Постанова № 27443745, 06.11.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2012 р.Справа № 2-а-3680/11/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко К.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П. розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції у Херсонській області на Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року по справі за позовом приватного акціонерного товариства „Агропромислове об'єднання „Красний чабан" до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції у Херсонській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановиЛА:

Позивач, приватне акціонерне товариство „Агропромислове об'єднання „Красний чабан", звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції у Херсонській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції від 30.05.2011р. №000092310 в частині нарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 28899 грн., у тому числі 23119,20 грн. - за основним платежем та 5779,80 грн. за штрафними санкціями. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Агропромислове об'єднання «Красний чабан» витрати зі сплати судового збору в розмірі 1,70 грн.

Чаплинська міжрайонна державна податкова інспекція у Херсонській області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року та винести нову постанову, якою повністю відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Крім того, відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не в повній мірі встановлені обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення від 30.05.2011р. №0000092310, складене на підставі висновків акту планової перевірки від 18.05.2011р. №04/2310/30924179 (далі - акт перевірки). За актом перевірки відповідач збільшив зобов'язання з податку на додану вартість внаслідок збільшення зобов'язань з ПДВ на 1843,33 грн. за загальною декларацією з податку на додану вартість, зменшив, зобов'язання з ПДВ за спеціальною декларацією на 230,0 грн. та зменшив податковий кредит на 23349,2 грн. за спеціальною (сільськогосподарською) декларацією з податку на додану вартість.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено актом перевірки, позивач у перевіреному періоді основні доходи отримував від продажу сільськогосподарської продукції та супутник послуг. Отримані доходи від сільськогосподарського виду діяльності позивача були більшими ніж 75 відсотків від загальної суми продажу, а тому позивач використовував спеціальний режим оподаткування своїх доходів, отриманих від сільськогосподарського виду діяльності.

За діючим податковим законодавством України використання позивачем спеціального режиму оподаткування передбачало обов'язок позивача надавати податковому органу декларації з податку на додану вартість, щодо операцій, які оподаткувались на загальних засадах (загальна декларація), та надання спеціальної декларації з ПДВ, щодо операції з продажу товарів та послуг сільськогосподарського призначення ( спеціальна декларація).

Під час проведення перевірки відповідач встановив, що позивач у травні та липні 2010 року проводив реалізацію тварин, придбаних у сторонньої організації, а ПДВ від такого продажу в сумі 1843,33 грн. до податкових зобов'язань загальної декларації з ПДВ не включив, чим на думку відповідача порушив вимоги пп..3.1.1 п.3.1 ст.3 та пп7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону №168, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до приписів пп. 3.1.1 п.3.1 ст.3 та пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону №168 об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Враховуючи те, що продаж покупних товарів, у тому числі і перепродаж сільськогосподарської продукції, не підпадає під спеціальний режим оподаткування ПДВ, цей продаж має відображатись платником податку у загальній декларації з ПДВ.

Позивачем не надано доказів, які спростовують викладені в акті перевірки обставини продажу покупних тварин та висновків ДПІ по даному порушенню, а тому суд вважає правомірним збільшення податкових зобов'язань позивача за загальною декларацією на суму 1843,33 грн.

За актом перевірки відповідач зменшив податковий кредит позивача за спеціальною декларацією позивача на 23349,2 грн. внаслідок зменшення податкового кредиту жовтня 2009 року на 5589,2 грн. та зменшення податкового кредиту листопада 2010 року на 17760,0 грн., а також відповідач зменшив податкові зобов'язання за спеціальною декларацією з ПДВ за липень 2010 року на 230,0 грн.

Зменшення задекларованих податкових зобов'язань позивача за липень 2010 року на 230,0 грн. відбулось внаслідок того, що позивач до складу зобов'язань спеціальної декларації включив ПДВ з продажу покупних тварин, який мав бути включений до складу податкових зобов'язань загальної декларації з ПДВ.

Цей висновок ДПІ позивачем в суді першої інстанції не заперечувався.

