Рішення № 27439283, 26.07.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.11 справа№ 5015/3062/11

за позовною заявою: ПАТ "Львівобленерго", м. Львів

до відповідача: Державне виробниче об'єднання «Полярон»

про: стягнення 20 965,43 грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від позивача - не з'явився;

від відповідача -Худоба Н.В., довіреність в матеріалах справи;

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ВАТ "Львівобленерго" до ДП Науково-виробничого комплексу "Полярон", відомчого житлового відділу ВО "Полярон", м. Львів про стягнення 20 965,43 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.02.2011р. у справі №17/9 вирішено позов задоволити, стягнути з ДП Науково-виробничого комплексу "Полярон", відомчого житлового відділу ВО "Полярон" (79034, м. Львів, вул. Угорська, 14. Код ЄДРПОУ 14308606) на користь ВАТ "Львівобленерго" (79026 м.Львів, вул. Козельницька, 3. Код ЄДРПОУ 00131587) 9 176,69 грн. основного боргу, 2 767,41 грн. пені, 7 581,01 грн. інфляційних втрат та 1 440,32 грн. 3% річних., всього -20 965,43 грн.; 209,65 грн. державного мита; 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду по даній справі від 22.03.2011р. вирішено рішення господарського суду Львівської області від 18.02.2010 року у справі № 17/9 скасувати та прийняти нове рішення; в позові відмовити; стягнути з ВАТ "Львівобленерго", м. Львів та ПАТ "Науково-виробничий комплекс "Полярон" в дохід Державного бюджету України по 52,50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги з кожного.

Постанова мотивована тим, що на момент укладення договору про постачання електричної енергії та надання доступу до місцевої електромережі № 64574 від 14.11.2001 року ДВО "Полярон", структурним підрозділом якого є відомчий житловий відділ ВО "Полярон", та ДП завод "Полярон", правонаступником якого на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення було ДП "Науково-виробничий комплекс "Полярон", були окремими юридичними особами з різними кодами ЄДРПОУ, що підтвердили і представники сторін в судовому засіданні. Відтак, ВАТ "Львівобленерго"подало позов не до тієї юридичної особи, яка повинна відповідати за вищевказаним договором і даним позовом.

Постановою Вищого Господарського Суду України від 18.05.2011р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2011р. та рішення господарського суду Львівської області від 18.02.2011р. у справі №17/9 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

При цьому Вищий Господарський Суд України зазначив, що при новому розгляді справи по суті належить врахувати те, що що судами попередніх інстанцій не обговорено питання про залучення до участі у справі іншого відповідача у відповідності з положеннями ст.24 Господарського процесуального кодексу України, та залучити до участі у справі належного відповідача.

Після повернення справи до господарського суду Львівської області справа отримала номер 5015/3062/11 та у відповідності до вимог ст.201 Господарського процесуального кодексу України передана для розгляду судді Фартушку Т.Б.

Ухвалою господарського суду Львівської області у даній справі від 08.06.2011р. призначено справу до нового розгляду в судовому засіданні на 11год. 30хв. 01.07.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області по даній справі від 01.07.2011р.

Представникам Сторін по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень) зазначалось, що права та обов'язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суду не повідомила, Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Проте, протягом розгляду справи представник Позивача позовні вимоги підтримала повністю та надала суду наступні документи: заяву про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України; заяву про зміну найменування Позивача з ВАТ «Львівобленерго»на ПАТ «Львівобленерго»; заяву на виконання ухвали господарського суду Львівської області від 08.06.2011р. про те, що за зобов'язаннями повинен відповідати ДВО «Полярон»; заяву про залучення у справі належного відповідача -Державне виробниче об'єднання «Полярон»як головне підприємство відомчого житлового відділу ВО «Полярон»; заяву про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої, Позивач просить стягнути з Відповідача 9176,69грн. боргу, 2767,41грн. пені, 7581,01грн. інфляційних нарахувань, 1440,32грн. 3% річних, та судові витрати у справі, яка мотивована тим, що заборгованість, що виникла станом на 01.11.2007р. забезпечена іншим рішенням суду; копію довіреності на право здійснення представництва; копію витягу про включення Позивача в ЄДРПОУ; копію свідоцтва про державну реєстрацію; копії довідок з ЄДР щодо ПАТ «НВК «Полярон»та ДВО «Полярон».

Представник Відповідача в судове засідання з'явилась, позов визнала повністю, про що подала відповідну заяву.

