ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________
______________
Головуючий у 1-й інстанції: Жуковська Л.А.
Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.
УХВАЛА
іменем України
"24" жовтня 2012 р. Справа № 2а/1770/992/2012
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Одемчука Є.В.
суддів: Бучик А.Ю.
Майора Г.І.,
при секретарі Самченко В.М. ,
за участю сторін:
розглянувши апеляційну скаргу Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "10" травня 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАПОМЕД УКРАЇНА" до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" (по тесту постанови -ТОВ "Фапомед Україна") звернулося з адміністративним позовом до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.03.2012 р. № 0000012242 та № 0000022242.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду позов задоволено повністю визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції №0000012242, №0000022242 від 02 березня 2012 року .
Присуджено на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Судом встановлено, що Гощанською міжрайонною державною податковою інспекцією проводилася документальна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року, результати якої оформлені актом від 07.10.2011 року № 431/2342/35011201.
З врахуванням рішення ДПС України від 22.02.2012 року № 5246/7/10-2115 відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.03.2012 р. № 0000012242, яким збільшено податкове зобов'язання позивачу з податку на прибуток на суму 562370,00 грн. з урахуванням штрафної санкції, та № 0000022242, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 5536990,00 грн.
Основним видом діяльності позивача є пошиття виробів. Для забезпечення здійснення вказаної діяльності позивачем було збудовано і здано в експлуатацію швейну фабрику в смт. Гоща Гощанського району Рівненської області.
Згідно з висновками акта перевірки позивач здійснював переробку давальницької сировини замовників-нерезидентів нібито за заниженими цінами, які є нижчими від собівартості послуг по її переробці.
Суми від'ємного значення об'єкта оподаткування (збитки в податковому обліку) відповідач включив до податкових доходів, не дивлячись на те, що така процедура їх розрахунку не передбачена чинним законодавством.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції, при прийнятті рішення, ретельно проаналізував дані бухгалтерського та податкового обліку підприємства, норми чинного податкового законодавства України, що регулюють правила визначення доходу для обчислення податків і зробив правильний висновок про те, що жодних порушень позивач не допустив і тому визнав протиправними та скасував спірні податкові повідомлення-рішення.
Як вказано у Постанові Верховного Суду України від 28.02.2011р. №21-13а11, «Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю Підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції».
Встановлено, що відповідач до виробничої собівартості включив усі витрати без їх аналізу та класифікації. Разом з тим, у відповідності до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» до виробничої собівартості не повинні включатися адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати, які мають визнаватися витратами періоду.
Податковий орган покликається на витяг з вищенаведеного Положення (стандарту), в якому йдеться не про усі без виключення витрати, а лише про прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, змінні загально виробничі та постійні розподілені загально виробничі витрати.
Крім того, в податковому обліку за час дії Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати визначалися за правилом «першої події» і ці витрати жодним чином не залежали від визнання валових доходів. У свою чергу, валові доходи визнавалися також за правилом «першої події» і не залежали від валових витрат.
Податковий орган встановив таку залежність в порушення приписів ст.З, ст.4. ст.11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».
В апеляційній скарзі вказано, що суд неправомірно зазначив на те, що відповідач не досліджував чи контрагенти позивача є по відношенню до нього пов'язаними особами. Відповідач стверджує, що цей висновок суду не відповідає матеріалам справи.
Разом з тим, в судових засіданнях неодноразово представники податкового органу настоювали на тому, що не застосовували звичайні ціни, які мають визначатися саме у відношеннях з пов'язаними особами. Ні в акті перевірки ні в судових засіданнях податковий орган не вказував на пов'язаність позивача з його контрагентами. Слід зауважити, що замовником послуг з переробки давальницької сировини був не лише засновник позивача, про якого згадується в апеляційній скарзі, а й інші юридичні особи.
Відповідачем не проаналізовано за рахунок чого виникло у підприємства від'ємне значення об'єкта оподаткування, тому податковий орган голослівно заявив, що контракти з нерезидентами укладені без мети отримання прибутку та є завідомо збитковими.
Також не відповідає дійсності твердження відповідача про те, що позивачем до матеріалів справи не надана калькуляція. До договорів з нерезидентами додаються технологічні карти, які і є калькуляціями. Ці технологічні карти надані позивачем суду і досліджені в ході розгляду спору. Проте, планова калькуляція жодним чином не виправдовує протиправних дій відповідача по збільшенню суми податкових доходів на суму збитків у податковому обліку.
Як вказано в листі Міністерства фінансів України від 29.05.2009р. №31-34000-10- 16/14618, калькуляція собівартості одиниці виготовленої продукції за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки нею не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції.
Отже, не дивлячись на те, що податковий орган перевищив свої повноваження на витребування документів, які не відносяться до його компетенції, позивач все-таки надавав калькуляцію (і під час перевірки і суду під час розгляду справи). Таким чином, твердження податкового органу не відповідає дійсності.
Як правильно зазначено судом, збитковість підприємства в окремих звітних періодах має об'єктивне пояснення: позивач лише в 1 кварталі 2010 року побудував і ввів в експлуатацію швейну фабрику, тобто він є новоствореним підприємством, яке ще не вийшло на заплановану потужність. Проте, навіть за цей час по показниках податкового обліку позитивне значення об'єкта оподаткування виникало двічі і податок на прибуток до бюджету був сплачений в повному обсязі.
Ці обставини отримали в судовому рішенні правильну оцінку як таку, що свідчить про обґрунтованість тимчасового від'ємного значення об'єкта оподаткування.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно зазначив, що прибутковість кожної окремої господарської операції не є безумовною умовою здійснення господарської діяльності, а отже отримання збитків при здійсненні певної операції не може у всіх випадках свідчити про те, що відбувається заниження збитків чи товари (роботи, послуги) не використовуються у господарській діяльності платника податків, якщо здійснення збиткової господарської операції є обумовлено загально прийнятними умовами господарювання.
Додатковим підтвердженням ґрунтовності та законності судового рішення першої інстанції є і та обставина, що в чинному податковому законодавстві відсутня заборона на декларування збитків, на чому по суті і в акті перевірки і в апеляційній скарзі настоює відповідач.
П. 150.1 ст.150 Податкового кодексу вказує: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Аналогічна норма містилася в ст.6 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного до набрання чинності Податковим кодексом України.
Враховуючи відсутність заборон на декларування збитків, позивач абсолютно правомірно, керуючись приписами податкового законодавства визначав суму валових доходів до 01.04.2011р. і суму доходів після цієї дати, так само як валових витрат і витрат.
Вищенаведене підтверджується і порядком заповнення Декларації про прибуток підприємства в період дії Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» та в період дії Податкового кодексу України.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "10" травня 2012 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис) Є.В.Одемчук
судді: (підпис) (підпис) А.Ю.Бучик Г.І. Майор
З оригіналом згідно: суддя _______ Є.В.Одемчук
Повний текст Ухвали виготовлено "28" жовтня 2012 р.
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАПОМЕД УКРАЇНА" вул.Островського, 46,смт.Гоща,Гощанський район, Рівненська область,35410 (рекомендоване з повідомленням)
3- відповідачу Гощанська міжрайонна державна податкова інспекція Рівненської області вул.Незалежності,31,смт.Гоща,Рівненська область,35400 (рекомендоване з повідомленням)
Судове рішення № 27445364, Житомирський апеляційний адміністративний суд було прийнято 24.10.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 2а/1770/992/2012. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: