Ухвала суду № 27445275, 06.11.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/5670/12

Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Новатор" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство "Новатор" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби у Хмельницькій області, у якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення №0000862307 від 16 липня 2012 року, яким зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість на 32 526 грн. за квітень 2012 року, та податкове повідомлення-рішення №0000872307 від 16 липня 2012 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 32 526 грн. за травень 2012 року та застосований штраф в сумі 16 263 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.08.2012 року позов задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому №0000862307 від 16 липня 2012 року, №0000872307 від 16 липня 2012 року, та стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Новатор" (м. Хмельницький, вул. Тернопільська 17, код ЄДРПОУ 22987900) бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 32 526 (тридцять дві тисячі п'ятсот двадцять шість) гривень за травень 2012 року.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, про відмову у задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та дату слухання справи повідомлені належним чином. При цьому, сторони подали заяви про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом І інстанції правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є державним підприємством, основними видами діяльності якого є монтаж та установка контрольно - вимірювальних пристроїв, радіо виробництво, виробництво контрольно - вимірювальних пристроїв.

Відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП "Новатор" з питань підтвердження взаємовідносин з іншими платниками податків за квітень 2012 року, про що складений акт від 06.07.2012 р. № 4164/15-3/22987900.

На підставі висновків акту, відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення форми В4 від 16.07.2012 року № 0000862307, яким зменшений розмір від'ємного значення податку на додану вартість за квітень 2012 року на суму 32526 грн.

Висновки податкового органу про завищення позивачем від'ємного значення податку на додану вартість на 32 526 грн. за квітень 2011 року ґрунтуються на невизнанні окремих документів, які надавались під час перевірки, що на думку відповідача, свідчить про відсутність реального характеру здійснюваних господарських операцій за даний період з такими контрагентами - ТОВ "Інтеграл-сервіс", ТОВ "Фірма АТТ", ПП "Стальтехсервіс", ПП "Артемія".

В акті перевірки зазначається, що перевіркою не виявлені документи, які підтверджують відповідність отриманих від зазначених контрагентів товарів, постачальники не мають достатніх активів для здійснення поставок. Тому податковим органом фактично констатується безтоварний характер господарських операцій, ознаки нікчемності правочинів, зазначається, що позивачем сформований податковий кредит за рахунок ризикових суб'єктів господарювання. Також зазначено про те, що податкові накладні не є безумовною підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту зважаючи на те, що інформація, яка містяться в них не відповідає дійсності, є суперечливою, інші первинні документи складені з порушенням вимог нормативних актів.

07.07.2012 року проведена камеральна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника податку у банку за травень 2012 року, про що складений акт № 44/15-3/22987900, на підставі якого прийняте податкове повідомлення - рішення форми В1 від 16.07.2012 року №0000872307, яким на 32526 грн. зменшене бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за травень 2012 року та накладені штрафні санкції в розмірі 16 263 грн.

На час проведення перевірки, ТОВ "Інтеграл-сервіс" було зареєстроване платником податку на додану вартість.

В матеріалах справи міститься копія договору № 2 від 10 січня 2011 року, відповідно до якого ДП "Новатор" придбаває, а ТОВ "Інтеграл-сервіс" продає радіопродукцію. В процесі виконання умов договору у квітні 2012 року проведені 3 господарські операції.

13 квітня 2012 року проведена поставка радіопродукції на суму 58 470 грн. (ПДВ 9745 грн.), що підтверджується податковою накладною № 1 від 13.04.2012 року, видатковою накладною № ИС-0016 від 18.04.2012, рахунком-фактурою, платіжним дорученням № 2585 від 13.04.2012 року. Перевезення товару проводилось підприємством "Автолюкс" (ПІК «ААЗ Трейдінг Ко»), що підтверджується копією накладної на перевезення багажу від 19.04.2012 року. Подальше використання продукції в господарській діяльності доводиться копією прибуткового ордеру № 341 від 19.04.2012 року.

19 квітня 2012 року поставка радіопродукції на суму 8 550,72 грн. (ПДВ 1425,12 грн.) підтверджується податковою накладною № 2 від 19.04.2012 року, видатковою накладною № ИС-0018 від 23.04.2012, рахунком-фактурою, платіжним дорученням № 2702 від 19.04.2012 року. Перевезення товару проводилось компанією "Автолюкс", що підтверджується копією накладної на перевезення багажу від 24.04.2012 року. Подальше використання продукції в господарській діяльності доводиться копією прибуткового ордеру № 376 від 25.04.2012 року.

