Рішення № 27439284, 16.07.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.12 Справа№ 5015/2236/12

за позовом "Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"

до відповідача Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС"в особі Західної регіональної дирекції Приватного акціонерного товариства Страхова група "ТАС"

про стягнення боргу

ціна позову: 1686,08грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від позивача - не з'явився;

від відповідача -Проданчук В.М., довіреність в матеріалах справи

Суть спору:

"Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"в особі Західної регіональної дирекції Приватного акціонерного товариства Страхова група "ТАС" про стягнення коштів в порядку регресу (боргу).

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 07.06.2012р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 12год. 15хв. 19.06.2012р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області по даній справі від 19.06.2012р. В судовому засіданні 02.07.2012р. оголошувалась перерва.

Представникам Сторін оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані в тому числі і Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання не з'явився, проте, протягом розгляду справи позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва; клопотання про відкладення розгляду справи від 18.06.2012р. з додатком згідно опису; клопотання про долучення до матеріалів справи доказів від 16.07.2012р. з додатками згідно опису; повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України; клопотання про розгляд справи за відсутності представника від 16.07.2012р.; заяву про зменшення позовних вимог (заява прийнята судом).

Представник Відповідача в судове засідання з'явився, проти позову в частині стягнення 10грн. заперечив повністю, пояснивши, що на таку суму допущено описку в експертному висновку, а в частині стягнення 1676,08грн. просив провадження у справі припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору, мотивуючи повною сплатою боргу.

Протягом розгляду справи представником Відповідача подано суду наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва; відзив на позовну заяву від 13.07.2012р. з додатками згідно опису; клопотання про надіслання рішення.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З врахуванням вищенаведеного суд вважає за можливе розглянути справу у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

26.10.2007р. між ПрАТ «АСК «ІНГО Україна»(на момент укладення договору - ЗAT «АСК «ІНГО Україна»та Заводовським Анатолієм Михайловичем укладено договір КАСКО №640530236 добровільного страхування наземного тінспорту «Фольксваген»(р.н.з. AT 4609 AM) на суму 87 820 грн. без франшизи.

18.09.2010р. о 13.20год., в с.Угринів Івано-Франківської обл., Жук В.В., керуючи автомобілем «ЗA3»(р.н.з. ВС 5734 АО) не вибрав безпечної дистанції при перемиканні світлофорного об'єкту, не вжив заходів для повної зупинки транспортного засобу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Фольксваген»(р.н.з. AT 4609 AM), під керуванням Заводовського А. М, чим порушив вимоги п. 13.1 ПДР України.

Внаслідок даного ДТП було спричинено пошкодження транспортних засобів.

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова (с. Єзерський Р.Б., справа №3-3196/2010) від 15.11.2010р. Жука В.В. визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Відповідно до п.З ч1 ст.20 Закону України «Про страхування»страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Ст. 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент ж ігяду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно висновку спеціаліста № 42/10 експертного автотоварознавчого дослідження від 30.09.2010р., вартість матеріального збитку (з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу), з технічної точки зору, завданого власнику автомобіля «Фольксваген»(р.н.з.АТ4609АМ) на момент огляду становить 1676,08грн. з даного приводу суд зазначає, що в резолютивній частині висновку експерта зазначено вартість матеріального збитку 1686,08грн., проте, згідно мотивувальної частини висновку експерта, в тому числі проведених розрахунків та доводів, які зазначає експерт у висновку, вартість такого становить 1676,08грн.

Фактичний розмір понесених потерпілим витрат на ремонт пошкодженого автомобіля становить 3 378,25 грн., що підтверджується рахунком-фактурою ТзОВ «Алекс со»№А8171 від 23.09.2010 p., тобто підприємства, що виконало ремонт пошкодженого транспортного засобу «Фольксваген»(р.н.з. AT 4609 АМ).

За заявою страхувальника Заводовського А.М. про виплату страхового і шкодування від 24.11.2010р. розпорядженням директора Львівської філії ГК "ІНГО Україна»№ 3450 від 24.12.2010 р. проведено страхову виплату і розмірі 2628,25 грн., (за вирахуванням із загального розміру збитків (3378,25 грн.) вартості витратних матеріалів у розмірі 750 грн.) що була перерахована ТзОВ «Алекс со».

Як встановлено судом та визнається Відповідачем у відзиві, цивільно-правова відповідальність Жука В.В. станом на момент ДТП (18.09.2010р.) була застрахована у ПрАТ «Страхова група »згідно Полісу №ВЕ/0916671 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі поліс ОСЦПВ №ВЕ/0916671).

01.03.2012р. Відповідачу надіслано претензію №12/7 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.355 Господарського кодексу України, об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст.354 Господарського кодексу України, ст.979 Цивільного кодексу України та ст.16 Закону України «Про страхування», за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплати другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ч.2 ст.18 Закону України "Про страхування", ч.4 ст.354 Господарського кодексу України та ч.1 ст.981 Цивільного кодексу України, факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб; шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п.22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст.993 Цивільного кодексу України, ст.27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що судом встановлено підставність виплати Позивачем страхового відшкодування, винним у заподіянні якого є застрахована Відповідачем особа, судом також встановлено факт здійснення Позивачем оплати належним чином та у необхідному розмірі, відтак, до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача щодо виплати в порядку регресу понесених витрат, про що Позивачем скеровано письмову вимогу Відповідачу.

При цьому суд зазначає, що як наведено вище в мотивувальній частині рішення, згідно висновку експерта вартість матеріального збитку становить не 1686,08грн., а 1676,08грн.

Відповідно до платіжного доручення з- відміткою банку про сплату №41765 від 05.07.2012р. (оригінал якого оглянуто в судовому засіданні), Відповідач протягом розгляду справи відшкодував Позивачу 1676,08грн. згідно поданої Позивачем претензії.

Згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 1676,08грн. провадження у справі слід припинити, в частині стягнення 10грн. (1686,09-1676,09) позов не підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

16.07.2012року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 22.07.2012року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи в тому числі те, що спір виник з вини Відповідача, судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 34, 38, 43, 49, 69, 75, 80, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити частково.

2. В частині стягнення 1676,08грн. провадження у справі припинити.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.