Відповідно до акту перевірки зменшення податкового кредиту жовтня 2009 року на суму 5589,2 грн. відбулось внаслідок того, що позивач у цьому податковому періоді списав з балансу частину вартості насіннєвого матеріалу соняшника та проса, який був використаний для вирощування насіння на окремих площах, де збирання врожаю не проводилось через низьку врожайність на цих площах, а податковий кредит при цьому не відкоригував, чим порушив вимоги п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168.

На думку відповідача насіннєвий матеріал на суму ПДВ 5589,2 грн. не був використаний позивачем для ведення господарської діяльності в межах оподатковуваних операцій, і тому у зв'язку із зміною обставин ведення господарської діяльності позивач зобов'язаний був відкоригувати податковий кредит за наслідками цих операцій.

З наданих позивачем актів обстеження посівів проса на площі 120,0 га та посіві соняшнику на площі 240,0 га від 13.10.2009р. вбачається, що за результатами обстеження посіви проса та соняшника на зазначених площах знаходились у дуже зрідженому стані і збиранню не підлягали, у зв'язку із чим позивач прийняв рішення про їх списання та відніс витрати на придбання проса в сумі 8850 грн. (без ПДІ) та на придбання соняшника в сумі 19096 грн. (без ПДВ) віднесено на збитки.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

На думку суду під час придбання насіння соняшнику та проса призначалось для використання у власній господарській діяльності, пов'язаною із здійсненням сільськогосподарського виду діяльності позивача, і тому податок на додану вартість сплачений у складі вартості цього насіння мав бути віднесений до податкового кредиту спеціальної декларації позивача з ПДВ у тому податковому періоді, який припадає на час такого придбання.

В подальшому у податковому періоді, в якому позивачу стало відомим, що використання у виробничому процесі придбаного насіння соняшнику та проса не приведе до отримання доходу в межах оподатковуваних операцій, позивач зобов'язаний був відкоригувати податковий кредит шляхом його зменшення на суму ПДВ 5589,2 грн., яка відповідає вартості списаного насіннєвого матеріалу.

Отже, суд вважає правомірними висновки ДПІ щодо зменшення податкового кредиту позивача за жовтень 2009 року на 5589,2 грн. за спеціальною декларацією з ПДВ.

За актом перевірки зменшено податковий кредит листопада 2010 року на 17760,0 грн., з тих підстав, що позивач до складу податкового кредиту неправомірно відніс податок на додану вартість у зв'язку із придбанням автомобіля «Таврія», за договором поставки №114012-000645 від 17.11.2010р., та автомобіля «Богдан»23101 за договором купівлі-продажу №129 АУТ від 17.11.2010р., чим порушив вимоги пп..7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону №168.

Відповідно до приписів пп..7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону №168 не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Позивачем до суду першої інстанції були надані реєстраційні документи на придбані автомобілі «Таврія»та «Богдан», з яких вбачається, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію №САЕ459644 від 29.04.11р. та договору поставки №114012-000645 позивач придбав автомобіль «Таврія»110558-42 - вантажний фургон, а придбаний за договором купівлі-продажу №129 А/Т автомобіль «Богдан»за свідоцтвом про державну реєстрацію №САЕ459645 від 29.04.11р. також є вантажним фургоном.

Відповідно до абзацу 2 пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

При проведені перевірки відповідач не встановив використання придбаних автомобілів «Таврія»та «Богдан»в інших цілях ніж господарська діяльність позивача, а тому суд вважає, що позивач правомірно відніс ПДВ сплачений (нарахований) у результаті такого придбання до податкового кредиту спеціальної декларації з ПДВ за листопад 2010 року.

Суд не приймає до уваги посилання представника ДПІ на те, що надані суду реєстраційні документи на вказані автомобілі не були надані ревізору під час перевірки, а тому висновки акту перевірки з цього питання є правомірними, оскільки ДПІ не надало жодного доказу того факту, що ревізори під час перевірки запитували у позивача такі документі і в їх наданні позивачем було відмовлено.