24 квітня 2012 року поставка радіопродукції на суму 13 967, 40 грн. (ПДВ 2327,90 грн.) підтверджується податковою накладною № 3 від 24.04.2012 року, видатковою накладною № ИС-0019 від 26.04.2012, рахунком-фактурою, платіжним дорученням №2777 від 24.04.2012 року. Перевезення товару проводилось компанією "Автолюкс", що підтверджується копією накладної на перевезення багажу від 27.04.2012 року, яка містить усі необхідні відомості про товар та умови перевезення. Подальше використання продукції в господарській діяльності доводиться копією прибуткового ордеру № 393 від 30.04.2012 року.

Колегія суддів погоджується із висновком суду І інстанції, що відсутність документів, які підтверджують відповідність товару, не є визначальним для висновку про ненадходження товару від цього постачальника, оскільки з інших доказів вбачається, що фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача та зобов'язаннях його як платника податків у зв'язку з цією господарською операцією мали місце.

Позивачем, з дотриманням вимог пункту 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" до податкового кредиту включені суми податку за податковими накладними за вищевказаними господарськими операціями. Тому суд І інстанції дійшов правильного висновку, що господарські операції мали реальний характер, а надані для перевірки документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Матеріалами справи підтверджено рух активів у процесі здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Інтеграл-сервіс", зв'язок між фактом придбання позивачем товару, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку, що свідчить про необґрунтованість висновку відповідача.

Крім того, колегією суддів, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, досліджено фактичні взаємовідносини позивача з ТОВ "Фірма АТТ".

Відповідно до умов договору № 5 від 05 січня 2011 року ДП "Новатор" 04 квітня 2012 року придбало, а ТОВ "Фірма АТТ" продало радіо продукцію на суму 43 884 грн. (ПДВ 7 314 грн.).

Виконання господарської операції підтверджується наданими позивачем копією податкової накладної № 1 від 04.04.2012 року, видаткової накладної № АТ-0028 від 09.04.2012 року, рахунку фактури, платіжного доручення № 2408 від 04.04.2012 року, багажної квитанції перевізника підприємства "Автолюкс" від 10.04.2012 року. Використання позивачем продукції в подальшій господарській діяльності доводиться копією приходного ордеру № 229 від 11.04.2012 року. Крім того, походження продукції отриманої від ТОВ "Фірма АТТ" підтверджується копією гарантійного листа ТОВ "Фірма АТТ", який містить інформацію про виробників товару.

Відповідачем у встановленому законом порядку доводи позивача не спростовано та не доведено фіктивність проведених господарських операцій.

Тому, колегія суддів вважає правильним висновок суду І інстанції, що податковий орган неправомірно не врахував суму податку на додану вартість в розмірі 7314 грн. під час визначення показника від'ємного значення податку на додану вартість.

По взаємовідносинах з ПП "Стальтехсервіс" колегією суддів встановлено таке.

Відповідно до договору № 1 від 12 січня 2012 року ДП "Новатор" придбало у ПП "Стальтехсервіс" товар (стрічку трансформаторну) на суму 28800 грн. (ПДВ 4 800 грн.).

Виконання договору підтверджується копією податкової накладної № 155 від 25.04.2012 року, видатковою накладною № 138 від 07.05.2012 року, платіжним дорученням № 2849 від 25.04.2012 року, рахунком фактурою.

Перевезення товару здійснювалось транспортним засобом позивача, що підтверджується копією посвідчення про відрядження на ім'я водія ОСОБА_2, подорожнього листа № 994032.

Використання позивачем продукції в господарській діяльності доводиться копією приходного ордеру №537 від 10 травня 2012 року. На підтвердження якості товару ПП "Стальтехсервіс" в матеріалах справи міститься довідка від 7 травня 2012 року, відповідно до якої, товар викуплений з Державного резерву.

На думку колегії суддів факт здійснення поставки, приймання-передача продукції (товару), його транспортування та подальше використання в господарській діяльності позивачем мали місце, а самі господарські операції між позивачем та ПП "Стальтехсервіс" були спрямовані на настання реальних наслідків, колегія суддів вважає, що податковий орган неправомірно не врахував в складі податкового кредиту та від'ємного значення податок на додану вартість в сумі 4800 грн. Доказів, які б спростовували висновки суду І інстанції та доводи позивача, відповідачем не надано.

Крім того, колегією суддів досліджено взаємовідносини позивача з ПП "Артемія".

Так, відповідно до договору № 0711/1 від 07 листопада 2011 року, ДП "Новатор" у квітні 2012 року придбано у ПП "Артемія" продукцію (металопрокат) на загальну суму 41485,20 грн.

