Ухвала суду № 27445282, 17.10.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Дудар О.М.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"17" жовтня 2012 р. Справа № 2а/1770/571/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю сторін:

представників сторін

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "21" травня 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз - Україна" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз - Україна" звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Рівному про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 02 лютого 2012 року №№ 0000332342, 0000322342, 000122344, 000312342.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 21 травня 2012 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 02.02.2012р. №0000312342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 76661,67грн. (76660,67грн. - за основним платежем, 1,0грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), від 02.02.2012р. №0000322342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2167602,12грн. (1744553,50грн. - за основним платежем, 423048,62грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), від 02.02.2012р. №0000332342 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 9706475,00грн. та від 02.02.2012р. №0000122344 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2138403,70грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою Державна податкова інспекція в м. Рівне подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI та Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Рівне з 01.12.2011р. по 13.01.2012р. проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» (код 33334990) з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 30.09.2011р., за наслідками якої складено акт від 20.01.2012р. №36/23-100/33334990 .

На підставі акта перевірки від 20.01.2012р. №36/23-100/33334990 ДПІ у м. Рівне прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.02.2012р. №0000312342 форми «Р» про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 76661,67грн. (76660,67грн. - за основним платежем, 1,0грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), від 02.02.20102р. №0000322342 форми «Р» про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2167602,12грн. (1744553,50грн. -- за основним платежем, 423048,62грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), від 02.02.2012р. №0000332342 форми «П» про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 9706475,00грн., від 02.02.2012р. №0000122344 форми «В3» про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 2138403,70грн. .

Що стосується податкових повідомлень-рішень від 02.02.20102р. №0000322342 форми «Р» про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2167602,12грн. (1744553,50грн.(1744553,50грн. - за основним платежем, 423048,62грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та від 02.02.2012р. №0000332342 форми «П» про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 9706475,00грн. (у тому числі: за ІІ кв. 2011 року - 5718123,00грн., за ІІІ кв. 2011 року - в сумі 3988352,00грн.), суд зазначає наступне.

Підставами для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про:

1)заниження позивачем валового доходу на суму 12833996,00грн. (за ІІІкв. 2010 року - 4057300,00грн., за ІVкв. 2010 року - 2711462,00грн., за Ікв. 2011 року - 1052376,00грн., за ІІ кв. 2011 року - 1373679,00грн., за ІІІкв. 2011 року - 3639179,00грн.) у зв'язку з реалізацією покупцям-нерезидентам (які не є платниками податку на прибуток підприємства) товарів за торгівельною націнкою, нижчою, ніж покупцям на митній території України (с.с.4-7 акта перевірки);

2)завищення позивачем валових витрат на суму 39970,00грн. за наслідками господарських операцій з ТОВ «ВКФ «Енергорада» (с.с.9-15 акта перевірки);

3)завищення позивачем валових витрат на загальну сумі 2634837,00грн. у зв'язку з нарахування курсових різниць на основну суму фінансового кредиту від нерезидента, проценти по якому не включалися до валових витрат (с.с.16-19 акта перевірки);

4)завищення позивачем валових витрат на суму 427468,00грн. за наслідками господарських операцій з ТОВ «РЗВА-Електрик» щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з помилками в первинних документах (с.с.19-21 акта перевірки);

5)завищення позивачем валових витрат на суму 738540,00грн. за наслідками господарських операцій з ТОВ «РЗВА-Електрик» щодо придбання послуг оренди у зв'язку з помилками в первинних документах (с.с.21-22 акта перевірки);

6)завищення валових витрат на суму 22396,00грн. у зв'язку з неправомірним включенням до їх складу амортизаційних відрахувань на вартість придбаного у ТОВ «Джакарта» транспортного засобу (с.с.23-26 акта перевірки);

7)завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування у сумі 2636244,00грн. в результаті завищення валового доходу за Ікв. 2011 року та валових витрат за Ікв. 2011 року (с.27 акта перевірки).

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіреному періоду позивач здійснював реалізацію товарів покупцям-нерезидентами (які не є платниками податку на прибуток).

