Рішення № 27440610, 12.11.2012, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

______________

Справа №: 22-ц/0190/7629/2012Головуючий суду першої інстанції:Злотніков В.Я. Доповідач суду апеляційної інстанції:Синельщікова О. В.

РІШЕННЯ

"12" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіСинельщікової О.В. СуддівКурської А.Г., Чистякової Т.І. При секретаріКутелія Я.Т. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Державної установи «Кримський державний медичний університет» імені С.І. Георгієвського» до ОСОБА_7 про відшкодування витрат на навчання,

за апеляційною скаргою Державної установи «Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгієвського» на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10 вересня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим 10 вересня 2012 року у задоволенні позовних вимог Державної установи «Кримський державний медичний університет» імені С.І. Георгієвського» до ОСОБА_7 про відшкодування витрат на навчання відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач Державна установа «Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгієвського» ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказує, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку позовної давності, не звернув уваги на ту обставину, що позивачу про порушення його прав стало відомо лише 27 травня 2011 року в результаті перевірок КРУ, у зв'язку з чим на нього був покладений обов'язок відшкодувати спричинені державному бюджету збитки.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, відповідачку, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк позовної давності для стягнення вартості навчання, тому що відповідачка залишила місце працевлаштування у 2007 році, а в суді заявила про застосування позовної давності.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким вирішенням спору, вважає, що судом першої інстанції неповно і неправильно встановлені всі обставини справи, зроблений помилковий висновок щодо початку перебігу строку позовної давності та його спливу, порушено норми матеріального права.

При розгляді справи судом встановлено, що 01 вересня 1999 року сторонами у справі укладений договір № 302/09, за умовами якого позивачем надається теоретична і практична підготовка спеціаліста з вищою освітою за спеціальністю «Лікувальна справа», а студентка ОСОБА_7 зобов'язалася прибути після закінчення вузу за місцем направлення і відпрацювати за місцем працевлаштування не менш трьох років після навчання.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні договірні правовідносини також врегульовано й постановою Кабінету Міністрів України № 992 від 22 серпня 1996 року, якою затверджений Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням, як це зазначено у пункті 3 Постанови.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_7 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 408 від 21 липня 1992 року «Про пільги для сільської молоді при прийомі до вищих навчальних закладів, удосконалення системи перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів» була направлена Міністерством охорони здоров'я Автономної Республіки Крим і Коктебельською лікарською амбулаторією на навчання до Кримського державного медичного університету імені С.І. Георгієвського за спеціальністю «Лікувальна справа». Після закінчення навчального закладу відповідачка зобов'язана бути направленою до роботи за спеціальністю до одного з лікувально-профілактичних закладів, розташованих в сільській місцевості району м. Феодосії АРК (а.с.6)

Відповідачка закінчила Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгієвського у 2005 році і була направлена на роботу до Феодосійської міської лікарні на посаду лікаря загальної практики - сімейний лікар. Після проходження інтернатури, розпорядженням № 250 від 02 серпня 2007 року прийнята на посаду лікаря загальної практики - сімейний лікар до Краснокаменської лікарської амбулаторії з 02 серпня 2007 року.

Розпорядженням № 275 від 30 серпня 2007 року відповідачку звільнено з роботи за власним бажанням за статтею 38 Кодексу законів про працю України.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з того, що відповідачка ОСОБА_7 не виконала свої зобов'язання за договором і повинна нести цивільно-правову відповідальність у вигляді відшкодування збитків, витрачених з бюджету на її навчання, відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України.

За умовами зазначеної норми у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до пункту 8 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням, випускники, які уклали угоду з вищим навчальним закладом після зарахування на навчання, повинні відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років.

Особи, зараховані до вищих навчальних закладів на цільові місця відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року № 408 «Про пільги для сільської молоді при прийомі до вищих навчальних закладів, удосконалення системи перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів», після закінчення вищого навчального закладу направляються на роботу на підприємства, до організацій сільського, лісового, водного господарства, переробних галузей агропромислового комплексу, закладів соціальної сфери села і зобов'язані відпрацювати за призначенням не менше трьох років.

Зазначений порядок передбачає також підстави розірвання випускником угоди з поважних причин (пункт 9):

1) встановлення інвалідності 1 або 2 групи, внаслідок чого випускник не може виїхати на роботу за призначенням;

2) встановлення інвалідності 1 або 2 групи у дружини (чоловіка) випускника, одного з батьків (або осіб, які їх замінюють) випускника;

3) якщо випускник - вагітна жінка, мати або батько, які мають дитину у віці до трьох років, або дитину, яка згідно з медичним висновком потребує догляду (до досягнення нею шестирічного віку); одинока мати або батько, які мають дитину до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

4) проходження чоловіком (дружиною) військової служби (крім строкової), в тому числі за контрактом, на посадах рядового, сержантського й старшинського складу, прапорщиків, мічманів та офіцерів у Збройних Силах, Національній гвардії, Державній прикордонній службі, Службі безпеки, а також інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, та служби в органах внутрішніх справ поза місцем розташування замовника;

5) вступу до вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації для випускників вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації.

Заперечуючи проти позову, відповідачка посилалася на підпункт 4 пункту 9 Порядку, але колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені доводи необґрунтовані, тому що шлюб відповідачка зареєструвала 05 червня 2009 року, а звільнилася з роботи у серпні 2007 року.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо початку перебігу строку позовної давності і застосування наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до статей 256, 257, частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що за законом на позивача не покладено обов'язку здійснювати контроль за працевлаштуванням спеціаліста, підготовленого за державним замовленням, і відпрацюванням ним трьох років після навчання.

Судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги, що зазначені порушення виявлені в результаті перевірок КРУ 27 травня 2011 року, що стало підставою для звернення до суду з зазначеними вимогами, саме з зазначеного часу позивач довідався про порушення свого права і про особу, яка його порушила, що відповідно до вимог частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України є початком перебігу позовної давності.

Представник позивача суду апеляційної інстанції пояснив, що зазначені порушення були виявлені КРУ шляхом зустрічних звірок в МОЗ АРК, на який покладений контроль за виконанням державного замовлення.

Суд першої інстанції зазначеного не врахував і ухвалив помилкове рішення, яке підлягає скасуванню за підстав пунктів 1, 4 частини 1, частини 2 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно довідки по нарахуванню стипендії ОСОБА_7 за період навчання було сплачено стипендію в розмірі 2 374,34 грн. (а.с.9). Відповідно до розрахунку суми витрат на навчання одного студента на бюджетній формі у Державній установі «Кримський державний медичний університет» імені С.І. Георгієвського» на навчання ОСОБА_7 з коштів державного бюджету було витрачено 16 473 грн. Таким чином, сума збитків, завданих відповідачкою ОСОБА_7 державному бюджету складає 18 847,34 грн., яка повинна бути нею відшкодована.

Також, відповідно до вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені ним витрати на сплату судового збору в розмірі 321 грн. 90 коп.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Кримського державного медичного університету імені С.І. Георгієвського задовольнити.

Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10 вересня 2012 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_7 на користь державного бюджету України (ОКПО 38040558, МФО 824026, розрахунковий рахунок 31114115700002, код доходу 24060300, отримувач: державний бюджет міста Сімферополя) заборгованість в сумі 18 847 грн. 34 коп.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь Кримського державного медичного університету імені С.І. Георгієвського у відшкодування судових витрат 321 грн. 90 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Синельщікова О.В. Курська А.Г. Чистякова Т.І