Постанова № 27440058, 09.11.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2012 р. Справа № 5023/3760/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М. , суддя Гетьман Р.А.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Гоготова В.В., довіреність б/н від 19.05.2010 р.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Альфа-Транс" (вх. № 3238Х/3-12 від 16.10.12) на ухвалу господарського суду Харківської області від 03.10.12 р. у справі № 5023/3760/12

за позовом Приватного підприємства "Альфа-Транс", смт. Васищеве Харківського району Харківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка",смт. Васищеве Харківського району Харківської області

про стягнення 84667,12 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.10.2012 р. (суддя Смірнова О.В.) провадження у справі №5023/3760/12 зупинено. Ухвалено матеріали справи надіслати до прокуратури Харківської області для перевірки на предмет наявності або відсутності ознак дій, які переслідуються в кримінальному порядку.

Позивач з зазначеною ухвалою суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Харківської області від 03.10.2012 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким затвердити мирову угоду від 20.09.2012 р.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги скаржник посилається на те, що підставою для надсилання матеріалів справи став протокол судового засідання від 26.09.2012 р., в якому представник відповідача проти позову, ніби-то, заперечував з підстав неузгодженості вартості послуг з організації перевезення вантажу через відсутність підпису в заявках. Проте, заявник скарги стверджує, що в судовому засіданні суду першої інстанції відповідач проти позову не заперечував, жодних письмових заперечень до суду не надавав. Також він зазначає, що 24.09.2012 р. сторони подали спільну заяву про затвердження мирової угоди, в якій відповідач визнав факт узгодженості вартості послуг з організації перевезення вантажу, а в судовому засіданні суду першої інстанції 26.09.2012 р. сторони підтримали свою заяву та просили затвердити мирову угоду.

05.11.2012 р. від позивача надійшли доповнення до апеляційної скарги (вх. №8553), в яких він зазначив, що 11.10.2012 р. судом першої інстанції було винесено ухвалу про виправлення описки в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали від 03.10.2012 р. у справі № 5023/3760/12, а саме, було виправлено описку в даті протоколу судового засідання -від 17.09.2012 р. Як зазначив позивач, ним разом з відповідачем 17.09.2012 р. до початку розгляду справи було подано спільну заяву про відкладення розгляду справи, яку судом першої інстанції було задоволено, тому, на думку позивача, відповідач жодних заперечень до суду не надавав. Позивач вважає, що у суду не було підстав для надсилання матеріалів справи до прокуратури та зупинення провадження у справі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, 31.10.2012 р. на адресу суду від нього надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№8478), в якому відповідач апеляційну скаргу позивача визнає та просить її задовольнити, посилаючись на те, що представник відповідача у даній справі не надав жодного документу, жодного свідчення або пояснення, яким би заперечував допустимість і належність доказів, доданих позивачем до позову. Відповідач зазначив, що 17.09.2012 р. сторони спільно звернулись до суду першої інстанції із заявою про відкладення розгляду справи для проведення переговорів, а вже в наступному судовому засіданні сторони просили суд затвердити мирову угоду. Як вказує відповідач, з невідомих причин судом першої інстанції було відкладено судове засідання і тому, не чекаючи ухвали суду, сторони фактично виконали мирову угоду, через що в наступному судовому засіданні просили суд першої інстанції затвердити додаткову угоду №1. Проте, суд першої інстанції ще раз відклав розгляд справи і в судовому засіданні 03.10.2012 р. виніс оскаржувану ухвалу. Відповідач вважає, що суд першої інстанції всупереч ст. 124 Конституції України безпідставно ухилився від своєї основної функції -здійснення правосуддя, незаконно зупинивши розгляд справи і делегувавши дослідження доказів органам прокуратури.

Також у відзиві на апеляційну скаргу відповідач повідомляє суд, що не зможе забезпечити явку свого представника через його перебування у щорічній відпустці та просить здійснювати розгляд справи 05.11.2012 р. за відсутності його представника.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у матеріалах справи докуиментами.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір № Ом1/296-Н від 02.01.2011 р., відповідно до умов якого позивач зобов'язався за плату і за рахунок відповідача організовувати перевезення вантажу, укладати від свого імені договори про надання транспортних послуг з перевезення вантажу відповідача автомобільним транспортом в міжнародному сполученні по договірним цінам.

Суд першої інстанції, виносячи ухвалу про зупинення провадження у справі з надісланням матеріалів даної справи до прокуратури Харківської області, виходив з того, що, як вбачається з протоколу судового засідання від 17.09.12 р., на якому були присутні представники позивача та відповідача, представник відповідача проти позову заперечував, в обґрунтування невиконання умов зазначеного договору, а саме несплати коштів за надані експедитором послуги з транспортно-експедиційного обслуговування та організації перевезень товарів, послався на неузгодженість у заявках, які є невід'ємною частиною договору, такої істотної умови як ціна договору, оскільки в заявках не вказано прізвище та посаду замовника, тобто заявки не підписані уповноваженою особою замовника. Також представник відповідача зазначив, що тільки директору товариства надано право підписання фінансово -господарських документів та видачу довіреностей. Однак, заявки директор не підписував, будь-яких довіреностей на підписання заявок працівникам товариства також не надавав. Крім того, представник відповідача пояснив, що вартість послуг позивачем значно завищена та не відповідає середній ринковій вартості таких послуг.