Податковим органом зробленого висновок про реалізацію товарів вказаним покупцям - нерезидентами за торгівельною націнкою нижчою, ніж покупцями на митній території України, що призвело до заниження волового доходу на суму 12833996,00грн. (у тому числі: липень 2010 року - 799730,00грн., серпень 2010 року - 441707,00грн., вересень 2010 року - 2815864,00грн., жовтень 2010 року - 2122045,00грн., грудень 2010 року - 589417,00грн., січень 2011 року - 1052376,00грн., квітень 2011 року - 32804,00грн., червень 2011 року - 1340875,00грн.,1340875,00грн., липень 2011 року - 1955841,00грн., серпень 2011 року - 1683338,00грн.).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності висновку Державної податкової інспекції в м. Рівне з наступних підстав.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" N334/94-ВР доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Вказана норма, згідно з пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону N334/94-ВР, поширюється також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Згідно з пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону N334/94-ВР якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Відповідно до п.1.20.2 п.1.20 ст.20 Закону N334/94-ВР для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

Підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 ст.20 Закону N334/94-ВР передбачено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. порядку,

Відповідно до пп.153.2.1 п.153.2 ст.153 Податкового Кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Згідно з пп.153.2.3 п.153.2 ст.153 ПК України положення підпункту 153.2.1 цього пункту поширюються також на операції з особами, які:

- не є платниками цього податку;

- сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.

підпунктом 39.1статті 39 ПК України передбачено, що звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3-39.4 цієї статті.

Відповідно до п.39.2 ст.39 ПК України визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни:

а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу);

б) ціни перепродажу;

в) "витрати плюс";

г) розподілення прибутку;

ґ) чистого прибутку.

При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особам у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг).

При цьому умови визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом.

Суд прийшов до висновку, що відповідачем було застосовано для визначення звичайних цін метод порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу). ДПІ у м. Рівне було зроблено порівняння рівня середньої місячної націнки на всі товари, поставлені позивачем на експорт, з рівнем середньої місячної націнки на всі товари, поставлені позивачем в межах України. У місяцях, в яких дана націнка в межах України була вищою, податковим органом зроблено висновок про продаж ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» товарів на експорт за цінами, нижчими від звичайних.

Відповідно до п.39.4 ст.39 ПК України для визначення звичайної ціни товару (роботи, послуги) згідно з методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у порівнянних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). Враховуються, зокрема, такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії); обсяг функцій, що виконуються сторонами; умови розподілу між сторонами ризиків і вигод; строки виконання зобов'язань; умови здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристика ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; бізнес-стратегія підприємства; звичайні надбавки чи знижки до ціни під час укладення договорів між непов'язаними особами, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються порівнянними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні під час укладення договорів між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни, зокрема знижки, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів.

Згідно з п.39.14 ст.39 ПК України обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Колегія суддів приходить до висновку, що застосування відповідачем для визначення звичайних цін методу порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) неправомірним та безпідставним, оскільки було порівняно ціни на різних ринках (внутрішньодержавному і світовому), які не є тотожними і ціни на яких формуються під впливом різних чинників. Тобто, вимога щодо співставності умов укладення договорів податковим органом дотримана не була.

Чинне законодавство України розмежовує порядок формування ціни на товар за договорами між резидентами України та зовнішньоекономічними контрактами.

Так, відповідно до ст.11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990р. N507-XII при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Таким чином, ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначаються з урахуванням договірних умов щодо ціни, зазначеної у зовнішньоекономічному контракті (а не в договорі, укладеному між резидентами України), враховується попит і пропозиція на відповідний товар на світовому ринку та будь-які інші фактори світового ринку, що можуть впливати на ціну товару. При цьому, експортні ціни зазвичай є нижчими від цін внутрішнього ринку, що пов'язано з гострою конкуренцією на світових ринках.

Колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції, що заниження ТзОВ "Високовольтний союз - Україна" валового доходу на 12833996,00 грн. у зв'язку з продажем товарів за цінами, нижчими від звичайних, є необґрунтованими та суперечать вимогам податкового законодавства.

Судом встановлено, що віднесення коштів до валових витрат по взаємовідносинах з ТзОВ "ВКФ "Енергорада" - придбання товарно-матеріальних цінностей, "CEREDINO LIMITED" (Республіка Кіпр, Нікосія) - кредит у іноземній валюті, ТОВ "РЗВА - Електрик" - придбання товарно - матеріальних цінностей та послуги з оренди нерухомого майна, ТОВ "Джакарта" - придбання транспортного засобу, є правомірним.

Крім того ДПІ у м. Рівне зроблено висновок про завищення ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму 2636244,00грн. (показника рядка 06.6 декларацій за період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р.), яке виникло внаслідок завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року - Ікв. 2011 року, що перенесене у декларації за ІІкв. 2011 року - ІІІкв. 2011 року у рядку 06.6, в результаті виявлених порушень:

- заниження скоригованого валового доходу за Ікв. 2011 року внаслідок порушень, описаних у розділі 3.1.1 «Валові доходи» акта;

- завищення валових витрат за Ікв. 2011 року внаслідок порушень, описаних у розділі 3.1.23.1.2 «Валові витрати» акта.

Суд приходить до висновку, що ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» правомірно відобразило від'ємне значення об'єкта оподаткування за Ікв. 2011 року в сумі 2636244,00грн.