Протягом розгляду справи редставником Відповідача подано наступні документи: заяву про визнання позову в повному обсязі; заяву про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України; заяву про належного Відповідача -ДВО «Полярон»; заяву про заміну Відповідача на належного; копію витягу про включення ПАТ «НВК «Полярон»в ЄДРПОУ; виписку з ЄДРПОУ на ПАТ «НВК «Полярон»; копію свідоцтва про державну реєстрацію ПАТ «НВК «Полярон»; довідку статистики на ПАТ «НВК «Полярон»; копію витягу з ЄДРПОУ на ДВО «Полярон»; копію свідоцтва про державну реєстрацію, довідку статистики ДВО «Полярон»; копію довіреності на право здійснення представництва від ПАТ НВК «Полярон»; фіскальний поштовий чек на підтвердження направлення зазначених документів Позивачу; довіреність на право здійснення представництва від ДВО «Полярон»; заяву про відкладення розгляду справи від 30.06.2011р. (ухвалою суду по даній справі від 01.07.2011р. розгляд справи відкладено).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.07.2011р. назву Позивача ВАТ «Львівобленерго»змінено на ПАТ «Львівобленерго».

Щодо залучення до участі у справі іншого відповідача, то, враховуючи вимоги Постанови Вищого Господарського Суду України від 18.05.2011р. у справі №17/9, розглянувши клопотання Сторін про заміну Відповідача судом встановлено наступне. Так, 14.11.2001р. Позивачем укладено договір №64574 про постачання електричної енергії та надання доступу до місцевої електромережі з відомчим житловим відділом ВО «Полярон»; згідно довідки з ЄДРПОУ, відомчий житловий відділ ВО «Полярон»не є юридичною особою та входить в структуру головного підприємства -юридичної особи -Державного виробничого об'єднання «Полярон». З врахуванням вищенаведеного, керуючись ст.24 Господарського процесуального кодексу України суд ухвалив замінити первісного позивача належним позивачем -Державним виробничим об'єднанням «Полярон».

Щодо заяви про уточнення позовних вимог, то керуючись ст.ст.22, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалив прийняти заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

14.11.2001р. між сторонами (відомчим житловим відділом ВО «Полярон», головним підприємством якого з правом юридичної особи є Відповідач) у справі укладено Договір № 64574 про постачання електричної енергії та надання доступу до місцевої електромережі (далі -Договір) із додатками до Договору, відповідно до умов якого позивач взяв не себе зобов'язання постачати електроенергію відповідачу, а відповідач у свою чергу зобов'язався оплачувати абоновану потужность і спожиту електроенергію.

Розмір місячної абонентної плати та порядок розрахунків за електроенергію та абоновану потужність визначено Додатком № 6 до Договору.

У п. 4.1. Договору сторони погодили, що розрахунковим періодом вважається період з 25 числа попереднього місяця до 25 числа поточного місяця. Розрахунковий період прирівнюється до календарного місяця.

Як зазначає Позивач у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог, Відповідач зобов'язань щодо оплати спожитої електричної енергії належно не виконав і станом на 01.01.2010р. борг Відповідача перед Позивачем становить 9176,69 грн. (за період з 01.11.2007р. по 01.01.2010р., як зазначено в заяві про уточнення позовних вимог).

За порушення строків оплати на підставі п. 4. Додатку № 6 до Договору, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 549,625 ЦК України, ст.ст. 230, 231, 343 ГК України позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що згідно розрахунку позовних вимог становить 2767,41 грн. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України Позивачем заявлено до стягнення 7581,01грн. інфляційних втрат та 1 440,32 грн. 3% річних. Загальна сума позовних вимог становить 20965,43 грн.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із п.5 ч.2 ст.20 Закону України "По житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 3.2 укладеного між Сторонами Договору визначено обов'язок Відповідача сплачувати пеню.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо розрахунку пені, 3% річних та інфляційних нарахувань суд зазначає, що такий Позивачем проведено невірно, оскільки враховано суму боргу, яка існувала станом на 01.11.2007р., проте, згідно доводів Позивача (в тому числі заявлених в заяві про уточнення позовних вимог від 30.06.2011р.), предметом судового розгляду є заборгованість, що виникла за період з 01.11.2007р. по 01.01.2010р. (9176,69грн.), відтак, нарахування пені, 3% річних та інфляційних нарахувнь на суму боргу, не заявлену до стягнення (з 20883,14грн. по 26680,39грн.) , не є підставним. При цьому суд зазначає, що до стягнення пред'явлено 3% річних та інфялційні нарахування, розраховані за період до 01.01.2010р.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведених розрахунків, враховуючи визнання позову Відповідачем, враховуючи також те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсуності боргу в розмірі 9176,69 грн. у Відповідача перед Позивачем за Договором, чи здійснення повного або часткового погашення такого, суд прихдить до висновку, що до задоволення підлягають позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 9176,69 грн. боргу за Договором, 982,43грн. пені, 2691,26грн. інфляційних нарахувань, 511,31грн. 3% річних; в решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 ГПК України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

26.07.2011року у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 01.08.2011року.

На підставі ст.49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного виробничого об'єднання «Полярон»(79034, м.Львів, вул.Угорська, 14, ідентифікаційний код 14311962) на користь публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" (79026 м.Львів, вул. Козельницька, ідентифікаційний код 00131587) 9176,69 грн. боргу за Договором, 982,43грн. пені, 2691,26грн. інфляційних нарахувань, 511,31грн. 3% річних, 133,62грн. державного мита, 151,04грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.