкритому акціонерному товариству "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 15593,00 грн. та нарахування штрафу в сумі 1,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000561742 від 28.09.2011 року повністю.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу у якій, покликаючись на порушення судом матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що з 29.08.2011 року по 15.09.2011 року Здолбунівською об'єднаною державною податковою інспекцією Рівненської області проведено планову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року. За результатами перевірки складено акт №929/23-01205017 від 20.09.2011 року .

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000222340 від 23.09.2011 року, згідно якого позивачеві збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток підприємств на 23421,00 грн. та нараховано штраф у сумі 984,00 грн. ;

- №0000212340 від 23.09.2011 року, згідно якого позивачеві збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість на 29836,00 грн. та нараховано штраф у сумі 3562,00 грн. ;

- №0000561742 від 28.09.2011 року, згідно якого позивачеві збільшено грошове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на 674,90 грн. та нараховано штраф у сумі 1,00 грн. .

В основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0000222340 від 23.09.2011 року покладено висновки відповідача про порушення ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" вимог пп.139.1.9 п.139 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI та п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР.

Висновок щодо порушення позивачем вимог пп.139.1.9 п.139 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI посадовими особами органу державної податкової служби зроблено на підставі тверджень про завищення платником податку валових витрат за І кв. 2011 року на суму 77963,00 грн. по господарських операціях із ЗАТ НВП "Укрзахіденерго", які не підтверджено первинними документами.

В акті перевірки зазначається про завищення позивачем валових витрат за І кв. 2011 року, то органом державної податкової служби невірно застосовано положення пп.139.1.9 п.139 ст.139 Податкового кодексу України. До спірних правовідносин повинні застосовуватися норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР (надалі - Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з досліджених судом матеріалів справи, між Відкритим акціонерним товариством "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" та Закритим акціонерним товариством "Науково-виробничим підприємством "Укрзахіденерго" було укладено усний договір на поставку товарно-матеріальних цінностей та основних фондів.

Колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції що надані ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" для перевірки документи на підтвердження здійснення господарських операцій по придбанню товару в ЗАТ НВП "Укрзахіденерго" є первинними документи в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та відповідають всім необхідним вимогам, передбаченим цим Законом.

Крім того, Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на акт №936/23-408/34558872 від 17.05.2011 року про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ЗАТ НВП "Укрзахіденерго" з питань правильності декларування податкового кредиту та податкового зобов'язання по податку на додану вартість за лютий 2011 року, проведеної Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова, як на підставу для висновків про безтоварність господарських операцій вказаного контрагента з позивачем .

Предметом вказаної перевірки стало формування ЗАТ НВП "Укрзахіденерго" податкового кредиту лютого 2011 року та перевірка фактичного здійснення господарських операцій з основними постачальниками товариства. Позивач серед переліку контрагентів ЗАТ НВП "Укрзахіденерго" не згадується.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що стали підставою для визначення валових витрат платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

На підставі сукупності наведених обставин та досліджених доказів, колегія суддів приходить до висновку, що включення позивачем до валових витрат І кв. 2011 року витрат в сумі 77963,00 грн. по господарським операціям з ЗАТ НВП "Укрзахіденерго" було здійснено правомірно та у відповідності до чинного податкового законодавства.

Отже збільшення позивачеві податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств за І кв. 2011 року на 19491,00 грн. та нарахування штрафу в сумі 1,00 грн. (згідно розрахунків відповідача, а.с.39) є неправомірним.

Висновок щодо порушення позивачем вимог п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" посадовими особами органу державної податкової служби зроблено на підставі тверджень про завищення платником податку задекларованих у 2 кв. 2010 року даних убутку балансової вартості запасів на 66280,00 грн., внаслідок неврахування при розрахунку матеріальної частки в готовій продукції вартості електроенергії та газу, та заниження вказаних даних, задекларованих у 4 кв. 2010 року на 50560,00 грн. (а.с.191-195, 204-212). Таким чином, сума завищення позивачем даних убутку балансової вартості запасів склала 15720,00 грн. (з розрахунку: 66280,00 грн. - 50560,00 грн. = 15720,00 грн.).

Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", платник податку веде облік приросту (убутку) балансової вартості покупних матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат платника податку у такому звітному кварталі. У разі коли вартість таких запасів на початок звітного кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу, різниця додається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що електроенергія та газ є товаром, а отже їх вартість відноситься до матеріальних витрат і за умови їх використання у господарській діяльності в запланованих цілях, повинні враховуватись в балансовій вартості запасів готової продукції, облік приросту (убутку) яких здійснюється відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення №0000222340 від 23.09.2011 року підлягає скасуванню в частині збільшення позивачеві податкового зобов'язання по податку на прибуток на 19491,00 грн. та нарахування штрафу в сумі 1,00 грн.

В основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0000212340 від 23.09.2011 року покладено висновки відповідача про порушення ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Висновки щодо порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України посадовими особами органу державної податкової служби зроблено на підставі тверджень про завищення платником податку податкового кредиту за лютий 2011 року на суму 15593,00 грн., внаслідок віднесення до його складу сум ПДВ по господарським операціям з придбання товарів у ЗАТ НВП "Укрзахіденерго", які не підтверджено первинними документами.

При дослідженні висновків відповідача щодо завищення позивачем валових витрат І кв. 2011 року, судом першої інстанції встановлено фактичне здійснення господарських операцій між ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" та ЗАТ НВП "Укрзахіденерго" по придбанню товарів на суму 93555,36 грн., в тому числі ПДВ у сумі 15592,56 грн.

Податкова накладна №2160003 від 16.02.2011 року, видана позивачеві ЗАТ НВП "Укрзахіденерго" на ПДВ у сумі 15592,56 грн., відповідає вимогам ст.201 Податкового кодексу України, претензії щодо її форми та змісту у відповідача відсутні.