У пункті 2 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України однозначно визначено право платників податків на включення до витрат ІІкв. 20112011 року суми від'ємного значення, отриманого за підсумками Ікв. 2011 року. При цьому, зазначена норма ПК не містить жодних обмежень щодо негативного значення об'єкта оподаткування, отриманого за результатами попередніх років.

Пунктом 6.1 статті 6 Закону N334/94-ВР було передбачено наступне: якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Таким чином, абсолютно законним є врахування позивачем у складі валових витрат Ікв. 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування 2010 року, а також наступне включення від'ємного значення об'єкта оподаткування Ікв. 2011 року у податкові витрати ІІкв. 2011 року.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про те, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 02.02.20102р. №0000322342 форми «Р» про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2167602,12грн. (1744553,50грн. - за основним платежем, 423048,62грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та від 02.02.2012р. №0000332342 форми «П» про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 9706475,00грн. (у тому числі: за ІІ кв. 2011 року - 5718123,00грн., за ІІІкв. 2011 року - в сумі 3988352,00грн.) є протиправними та підлягають до скасування.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 02.02.2012р. №0000312342 форми «Р» про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 76661,67грн. (76660,67грн. - за основним платежем, 1,0грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), суд зазначає наступне.

Підставами для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про завищення ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» податкового кредиту внаслідок безпідставного включення до його складу у лютому 2011 року суми 7994,00грн. за безтоварними операціями з ТзОВ «ВКФ «Енергорада» та у червні 2011 року суми 68666,67грн. за безтоварними операціями з ТзОВ «Джакарта» (с.с.32-33 акта перевірки).

Відповідно до п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податковий кредит у лютому 2011 року в сумі 7994,00грн. за наслідками господарської операції з ТзОВ «ВКФ «Енергорада» позивачем сформовано на підставі виписаних вказаним контрагентом податкових накладних від 18.01.2011р.18.01.2011р. №61 на суму 23982,00грн. (у т.ч. ПДВ 3997,00грн.), від 17.02.2011р. №96 на суму 23982,00грн. (у т.ч. ПДВ 3997,00грн.) (т.1 - а.а.с.180-183, 186).

Податковий кредит у червні 2011 року в сумі 68666,67грн. за наслідками господарської операції з ТзОВ «Джакарта» позивачем сформовано на підставі виписаної вказаним контрагентом податкової накладної від 12.05.2011р. №31 на суму 412000,00грн. (у т.ч. ПДВ 68666,67грн.) (т.1 - а.с.195).

Розбіжностей між податковою звітністю ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» та ТзОВ «ВКФ «Енергорада», а також між податковою звітністю ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» та ТОВ «Джакарта» податковим органом не доведено.

Колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що позивачем правомірно, з дотриманням вимог ПК України сформовано податковий кредит за наслідками господарських операцій з ТзОВ «ВКФ «Енергорада» та ТОВ «Джакарта», а відтак податкове повідомлення-рішення від 02.02.2012р. №0000312342 форми «Р» про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 76661,67грн. (76660,67грн. - за основним платежем, 1,0грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) є протиправним та підлягає до скасування.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 02.02.2012р. №0000122344 форми «В3» про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 2138403,70грн., суд зазначає наступне.

Підставами для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про те, що ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» не має права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за вересень 2010 року в сумі 961740,70грн., за жовтень 2010 року в сумі 776009,00грн, за грудень 2010 року (у податковому повідомленні-рішенні помилково вказано січень 2011 року) в сумі 400654,00грн., оскільки податковий кредит у серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2010 року позивачем сформовано переважно за наслідками господарських операцій з ТОВ «РЗВА-Електрик», в ланцюгах постачальників товарів і послуг якого наявні контрагенти, які мають ознаки фіктивних (с.с.36-41 акта перевірки).

Судом встановлено, що правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту вищезазначених сум була підтверджена попередніми перевірками правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування за вказані періоди - довідки від 11.11.2010р. №1813/23-300/33334990, від 29.12.2010р. №2170/23-300/33334990, від 21.02.2011р. №204/23-300/33334990 (т.1 - а.а.с.211-250, т.2 - а.а.с.1-12). Недоліків у первинних документах, на підставі яких формувався податковий кредит, під час вказаних перевірок відповідачем виявлено не було.

В акті перевірки від 20.01.2012р. №36/23-100/33334990, на підставі якого прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, також не встановлено порушень порядку оформлення первинних документів, на підставі яких ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» формувався податковий кредит. Розбіжностей щодо податку на додану вартість у звітності позивача та його безпосередніх постачальників виявлено не було.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду тата сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового борг з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Зважаючи на похідний характер бюджетного відшкодування від правомірності формування платником податків податкового кредиту, при перевірці правильності його визначення слід враховувати вимоги пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, відповідно до якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, здійснюючи господарську операцію з придбання товарів (робіт, послуг) платник податку сплачує податок на додану вартість (що враховується у ціні (вартості) товару) не безпосередньо до бюджету, а у складі вартості (ціни) товарів (робіт, послуг) іншому платнику - продавцю (постачальнику) товарів (робіт, послуг).

