Постанова № 27440343, 07.11.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.12 Справа № 5015/3049/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Михалюк О.В.

Новосад Д.Ф.

за участю представників сторін :

від позивача за первісним позовом -Павлишин О.П. (довіреність б/н від 01.03.2012р.);

від відповідача 1 за первісним позовом -не з'явились;

від відповідача 2 за первісним позовом -Дегтяренко О.О. (довіреність № 44 від 10.09.2012р.);

Співак О.Є. (довіреність № 55 від 05.10.2012р.).

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс", м. Донецьк, № 4080/2 від 21.09.2012р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 11.09.2012 р.

у справі № 5015/3049/12, суддя Деркач Ю.Б.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шольц Утилізатор АГ", м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тисмениця", м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс", м. Донецьк

про стягнення 949 067,50 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс", м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шольц Утилізатор АГ", м. Львів

про стягнення 104 979,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.09.2012р. у справі № 5015/3049/12 (суддя Деркач Ю.Б.) первісний позов задоволено: з Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) "Тисмениця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ)"Шольц Утилізатор АГ" стягнуто 2 000,00 грн.;з Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) "Метінвест-Ресурс" на користь позивача стягнуто 927 212,73 грн. основного боргу, 6 508,16 інфляційних втрат, 15 340,58 грн. -3% річних та відшкодовано судовий збір. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погодившись з винесеним рішенням місцевого господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" оскаржило його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 4080/2 від 21.09.2012р. та додатковими поясненнями до апеляційної скарги від 06.11.2012р., в яких просить в задоволенні первісного позову про стягнення з ТОВ "Метінвест-Ресурс" 949 067,50 грн. відмовити, а зустрічний позов про стягнення з ТОВ "Шольц Утилізатор АГ" 104 979,52 грн. штрафу задоволити в повному обсязі, оскільки вважає дане рішення таким, що прийняте за невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, покликаючись на те, що місцевим господарським судом безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ "Метінвест-Ресурс" про витребування у ТОВ "Шольц Утилізатор АГ" первинних документів, що підтверджують факт поставки ним металобрухту, так як дослідження залізничних накладних по яких відбувалася поставка металобрухту має істотне значення для вірного вирішення спору. Крім цього, в своїй апеляційній скарзі скаржник зазначає про поставку ТОВ "Шольц Утилізатор АГ" металобрухту неналежної якості, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів № 596/10-А від 28.12.2010р., № 411/10 від 24.12.2010р. та актами комісійного приймання металобрухту з якості від 12.05.2011р., від 24.05.2011р., від 30.05.2011р., складеними вантажоодержувачем при участі представника постачальника, а відтак вважає висновок місцевого господарського суду в частині недоведеності ТОВ "Метінвест-Ресурс" факту постачання металобрухту неналежної якості, у зв'язку з чим ТОВ "Шольц Утилізатор АГ" нараховано штраф в розмірі 104 979,52 грн., таким, що не відповідає матеріалам справи. Поряд цим, апелянт вказує на те, що загальна сума 3 % річних має становити 15 298,67 грн., а не 15 340,58 грн., оскільки позивачем за первісним позовом невірно визначено період нарахування прострочення, а місцевим господарським судом не надано цьому факту належної правової оцінки.

Скориставшись своїм правом наданим ст. 96 ГПК України, на виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2012р., товариство з обмеженою відповідальністю "Шольц Утилізатор АГ" подало відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що видаткові накладні, долучені позивачем за первісним позовом до матеріалів справи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та є належними доказами по справі, що підтверджують факт поставки металобрухту, а доказів, які б спростували факт поставки металобрухту відповідачем-2 не подано. Поряд з цим, ТОВ "Шольц Утилізатор АГ" вказує на те, що покликання відповідача-2 на акти комісійного приймання металобрухту з якості, які підтверджують неналежну якість поставленого металобрухту є голослівними, оскільки у вказаних актах відсутнє посилання на Договір № 596/10-А від 28.12.2010р. Відтак такі акти не можуть слугувати належним доказом у справі, які підтверджують поставку позивачем за первісним позовом металобрухту неналежної якості, а тому відсутні правові підстави для застосування до ТОВ "Шольц Утилізатор АГ" штрафних санкцій. Зважаючи на викладене, позивач за первісним позовом просить оскаржуване рішення Господарського суду Львівської області від 11.09.2012р. залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

6 листопада 2012 року на розгляд суду поступило клопотання від скаржника про призначення судової бухгалтерської та економічної експертизи фінансово-господарських документів, документів бухгалтерського та податкового обліку з питань фінансово-господарських відносин ТОВ "Шольц Утилізатор АГ" із відвантаження ним металобрухту в адресу ВАТ "МК "Азовсталь" та ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" у період з 28.12.2010р. по 31.03.2012р.

Розглянувши подане клопотання скаржника про призначення судової експертизи судова колегія відмовила в задоволенні такого за безпідставністю заявлення вказаного клопотання.

Відповідач-1 за первісним позовом участі уповноваженого представника в дане судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час, місце розгляду апеляційної скарги та наслідки неявки в судове засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 06305876.

Зважаючи на те, що сторони належним чином були повідомлені про час, місце розгляду апеляційної скарги та наслідки неявки в судове засідання, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення по справі, тому судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності представника відповідача-1.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2 за первісним позовом, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу ТОВ "Метінвест-Ресурс" слід задоволити частково, рішення Господарського суду Львівської області від 11.09.2012р. у справі № 5015/3049/12 змінити в частині стягнення 3% річних, в решті рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно із вимогами ст.11 ЦК України, однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно із ст. 174 Господарського кодексу України, однією із підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди,передбачені законом, а також угоди , не передбачені законом, але такі які йому не суперечать.

Відповідно ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін та погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до вимог ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В ході перегляду рішення в апеляційному порядку, аналізом матеріалів справи судовою колегією встановлено, що 28 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шольц Утилізатор АГ" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова компанія "Прометей" (що в подальшому перейменовано на ТОВ "Метінвест-Ресурс"(додаткова угода № 1 від 21.02.2011 р.)) укладено Договір поставки № 598/10-И (надалі Договір №598). Разом з тим, 28 грудня 2010 року між цими ж сторонами укладено Договір поставки № 596/10-А (надалі Договір №596), за умовами яких Постачальник зобов'язався поставити Покупцю металобрухт, а Покупець зобов'язався прийняти металобрухт та оплатити його вартість(п. 1.1 Договорів № 596 та № 598).

Відповідно до п. 2.1 Договорів № 596 та № 598 ціна, номенклатура та кількість металобрухту, що поставляється визначаються сторонами в специфікаціях до даних договорів.

На виконання умов Договору № 598 позивач за первісним позовом за період з 16.10.2011р. по 05.11.2011р. поставив відповідачу-2 за первісним позовом металобрухт на загальну суму 1 177 595,50 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних № 660 від 16.10.2011 р. на суму 393 399,77 грн., № 662 від 20.10.2011 р. на суму 161 460,41 грн., № 663 від 22.10.2011р. 195 056,98 грн., № 665 від 30.10.2011 р. на суму 249 632,05 грн., № 679 від 05.11.2011р. на суму 178 046,29 грн. та актами приймання-передачі металобрухту від 31.10.2011р. та 30.11.2011р. В той час, на виконання умов Договору № 596 позивачем за первісним позовом в період з 01.10.2011р. по 08.10.2011р. поставлено відповідачу-2 за первісним позовом металобрухту на загальну суму 1 789 356,42 грн., що підтверджується актом приймання-передачі металобрухту від 28.12.2010р. Вказані первинні документи підписані уповноваженими представниками та скріплені відтисками печаток обох сторін (т. 1 а.с. 28-34,49).

Відповідно до пункту 6.1 Договорів №596 та №598 оплата металобрухту здійснюється в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Порядок і строки оплати вартості металобрухту здійснюється сторонами у відповідності до специфікації, яка являється невід'ємною частиною цього Договору (п. 6.2 Договорів поставки).

Пунктом 7 Специфікацій до Договорів №598 та №596 від 28.12.2010 р. визначено порядок і строки оплати вартості металобрухту в розмірі 90% від суми поставленого металобрухту, підтвердженого залізничною квитанцією. Але в будь-якому випадку остаточний розрахунок проводиться до 30-го числа наступного місяця, згідно з виписаними вантажоодержувачем актами приймання-передачі ф. № 69.

Проте, поставлений металобрухт відповідачем-2 за первісним позовом був оплачений частково, внаслідок чого в останнього перед позивачем за первісним позовом виникла заборгованість в сумі 918 373,93 грн. по Договору № 598, а по Договору № 596 заборгованість складає 8 838,80 грн.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону , інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до положень статей 525,526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З метою досудового врегулювання спору ТОВ "Шольц Утилізатор АГ" 21.02.2012р. надіслало на адресу ТОВ "Метінвест-Ресурс" вимогу № 12/02-12 від 20.02.2012р. щодо оплати заборгованості за поставлений металобрухт у десятиденний термін згідно з Договорами №596 та №598. Однак, вказана вимога була залишена відповідачем-2 за первісним позовом без відповіді та задоволення.