06 квітня 2012 року проведено поставку товару на суму 27268,80 грн. (ПДВ 4544,80 грн.), що підтверджується податковою накладною № 1 від 06.04.2012 року, видатковою накладною № АР-0000034 від 12.04.2012, рахунком-фактурою, платіжним дорученням №2468 від 06.04.2012 року.

06 квітня 2012 року проведена також поставка товару на суму 5 208 грн. (ПДВ 868 грн.), що підтверджується податковою накладною № 2 від 06.04.2012 року, видатковою накладною № АР-0000035 від 12.04.2012, рахунком -фактурою, платіжним дорученням №2469 від 06.04.2012 року.

Перевезення товару здійснювалось транспортним засобом позивача, що підтверджується копією посвідчення про відрядження на ім'я водія ОСОБА_3, подорожнього листа № 994009, журналом реєстрації довіреностей. Подальше використання продукції в господарській діяльності доводиться копіями прибуткових ордерів № 432, 433 від 17.04.2012 року.

13 квітня 2012 року проведена поставка товару на суму 6513,60 грн. (ПДВ 1085,60 грн.), що підтверджується податковою накладною № 6 від 13.04.2012 року, видатковою накладною № РНР-0000040 від 04.05.2012, рахунком-фактурою, платіжним дорученням № 2607 від 13.04.2012 року. Перевезення товару здійснювалось транспортним засобом позивача, що підтверджується копією посвідчення про відрядження на ім'я водія ОСОБА_4, подорожнього листа № 994028. Подальше використання продукції в господарській діяльності доводиться копією прибуткового ордеру № 515 від 07.05.2012 року.

26 квітня 2012 року проведена поставка товару на суму 2 494,80 грн. (ПДВ 415,80 грн.), що підтверджується податковою накладною № 11 від 26.04.2012 року, видатковою накладною № РН-0000039 від 28.04.2012, рахунком-фактурою, платіжним дорученням №3063 від 26.04.2012 року. Подальше використання продукції в господарській діяльності доводиться копією прибуткового ордеру № 494 від 30.04.2012 року.

Порушення порядку оформлення податкових накладних за даними господарськими операціями податковим органом не встановлені.

Відповідно до п.п.198.2, 198.6 ст.198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судом І інстанції правильно зазначено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції. Оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Крім того стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Тому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно зі змістом п. 200.3. ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Судом І інстанції правильно встановлено, що податкові накладні за усіма вищезгаданими господарськими операціями містять необхідні реквізити, передбачені п.201.1 статті 201 Податкового кодексу України, містять посилання на вид договору, який у кожному випадку за своєю суттю, змістом та формою є саме договором поставки.

Посилання апелянта на те, що у деяких первинних документах відсутні окремі реквізити, що в свою чергу дає підстави зробити висновок, що господарська операція не мала місце (не підтверджена документами, носить безтоварний характер тощо), а також твердження про те, що відсутність документів, які характеризують товар по якості ( сертифікати відповідності, паспорти якості тощо) унеможливлює ідентифікацію його походження, а тому призводить до висновку про не підтвердження отримання цих товарів позивачем, колегія суддів вважає безпідставними.

Відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю дійсно мали місце.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що у окремих випадках документальне оформлення господарських операцій позивача із його контрагентами не визнається податковим органом з огляду на неспроможність контрагента виконувати господарські операції, що доводиться фактом відсутності у останнього відповідних виробничих потужностей та необхідної кількості працівників. Критерії, які б ставили дійсність господарської операції в залежність від кількості трудових, матеріальних або технічних ресурсів та можливостей будь-кого із сторін договору законом не встановлено.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

На думку колегії судів, відповідач не скористався наданими йому законом правами та не довів у законному порядку правомірності своїх висновків викладених а актах перевірки, на підставі яких і були прийняті оскаржувані рішення, а відтак позивачем, з дотриманням вимог Податкового кодексу України, до податкового кредиту включені суми податку за податковими накладними за вищевказаними господарськими операціями.

Позивачем, шляхом надання суду належних та допустимих доказів доведено, що господарські операції, щодо яких здійснено перевірку, мали реальний характер, були спрямовані на настання дійсних наслідків, продукція (товар), отримана позивачем за договорами у цей період була оплачена, транспортована і використана для здійснення господарської діяльності.

Тому, колегія суддів вважає, що суд І інстанції дійшов правильного висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Інтеграл-сервіс", ТОВ "Фірма АТТ", ПП "Стальтехсервіс", ПП "Артемія" мали реальний характер, податковий кредит пов'язаний із господарською діяльністю позивача, а надані для перевірки документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому №0000862307 та № 0000872307 від 16 липня 2012 року є необґрунтованими і підлягають скасуванню.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.