У випадку наступної реалізації придбаного товару (робіт, послуг) платник податку здійснює таку реалізацію з включенням у вартість (ціну) такого товару (робіт,, послуг) суми податку на додану вартість, яку отримує від покупця у складі такої ціни.

Таким чином, упродовж звітного періоду у платника податку на додану вартість виникають операції, в яких платник фактично сплачує іншому платнику податок на додану вартість у складі придбаного ним товару, та операції, за яких такий платник податків фактично отримує від інших суб'єктів господарювання податок на додану вартість у складі ціни реалізованого ним товару.

Згідно з п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів приходить до висновку, що здійснюючи вказані господарські операції, платник податку на додану вартість здійснює формування сум податкових зобов'язань та сум податкового кредиту (за рахунок яких зменшується податкове зобов'язання платника, що підлягає сплаті до бюджету) за першою подією (визначеною пп.7.3.1 п.7.3 та пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР).

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи, бюджетне відшкодування за вересень, жовтень та грудень 2010 року ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» сформовано на підставі фактичної сплати податку на додану вартість у сумі коштів продавцям (постачальникам) у серпні, вересні та листопаді 2010 року.

Враховуючи викладене, висновки відповідача про неправомірність віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ «РЗВА-Електрик» та відповідно не підтвердження суми бюджетного відшкодування є незаконними та безпідставними.

Як вбачається з акта перевірки від 20.01.2012р. №36/23-100/33334990, єдиною підставою для висновку відповідача про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є службова записка від ВПМ ДПІ у м. Рівне від 16.12.2011р. №3320/26-34 щодо достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку ТзОВ «Високовольтний союз-Україна», згідно з якою встановлено наявність у ланцюгах постачання товарів та послуг ТОВ «РЗВА-Електрик» (контрагента позивача) контрагентів, що мають ознаки фіктивних.

Відповідно до Закону №168/97-ВР, який не передбачає залежності права платника податків на бюджетне відшкодування та розміру його сум від факту сплати до бюджету податку на додану вартість контрагентами контрагентів платника, тим більше від факту «відмінності стану від основного юридичних осіб по ланцюгу постачання.

Крім того, аналіз положень Закону №168/97-ВР дозволяє прийти до висновку про те, що цей спеціальний Закон не передбачає обов'язок платника податків перевіряти сплату податку його контрагентами-продавцями (постачальниками), чи перевіряти факти подання такими підприємствами до податкових органів податкової звітності. Також Закон №168/97-ВР не містить обов'язку покупця підтверджувати у будь-який спосіб факт сплати податку на додану вартість до бюджету продавцем (постачальником) або обов'язку сплачувати цей податок вдруге у разі несплати з будь-яких причин податку продавцем (постачальником) або іншими суб'єктами господарювання по ланцюгу від виробника.

Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальниками постачальника ТзОВ «Високовольтний союз-Україна» сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку позивачу, який включив до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену безпосередньо контрагенту в ціні товару.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону №168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платнику стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

За законом, платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів за відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (ст.8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності (ст.61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст.129 Конституції України).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Виключний перелік підстав, за якими платники податку на мають права на бюджетне відшкодування зазначений у пп.7.7.11 п.7.1 ст.7 Закону №168/97-ВР.

Згідно з вказаною нормою, такі особи не мають права на отримання бюджетного відшкодування:

а) особа, яка: була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України); мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців;

б) особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

Відповідачем під час проведення перевірки не встановлено жодної з зазначених вище підстав відсутності у позивача права на отримання бюджетного відшкодування, а тому прийняття податкового повідомлення-рішення за формою «В3» є неправомірним.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 02.02.2012р. №0000122344 є протиправним та підлягає до скасування. При цьому, суд відповідно до ч.1 ст.2442 КАС України врахував позицію Верховного Суду України, викладену в рішенні від 31.01.2011р. у справі №21-47а10.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що постанова Рівненського окружного адміністративного суду винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування чи зміни відсутні.

Апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160,195,197, 200,206212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "21" травня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.В.Одемчук

судді: А.Ю.Бучик Г.І. Майор

Повний текст Ухвали виготовлено "19" жовтня 2012 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз - Україна" вул.Біла ,16,м.Рівне,33001 (рекомендоване з повідомленням)

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська, 8,м.Рівне,33023 (рекомендоване з повідомленням)