Слід також прийняти до уваги і те, що ДПІ мало можливість визначитися із видом цих транспортних засобів на підставі інформації та відповідних документів від органів МРЕО, які здійснили державну реєстрацію цих автомобілів за позивачем, а також від постачальників цих автомобілі, але із запитами до цих суб'єктів Відповідач не зверталась.

Отже, суд вважає безпідставним висновок ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту за листопад 2010 року на суму 17760,0 грн.

Незважаючи на те, що висновки акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту скороченої декларації з ПДВ визнані судом правомірними лише на суму 5589,2 грн. за жовтень 2009 року, суд вважає, що це завищення не могло бути підставою для нарахування позивачу спірним рішенням зобов'язань з ПДВ, виходячи з наступного.

Відповідно до Закону №168 сільськогосподарські товаровиробники у 2009-2010 роках застосовували спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість передбачений ст. 81 цього закону.

За приписами п. 81.2. ст.81 Закону №168 у 2009-2010 роках згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

До 1 січня 2009 року діяв пункт 11.29 статті 11 Закону №168, який, зокрема, передбачав, що кошти податку на додану вартість, які підлягають перерахуванню до бюджету, залишалися в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовувалися ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. Суми податку на додану вартість, що повністю залишалися у розпорядженні платників податку для цільового використання, підлягали перерахуванню на окремий рахунок (спецрахунок). У разі нецільового використання акумульованих коштів вони підлягали стягненню до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.99 р. №271 було затверджено Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (далі - Порядок № 271).

Згідно з пунктом 4 Порядку № 271 кошти, не перераховані на окремий рахунок, також вважалися використаними не за цільовим призначенням і підлягали стягненню до державного бюджету в безспірному порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2009 № 291 постанова Кабінету Міністрів України від 26.02.99 р. № 271, а також постанови Кабінету Міністрів України, якими до неї вносилися зміни, визнано такими, що втратили чинність.

Отже, починаючи з квітня 2009 року, порядок використання спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства був врегульований виключно ст.81 Закону №168, а дана норма закону не встановлювала відповідальності платника податків за порушення, які зменшували або збільшували ПДВ до сплати. Тобто, станом на жовтень 2009 року норми законодавства з ПДВ не передбачали відповідальність за заниження та не повне декларування цього податку у спеціальній декларації з ПДВ.

Суд вважає, що ДПІ повинно було виходити з норм податкового законодавства, яке діяло на момент вчинення порушення, а тому, виявивши під час перевірки порушення у вигляді завищення податкового кредиту за скороченою декларацією з ПДВ за жовтень 2009 року на суму 5589,2 грн., ДПІ не мала правових підстав для нарахування позивачу за це порушення грошових зобов'язань по сплаті до бюджету ПДВ та штрафних санкцій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне повідомлення-рішення від 30.05.2011р. № 000092310 є правомірним в частині нарахування зобов'язань з ПДВ за загальною декларацією на суму 1843,33 грн. за основним платежем та 460,83 грн. за штрафними санкціями, і є неправомірним та підлягає скасуванню в частині нарахування зобов'язань з ПДВ за скороченою декларацією на суму 23119,2 грн. за основним платежем та 5779,8 грн. за штрафними санкціями.

Разом з тим, судом першої інстанції помилково було визнано частково недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції від 30.05.2011р. № 000092310, замість податкового повідомлення-рішення Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції від 30.05.2011р. № 0000092310.

Згідно зі ст. ст. 198 ч. 1 п. 2, 201 ч. 1 п. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду, якщо суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права, вирішив не всі позовні вимоги або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції у Херсонській області на Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року по справі № 2-а-3680/11/2170, - задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року по справі за позовом приватного акціонерного товариства „Агропромислове об'єднання „Красний чабан" до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції у Херсонській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, - змінити, замінивши „№ 000092310" на „№ 0000092310".

В решті Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року по справі № 2-а-3680/11/2170, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили Постанови апеляційного суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль