Постанова № 27440338, 08.11.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.12 Справа № 5027/466/2012

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

Давид Л.Л.

При секретарі судового засідання: Ляпінському В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ "Дністер-Спецгідроенергомонтаж" № 258 від 16.10.2012 року

на рішення господарського суду Чернівецької області від 03.10.2012 року

у справі № 5027/466/2012

за позовом: ПАТ "Укргідроенерго", м. Вишгород, Київська обл.

до відповідача: ТзОВ "Дністер-Спецгідроенергомонтаж", м. Новодністровськ, Чернівецька обл.

про стягнення заборгованості в сумі 845 222,13 грн.

За участю представників:

від позивача: Мельниченко А.О. - представник

від відповідачів: Бланар С.І. - представник

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без здійснення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2012 року змінено склад колегії, замість судді Данко Л.С., в склад колегії введено суддю Давид Л.Л.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 03.10.2012 року у справі № 5027/466/2012 (суддя Ніколаєв М.І.) позовні вимоги ПАТ "Укргідроенерго" задоволено частково: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Дністер-СГЕМ»на користь публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго»- 626339,69 грн. основного боргу, 115872,84 грн. збитків, заподіяних інфляцією, 53371,84 грн. 3% річних та 15911,71 грн. - судового збору. В решті позову відмовлено.

Місцевий господарський суд мотивував рішення тим, що відповідач в порушення умов договору оренди № 292, укладеного між ВАТ «Укргідроенерго», правонаступником якого є позивач та ТОВ «Дністер-СГЕМ», та ст. 762, 526 ЦК України, не виконав своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати за травень-липень 2009 року, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 626 339,69 грн.

Відмовляючи в стягненні 47 642,89 грн. пені, яка нарахована за період з 05.01.2012 року по 05.07.2012 року, місцевий господарський суд виходив з вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якої нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання коли зобов'язання мало бути виконано.

Відмовляючи в стягненні 1879,02 грн. інфляційних та 115,85 грн. річних місцевим господарським судом зроблено висновок, про те, що позивачем невірно визначено дату порушення грошового зобов'язання по сплаті орендної плати за серпень 2009 року (яка мала місце не з 01.09.2009 року, а з 10.09.2009 року.)

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду в частині стягнення 469716,78 грн. -основного боргу, 91 596,29 грн. -інфляційних збитків, 13 594,01 грн. -3% річних та 12 868,37 грн. -судового збору, ТзОВ "Дністер-Спецгідроенергомонтаж" подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просить рішення господарського суду Чернівецької області від 03.10.2012 року в цій частині скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові. Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт покликається на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне дослідження обставин, що мають значення для правильного вирішення спору та невідповідність висновків місцевого господарського суду фактичним обставинам справи. Апелянт стверджує, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 156 622,91 грн. за серпень місяць 2009 року, а належним, на його думку, підтвердженням її оплати, є платіжне доручення від 24.02.2010 року № 62, у відповідності до якого відповідачем сплачено оренду плату за користування козловим краном за травень, червень та липень 2009 року. При цьому відповідач покликається на ст. 296 Господарського кодексу України, відповідно до якої учасники господарських відносин зобов'язані виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Таким чином, оскільки, як стверджує відповідач у апеляційній скарзі, позивач щомісячно виставляв рахунки на оплату за договором оренди від 05.05.2009 року № 292, номери яких вказані у платіжному дорученні № 62, місцевий суд прийшов до помилкового висновку про те, що платіжне доручення від 24.02.2010 року № 62 не є підтвердженням оплати заборгованості за договором від 01.09.2008 року № 207.

Позивач у судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу (Вх. № ЛАГС -7178 від 07.11.12), вимоги апеляційної скарги заперечив, просить рішення господарського суду Чернівецької області від 03.10.2012 року залишити без змін, апеляційну скаргу ТзОВ "Дністер-Спецгідроенергомонтаж" без задоволення, покликаючись на те, що платіжне доручення № 62 не може вважатися підтвердженням сплати заборгованості за договором № 292, оскільки в такому зазначено, що платіж здійснюється за договором оренди від 01.09.2008 року № 207. Крім цього, договором оренди від 05.05.2009 року № 292 не передбачено виставлення рахунків та підписання актів здачі-приймання робіт. Також позивач заперечує проти тверджень відповідача про зарахування орендної плати за серпень в рахунок липня 2009 року, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо такої домовленості сторін.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення представника позивача та відповідача, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду належить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено місцевим господарським судом, 05.05.2009 року між ВАТ «Укргідроенерго», правонаступником якого є позивач та ТОВ «Дністер-СГЕМ»укладено договір оренди № 292, відповідно до умов якого орендодавець через філію «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС»ВАТ «Укргідроенерго»надає в строкове платне користування орендареві окреме індивідуально визначене майно, а саме - кран козловий «КК 135 (125) +16У1»паспорт КК 135 (125) +16.00.00.00.000ПС, заводський № 1, що знаходиться на балансі філії для використання його за призначенням, згідно господарської діяльності (п.п. 1.1., 1.2. договору), що підтверджується актом приймання-передачі майна в оренду (Т.-1, а.с. 16), підписаним представниками сторін та скріпленим печатками підприємств.

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що термін оренди встановлюється з 01.05.2009 по 31.12.2009 року.

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, об'єкт перебував в оренді відповідача з 01.05.2009 року до 01.09.2009 року.