Судом першої інстанції було встановлено, що 6 заявок: № № 2034, 2026, б/н, 1604, 1968, 2020 підписані з боку відповідача представниками із зазначенням їх прізвища, ім'я, по батькові, номеру автомобілю, мобільного телефону, паспортних даних, а також всі заявки скріплені печаткою ТОВ "ТПК "Омега -Автопоставка".

Місцевим господарським судом було встановлено, що матеріали справи не містять жодного відповідного та належного доказу (як то: звернення до правоохоронних органів з відповідною заявою проведення внутрішньої службової перевірки, висновки експертної установи, тощо) на підтвердження підпису заявок про надання транспортних послуг з перевезення вантажу відповідача автомобільним транспортом в міжнародному сполученні по договірним цінах неуповноваженою особою та особою замовника.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено висновок, що вищенаведені обставини дають підставу для висновку про те, що дії посадових осіб ТОВ "ТПК "Омега - Автопоставка" були спрямовані не на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором, а на завдання шкоди майновим інтересам контрагентів (а можливо і державі) в їх фінансово - господарській діяльності, що може вказувати на можливу наявність ознак, які переслідуються в кримінальному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів.

При цьому, застосування цього права господарським судом має бути обґрунтовано судом належним чином відповідно до вимог ст.ст. 43, 86 ГПК України.

Про зупинення провадження у справі виноситься ухвала, яка в силу ст. 86 ГПК України має, зокрема, містити мотиви її винесення з посиланням на законодавство.

Між тим, в порушення вказаних норм ГПК України господарський суд Харківської області, зупиняючи провадження у справі у зв'язку з направленням матеріалів справи до органів прокуратури, належним чином не обґрунтував своє рішення про зупинення провадження у справі, констатувавши лише факт відсутності жодного відповідного та належного доказу (як то: звернення до правоохоронних органів з відповідною заявою проведення внутрішньої службової перевірки, висновки експертної установи, тощо) на підтвердження підпису заявок про надання транспортних послуг.

Отже, в ухвалі суду відсутні зазначення про виявлення певних обставин щодо порушення позивачем або відповідачем законності, які містять ознаки дії, переслідуваної в кримінальному порядку та неможливість вирішення справи без надіслання матеріалів справи до слідчих органів.

Колегія суддів зазначає, що зупинення провадження у справі згідно зі ст. 79 ГПК України є правовим наслідком надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів, але первісним, тобто, підставою для зупинення провадження у справі, у такому випадку виступає саме необхідність надіслання господарської справи до слідчих органів.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що судом першої інстанції не з'ясоване питання, яким чином результати прокурорської перевірки можуть вплинути на вирішення господарського спору у даній справі, оскільки факти, які, можливо, будуть встановлені у порядку кримінального розслідування, можуть бути обов'язковими для господарського суду лише у випадку, коли предметом спору є цивільно-правові наслідки винних дій.

Таким чином, безпідставно зупинивши розгляд даної господарської справи, суд першої інстанції фактично позбавив позивача права на судовий захист прав та охоронюваних законних інтересів.

Оскільки в даному випадку, як це вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, місцевим господарським судом не було встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про наявність конкретних підстав для надсилання матеріалів до слідчих органів та зупинення провадження у справі, колегія суддів вважає, що господарський суд Харківської області у винесенні оскаржуваної ухвали неправильно застосував пункт 2 частину 2 статті 79 ГПК України, безпідставно ухилившись від розгляду господарського спору по суті в даній справі.

Відповідно до статті 90 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.

Якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, зупиняючи провадження у даній справі для надсилання матеріалів справи до прокуратури Харківської області, також надіслав в прокуратуру Харківської області повідомлення в порядку ст. 90 ГПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає передчасними висновок суду першої інстанції про зупинення провадження у справі та надіслання копії матеріалів справи до органів прокуратури, оскільки, як було зазначено вище, судом у порушення вимог статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України не обґрунтовано необхідність вчинення саме таких дій без використання всієї повноти процесуальних можливостей, передбачених статями 33, 36, 38 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження в матеріалах справи частково, а саме, в частині скасування ухвали господарського суду Харківської області від 03.10.2012 р.

Що стосується апеляційної скарги в частині вимоги позивача про затвердження мирової угоди від 20.09.2012 р. разом з додатковою угодою № 1 від 27.09.2012 р. до мирової угоди, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з частиною першою статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК України. Отже, правила, які встановлено тільки для розгляду справ у першій інстанції, застосуванню апеляційним судом не підлягають. Зокрема, апеляційна інстанція не застосовує положення Господарського процесуального кодексу України щодо затвердження господарським судом мирової угоди та відмови позивача від позову.

Така позиція викладена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (із змінами, внесеними згідно з постановами Вищого господарського суду України № 12 від 26.12.2011 р., № 3 від 23.03.2012 р., № 10 від 17.10.2012 р.).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Приватного підприємства "Альфа-Транс" підлягає частковому задоволенню, а ухвала господарського суду Харківської області від 03.10.2012 р. у справі № 5023/3760/12 підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Альфа-транс", смт. Васищеве Харківського району Харківської області задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 03.10.2012 р. у справі № 5023/3760/12 скасувати.

Справу направити для розгляду по суті до господарського суду Харківської області.

Повний текст постанови складено 07.11.2012 р.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гетьман Р.А.