Рішення № 27439281, 21.05.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.12 Справа№ 5015/1177/12

за позовом: ПАТ Акціонерний комерційний банк «ІНДУСТРІАЛБАНК»

відповідач: ПАТ «Страхова Група «ТАС»в особі Західної регіональної дирекції

третя особа: Демчишин М.О.

про стягнення заборгованості

ціна позову: 255,89грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники: від позивача: Тимків М.В.- представник, довіреність матеріалах справи;

від відповідача: Проданчук В.М..- представник, довіреність в матеріалах справи;

від третьої особи: не з'явився

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Індустріальний»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»в особі Західної регіональної дирекції про стягнення заборгованості в розмірі 3304,82грн., в тому числі 237,70грн. пені; третя особа Демчишин Мирослав Орестович.

19.04.2012р. до господарського суду Львівської області надійшла заява Позивача про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Позивач просить стягнути з Відповідача 255,89грн. пені; наведена позиція Позивача підтверджується також додатковими поясненнями від 17.05.2012р. та від 21.095.2012р.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 27.03.2012р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 10год. 45хв. 19.04.2012р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 19.04.2012р. та від 25.04.2012р. В судовому засіданні 14.05.2012р. оголошувалась перерва до 16год. 30хв. 21.05.2012р.

Представникам Сторін по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані всім Учасникам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення Сторін про оголошення ухвал), зазначалось, що права та обов'язки Учасників визначені ст.ст.20, 22, 27, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з'явився. Позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду наступні документи: заяву про уточнення позовних вимог від 19.04.2012р. з додатками згідно опису; ; додаткові пояснення від 17.05.2012р.; додаткові пояснення з додатками від 21.05.2012р.; виписку з банківського рахунку.

Представник Відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив.

Протягом розгляду справи представником Відповідача подано суду наступні документи: клопотання про відкладення розгляду справи від 18.04.2012р. (розгляд справи відкладався); відзив на позовну заяву з додатками згідно опису.

Третя особа в судові засідання не з'явилась, явку повноважного представника не забезпечила. Представниками Сторін заявлено про можливість розгляду справи за відсутності Третьої особи.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

15.09.2006р. мі Позивачем (Страхувальник) та відповідачем (Страховик) укладено договір №0147661700 страхування кредитного портфелю Банку (далі -Договір), відповідно до п.4.4 якого, Об'єктом страхування є майнові інтереси Позивача, пов'язані з матеріальними збитками внаслідок повного або часткового неповернення Позичальником (Третьою особою) суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом та комісій за управління кредитом на умовах Позивача, у відповідності з Кредитним договором, укладеним між Позичальником та Позивачем.

Згідно п.6.1 Договору, страховим випадком є невиконання або часткове невиконання Позичальником своїх зобов'язань по поверненню суми кредиту /або відсотків за користування кредитом та комісій за управління кредитом на умовах, що передбачені в кредитній угоді, внаслідок смерті або неплатоспроможності Позичальника; під неплатоспроможністю Позичальника Сторони розуміють наявність факту прострочення виконання Позичальником своїх зобов'язань по поверненню суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом, та комісій за управління кредитом на протязі більш ніж 30 календарних днів з моменту настання обов'язку щодо сплати відповідно до умов кредитної угоди.

04.09.2007р. між Третьою особою (Позичальником) та Позивачем (Банк) укладено кредитний договір №KRCK/1001/33/07 (далі -Кредитний договір) на споживчі цілі без застави на суму 3000грн. під 9% річних зі строком погашення кредиту до 01.09.2009р.

За даним Кредитним договором Позивачем надіслано Відповідачу реєстр кредитних договорів та сплачено страховий внесок відповідно до п.7.2 Договору. Наведене підтверджується матеріалами справи та не заперечується Сторонами.