Зі змісту ст.610 Цивільного кодексу України вбачається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Докази, що підтверджують виконання відповідачем-2 за первісним позовом зобов'язань щодо оплати вартості поставленого йому металобрухту в повному обсязі згідно Договорів № 596 та № 598 і відновлення тим самим порушених майнових прав позивача за первісним позовом на момент розгляду спору судом, у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає доводи позивача за первісним позовом про порушення його майнових прав на заявлену суму основної заборгованості за поставлений товар правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем-2 за первісним позовом в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 Цивільного кодексу України, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача-2 за первісним позовом 918 373,93 грн. за поставлений металобрухт по Договору № 598, та 8 838,80 грн. за поставлений металобрухт по Договору № 596.

Згідно п. 7.3 Договорів № 598 та № 596 за прострочення оплати за поставлений металобрухт, Покупець зобов'язаний на вимогу Постачальника сплатити суму заборгованості з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 625 ЦК України, за невиконання умов Договору № 598 позивач за первісним позовом нарахував відповідачу-2 за первісним позовом 6 428,61 грн. -інфляційних втрат, 15 172,04 грн. -три відсотка річних, поруч з тим за невиконання умов Договору № 596 позивачем за первісним позовом нараховано 79,55 грн. -інфляційних втрат та 168,54 грн. -три відсотка річних.

Перевіряючи розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом помилково задоволено вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача-2 за первісним позовом 15 172,04 грн. 3% річних за невиконання Договору № 598 та 168,54 грн. за невиконання умов Договору № 596, оскільки невірно визначено період нарахування 3% річних.

Враховуючи вищенаведене, колегія, здійснивши перерахунок 3 % річних, дійшла до висновку, що з відповідача -2 за первісним позовом підлягає стягненню 15 130,59 грн. -3% річних за невиконання умов Договору № 598 та 168,08 грн. -3% річних за невиконання умов Договору № 596.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача-2 перед позивачем за первісним позовом становить 949 019,56 грн., з яких 927 212,73 грн. основний борг, 6 508,16 грн. -інфляційні втрати та 15 298,67 грн. -3% річних.

Поряд з цим, в забезпечення виконання зобов'язань за Договором поставки № 598/10-И від 28 грудня 2010 року, 20 вересня 2011 року між ТОВ "Шольц Утилізатор АГ" (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тисмениця"(відповідач-1, Поручитель) укладено Договір поруки № 598/10-И/П (надалі Договір поруки), відповідно до умов якого Поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" (Боржник), що виникають за Договором поставки № 598/10-И від 28 грудня 2010 року, укладеним між Кредитором та Боржником, в межах обсягу, визначеного цим договором (п. 1.2 Договору поруки).

Умовами Договору поруки, а саме п. 2.2 та п. 2.3, встановлено, що Поручитель забезпечує виконання зобов'язання Боржником згідно з Основним договором в сумі, що дорівнює 2 000,00 гривень, а також у цій сумі відповідає за виконання зобов'язання Боржником перед Кредитором.

Згідно з ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частиною 2 ст. 554 ЦК України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів оплати заборгованості позивачу за первісним позовом за поставлений товар згідно з Договором поставки № 598/10-И від 28 грудня 2010 року в розмірі 918 373,93 грн., з врахуванням умов Договору поруки та вимог цивільного законодавства, що застосовується до даного виду правовідносин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про підставність заявлення позовних вимог ТОВ "Шольц Утилізатор АГ" про стягнення з ТОВ "Тисмениця" 2000,00грн.

Перевіряючи твердження апелянта про безпідставність відмови місцевого господарського суду в задоволенні зустрічного позову судова колегія встановила, що підставою для стягнення штрафних санкцій в сумі 104 979,52 грн. позивач за зустрічним позовом вказує пункт 4.6.3 Договору № 596/10-А від 28 грудня 2010 року, відповідно до умов якого у випадку поставки металобрухту, забороненого до постачання згідно з п. 4.2 Договору, постачальник зобов'язаний протягом 5 банківських днів з дня пред'явлення вимоги покупцем сплатити покупцю штраф у розмірі 20% від вартості металобрухту, що заявлений у товаросупровідних документах. Документом, що підтверджує факт поставки металобрухту, що заборонений п. 4.2 Договору служить акт комісійного приймання з якості підписаний представниками Вантажоодержувача та Покупця.