Таким чином, наведені в акті перевірки твердження відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту лютого 2011 року на суму 15592,56 грн. є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, а збільшення позивачеві податкового зобов'язання по податку на додану вартість на 15593,00 грн. та нарахування штрафу в сумі 1,00 грн. (згідно розрахунків відповідача, а.с.40) є неправомірним.

Висновки щодо порушення вимог пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (що був чинним на момент виникнення спірних відносин, надалі - Закон України "Про податок на додану вартість") посадовими особами органу державної податкової служби зроблено на підставі тверджень про завищення платником податку податкового кредиту на загальну суму 14243,00 грн., в тому числі за березень 2010 року на 9083,00 грн. та за квітень 2010 року на 5160,00 грн. внаслідок віднесення до його складу сум ПДВ, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, в зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В свою чергу, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.03.2010 року ПП "Техпром-Інвест" було поставлено ВАТ "Здолбунівському заводу будівельних матеріалів" вальці СМК-516 у кількості 1 шт. на суму 45415,00 грн. 15.04.2010 року ПП "Рем-Будінвест Експрес" було поставлено ВАТ "Здолбунівському заводу будівельних матеріалів" добавку д/кераміки сіль барієву на суму 25800,00 грн.

Факт поставки вказаних товарів підтверджується: видатком накладними та товарно - транспортним накладними.

На суми ПДВ в складі придбаних товарів контрагентами ПП "Техпром-Інвест" та ПП "Рем-Будінвест Експрес" видано позивачеві податкові накладні, на підставі яких останнім сформовано податковий кредит березня та квітня 2010 року, що відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість відповідних періодів №9001012537 від 15.04.2010 року та №9001646223 від 13.05.2010 року (а.с.148-152,177-184).

В той же час, органом державної податкової служби зазначено в акті перевірки про відсутність оригіналу податкової накладної на підтвердження суми ПДВ по придбанню товарів у ПП "Техпром-Інвест" та відсутність податкової накладної на підтвердження суми ПДВ по придбанню товарів у ПП "Рем-Будінвест Експрес" (ст.20 акту, а.с.95).

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, якщо саме на момент здійснення перевірки органом державної податкової служби у платника податку були відсутні податкові накладні, які підтверджують правомірність віднесення певних сум до податкового кредиту, то судом не може прийматися до уваги їх надання при розгляді справи в суді.

Колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції зазначає, що позивач не позбавлений права сформувати податковий кредит наступних податкових періодів на підставі податкових накладних, отриманих від ПП "Техпром-Інвест" та ПП "Рем-Будінвест Експрес".

Тому, формування позивачем податкового кредиту березня 2010 року на 9083,00 грн. та квітня 2010 року на 5160,00 грн., що разом складає 14243,00 грн., є безпідставним, а збільшення позивачеві податкового зобов'язання по податку на додану вартість на 14243,00 грн. та нарахування штрафу в загальній сумі 3561,00 грн. (згідно розрахунків відповідача, а.с.40) є неправомірним.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно скасовано податкове повідомлення-рішення №0000212340 від 23.09.2011 року.

Судом встановлено, що основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0000561742 від 28.09.2011 року покладено висновки відповідача про порушення ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" вимог п.1.3, п.1.15 ст.1, пп.3.1.1, пп.3.1.3 п.3.1 ст.3, пп.4.2.6 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп. «а»п.17.2 ст.17, пп. «а»п.19.2 ст.19, пп. «а»п.20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20, п.22.3 ст.22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року.

Такі висновки посадовими особами органу державної податкової служби зроблено на підставі тверджень про недоотримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік на загальну суму 674,90 грн., внаслідок нарахування окремим працівникам підприємства заробітної плати за фактично відпрацьований робочий час по затверджених тарифних ставках в розмірі нижчому за законодавчо визначений.

З акту перевірки вбачається, що визначення суми збільшення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб відповідачем здійснено внаслідок фактичного донарахування заробітної плати, що виплачувалася позивачем, до досягнення нею встановленого законодавством мінімуму.

Чинним податковим законодавством, а саме пп.80.2.7 п. 80.2 ст.80 Податкового кодексу України, встановлено, що в разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації органом державної податкової служби проводить фактична перевірка платника податків. У відповідності до положень п.80.1 ст.80 Податкового кодексу України така перевірка здійснюється без попередження платника податків.

Отже, повноваження органу державної податкової служби в сфері контролю за додержанням законодавства про оплату праці полягають у проведенні фактичних перевірок платників податків з питань правильності обчислення та сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб при виплаті заробітної плати.

Відповідно до п.3 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, що затверджене Указом Президента України №386/2011 від 06.04.2011 року, реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю є основними завданнями Державну інспекцію України з питань праці.

Колегія суддів погоджується з обґрунтуванням та висновками суду першої інстанції, що донарахування відповідачем під час перевірки заробітної плати, що виплачувалася позивачем, до досягнення нею встановленого законодавством мінімуму було здійснено органом державної податкової служби за відсутності відповідних повноважень.

За наведених обставин, податкове повідомлення-рішення №0000561742 від 28.09.2011 року підлягає скасуванню повністю.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "05" червня 2012 р. -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.В.Одемчук

судді: А.Ю.Бучик Г.І. Майор

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Відкрите акціонерне товариство "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" вул.Шевченка, 1,м.Здолбунів,Рівненська область,35700 (рекомендоване з повідомленням)

3- відповідачу Здолбунівська об'єднана державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби вул.Приходька, 1-А,м.Здолбунів,Рівненська область,35705 (рекомендоване з повідомленням)