У відповідності до п. 3.2. Договору сторони погодили, що орендна плата проводиться орендарем щомісячно в строк до 10-го числа поточного місяця шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця з урахуванням індексів інфляції за попередній місяць.

Поряд з цим, як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, відповідачем порушено зазначений пункт Договору, що в свою чергу, призвело що виникнення заборгованості у розмірі 626 339,69 грн.

Оскільки незважаючи на скерування на адресу відповідача вимоги про сплату заборгованості з урахуванням штрафних санкцій від 10.07.2012 року №5-2/5903 (Т.-1, а.с. 18), останній не вчинив жодних дій, спрямованих на погашення заборгованості, місцевий господарський суд в силу вимог ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 530, 759, 762 ЦК України, прийшов до вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про те, що підтвердженням сплати заборгованості за договором оренди від 05.05.2009 року №292 є платіжне доручення від 24.02.2010 року № 62 зважаючи на таке.

Частиною 1 статті 1089 Цивільного кодексу України визначено, що за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків визначені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Національного банку України від 21.01.2004 року № 22. Нормами зазначеної Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, в тому числі, платіжних доручень.

Відповідно до п. 1.13 Інструкції, платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. Вимоги до форми платіжного доручення зазначені у п. 3.1 Інстркукції, відповідно до якої платіжне доручення повинно містити такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування та код банку платника; найменування/прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування та код банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника.

При цьому, п. 3.9. Інструкції встановлено, що реквізит "призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Відповідно до пункту 2.29 Інструкції, платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платник може змінити реквізит "Призначення платежу" до списання коштів з його рахунку, оформивши нове платіжне доручення. Згідно з листом Національного банку України від 09.06.2011 N 25-111/1438-7141, після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті "Призначення платежу", вирішується між сторонами переказу без участі банку.

Як вбачається із платіжного доручення від 24.02.2010 року № 62, в графі «призначення платежу»зазначено «за оренду крана згідно договору № 207 від 01.09.2008 року», в той час, як апелянт покликається на договір оренди від 05.05.2009 року №292. При цьому, відповідачем не подавались будь-які зміни до призначення платежу, здійсненого на підставі вказаного платіжного доручення.

Відтак, оскільки у графі «призначення платежу»відповідач вказав лише договір оренди від 01.09.2008 року № 207, а позивач зарахував сплачені за платіжним дорученням від 24.02.2010 року № 62 кошти до сплати заборгованості за договором оренди від 01.09.2008 року № 207, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду Чернівецької області про безпідставність доводів відповідача про сплату ним заборгованості в сумі визначеній в рахунках.

Щодо доводів відповідача про виставлення позивачем рахунків, колегія суддів звертає увагу на те, що орендодавцем за договором оренди від 05.05.2010 року № 292, правонаступником якого є позивач, є ВАТ «Укргідроенерго». Відповідно до п. 3.2. Договору, орендна плата сплачується відповідачем на розрахунковий рахунок позивача (орендодавця), а не філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС», яка відповідно до Положення про філію (а.с. 31-35), не є юридичною особою. Поряд з цим, як вбачається із матеріалів справи, рахунки на оплату орендної плати за травень-липень 2009 року виставлялись не орендодавцем (ВАТ «Укргідноенерго»), а філією «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС»на розрахунковий рахунок філії, а не орендодавця, яким, відповідно до умов договору, є позивач.

Як вбачається із рахунків № ДБ-0000007 від 29.05.2009 (а.с. 69), № ДБ-0000013 від 30.06.2009 (а.с. 71), № 2 від 31.07.2009 (а.с. 73), в таких зазначено рахунок та реквізити не орендодавця ПАТ «Укргідроенерго»відповідно до договору оренди, а філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС». Поряд з цим, у платіжному дорученні від 24.02.2010 року відповідач вказує платіжні реквізити орендодавця, зазначаючи при цьому номери рахунків, виставлених філією.

Так із системного аналізу договору оренди № 292 та положення про Філію «Дирекції з будівництва Дністровської ГАЕС»ПАТ «Укргідроенерго»випливає, що Філії не надано повноважень виставляти орендарю розрахунки за цим договором.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що договором оренди від 05.05.2009 року № 292 не передбачено здійснення оплати за виставленими орендодавцем рахунками, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що платіжне доручення від 24.02.2010 року № 62 та рахунки про оплату за оренду козловим краном № ДБ-0000007 від 29.05.2009 (а.с. 69), № ДБ-0000013 від 30.06.2009 (а.с. 71), № 2 від 31.07.2009 (а.с. 73) не можуть вважатись належним підтвердженням сплати заборгованості за вищевказаним договором.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтею 175 ГК України передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійснені господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 193 ГК України, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання відповідно до ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (оренди). Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність у відповідача перед позивачем заборгованості у розмірі 626 339,69 грн. в період з травня по серпень 2009 року включно відповідно до договору № 292 від 05.05.2009 року за оренду козлового крана та вважає, що доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують із зазначених вище підстав.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено обов'язок боржника, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми. Пунктом 3.2. Договору встановлено, що орендна плата за користування козловим краном сплачується з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць. Таким чином, господарський суд Чернівецької області дійшов обґрунтованого висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача про стягнення інфляційних витрат у розмірі 115 872,84 грн. та 3% річних у розмірі 53 371,84 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Покликання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не можуть слугувати підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

З врахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Чернівецької області від 03.10.2012 року у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу ТзОВ "Дністер-Спецгідроенергомонтаж" -без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Гриців В.М.

суддя Давид Л.Л.