Проте, в матеріалах справи відсутні, а позивачем за зустрічним позовом не подані докази, згідно з якими ТОВ "Шольц Утилізатор АГ" поставив металобрухт неналежної якості саме за Договором № 596/10-А від 28 грудня 2010 року, а відтак суд апеляційної інстанції не вбачає можливим застосовувати штрафні санкції згідно з п. 4.6.3 зазначеного Договору. Покликання апелянта на Договір № 596/10-А, як на підставу своїх вимог за зустрічним позовом, розцінюються судовою колегією як непереконливі, оскільки сам договір не встановлює факту поставки товару неналежної якості. Поруч з тим, проаналізувавши подані позивачем за зустрічним позовом акти комісійного приймання металобрухту з якості, які, на думку скаржника, підтверджують неналежну якість поставленого металобрухту колегія зазначає, що такі не містять посилання на Договір № 596/10-А, а тому не можуть слугувати належним доказом в розумінні ст. 34 ГПК України, що підтверджує неналежну якість поставленого металобрухту.

Крім цього, місцевим господарським судом вірно встановлено, що до даного виду правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем за зустрічним позовом підлягають застосуванню положення Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 8 ст. 269 ГК України позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

З матеріалів справи вбачається, що вимога про оплату штрафних санкцій здана позивачем за зустрічним позовом на поштове відділення 03.08.2012 року (більше ніж через рік), тобто з пропуском строків, визначених спеціальним законом.

Разом з тим, на переконання судової колегії, застосування п. 7.9 Договору 596/10-А, який встановлює строк позовної давності тривалістю у три роки є неможливим у даному випадку, оскільки зі змісту вказаного пункту Договору № 596 вбачається, що він застосовується лише до санкцій визначених розділом 7 "Санкції та рекламації", штрафна санкція за неякісний товар визначається розділом 4 "Якість та кількість. Умови приймання передачі металобрухту".

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ГК України якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України, що кореспондується з ч. 3 ст. 551 ЦК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З листа ТОВ "Метінвест-Ресурс" № 2899/1 від 20.06.2011 року , вбачається, що за два повернуті вагони № 65299240, № 65385684 ТОВ "Шольц Утилізатор АГ" було проведено утримання (вирахувано з майбутніх платежів) суму в розмірі 19 536,00 грн. (т. 1 а.с. 106).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що нараховані позивачем за зустрічним позовом -ТОВ "Метінвест-Ресурс" штрафні санкції є неспіврозмірними із збитками кредитора, оскільки на момент розгляду спору місцевим господарським судом у позивача за зустрічним позовом відсутні збитки за поставлений відповідачем за зустрічним позовом неякісний товар, тоді як сам позивач за зустрічним позовом не виконує належним чином умови Договорів № 596 та № 598, чим завдає ТОВ "Шольц Утилізатор" прямих матеріальних збитків на значну суму.

Щодо покликання скаржника на ту обставину, що місцевим господарським судом неправомірно відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ "Метінвест-Ресурс" про витребування доказів у ТОВ "Шольц Утилізатор", судова колегія зазначає, що місцевим господарським судом вірно встановлено, що таке не відповідає вимогам ст. 38 ГПК України в частині доведення неможливості самостійного надання вказаних доказів відповідачем-2 за первісним позовом.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень ( ст.33 ГПК України).

Нормою ст.43 ГПК України передбачено що, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а рішення Господарського суду Львівської області від 11.09.2012 року у справі № 5015/3049/12 змінити в частині стягнення 3% річних, як таке, що прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідності висновків, викладених у цьому рішенні, обставинам справи.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс", м. Донецьк, № 4080/2 від 21.09.2012р. задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 11.09.2012 р. у справі № 5015/3049/12 змінити, виклавши п. 3 резолютивної частини рішення в такій редакції:

" Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс", м. Донецьк, вул. Федора Зайцева, 46А (Код ЄДРПОУ 24819472) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шольц Утилізатор АГ", м. Львів, вул. Шевченка, 317 (код ЄДРПОУ 36992710) грошові кошти в сумі 949 019 грн. 56 коп., з яких: 927 212 грн. 73 коп. -основний борг, 6 508 грн. 16 коп. -інфляційні втрати, 15 298 грн. 67 коп. -3% річних". В решті рішення залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на скаржника.

4. Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Львівської області.

повна постанова складена 13.11.2012р.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Михалюк О.В.

Суддя Новосад Д.Ф.