Згідно ст. 6 Закону України "Про страхування" "договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику...". Пунктом 6.2. Договору страхування передбачено, що страховий захист розповсюджується на страхові випадки, які настали в період дії конкретної кредитної угоди, по якій були внесені страхові платежі, згідно реєстру. Пунктом 8.2. Договору страхування передбачено, що відповідальність Страховика за кожною кредитною угодою діє з моменту отримання страхового платежу за реєстром і до повного погашення Позичальником заборгованості по кредитним угодам, зазначеним в реєстрах.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що Позичальник був належним чином застрахований і Відповідач взяв на себе зобов'язання за Договором.

У зв'язку з неналежним виконанням Позичальником своїх зобов'язань по Кредитному договору в частині неповернення сум кредиту, Позивачем відповідно умов п.10.3.6 Договору страхування направлено Відповідачу повідомлення б/н від 05.12.2007р. про затримку виконання Позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором (затримка сплати чергового платежу за листопад 2007р. в сумі 352,16 грн.). Наведене Сторонами не заперечується.

Після настання страхового випадку, відповідно до п.11.1.3 Договору страхування Відповідачу направлені заяви за вих.№2581 від 29.12.2007р. та за вих.№125 від 30.01.2008р. про страхову подію, яка сталася 26 грудня 2006р. Розмір страхових відшкодувань на момент подачі цих Заяв становив: 2 848,84 грн. так як Позичальник припинив виконувати свої зобов'язання за Кредитним договором. Крім того, 02.12.2008р. Відповідачу передані виписки по рахунках позичальників, по яких подані заяви на повне відшкодування, про що складено двосторонній акт прийому-передачі, наявний в матеріалах справи.

Відповідно до п. 10.5.3 Договору страхування, Страховик зобов'язаний в повній мірі, відповідно до умов Договору, Правил добровільного страхування кредитів, затверджених Міністерством Фінансів України 04.04.2002р., та чинного законодавства України провести виплату страхового відшкодування.

Згідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до п.11.1.6 Договору, Страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування протягом десяти робочих днів від дня отримання всіх зазначених в Договорі страхування документів.

14.03.2012р. Позивач звернувся до Відповідача з претензією № 398 щодо оплати страхових відшкодувань. Однак, претензійні вимоги не були задоволені.

Згідно пп.10.4.4. п.10 Договору, Страховик має право повністю або частково відмовити Позивачу у виплаті страхового відшкодування у відповідності з чинним законодавством України, при порушенні Страхувальником (Позивачем) умов Договору страхування і взятих на себе зобов'язань.

Зобов'язання Страхувальника (Позивача) зазначені в п.10.3 Договору. Даний пункт Договору має вичерпний перелік обов'язків Позивача як сторони по Договору страхування. Позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі.

Згідно п.6.3 Договору, «...не підлягають відшкодуванню збитки, що сталися внаслідок, зокрема подання Страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку». Однак інформація, документи щодо фінансового стану Позичальників не є об'єктом страхування (згідно п.4.4. Договору страхування).

Згідно п.З.ст.20 Закону України «Про страхування», ч.3 ст.988 Цивільного кодексу України, Страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Станом на 15 березня 2012 року сума боргу, яку Відповідач має сплатити Позивачу по застрахованому кредиту згідно розрахунку заборгованості (додається) загалом 3 304,82грн.

Проте, протягом розгляду справи Відповідачем (11.04.2012р.) платіжним дорученням №28320 Позивачу перераховано страхове відшкодування в розмірі 3201грн. Позивачем зараховано в рахунок погашення основного боргу 3067,12грн., та 133,88грн. повернуто Відповідачу.

Наведене свідчить про визнання боргу Відповідачем.

Крім того, з врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що розмір несплаченого боргу (сума пені) становить 237,70грн. (3304,82-3201+133,88).

Проте, в заяві про збільшення розміру позовних вимог Позивач просить стягнути з Відповідача 255,89грн. пені.

З приводу під ставності та розміру стягуваної пені суд зазначає наступне.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.10.5.4 Договору (укладеного між Сторонами), Страховик зобов'язаний при порушенні терміну виплати страхового відшкодування сплатити Страхувальнику пеню у розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент прострочення, від суми, належної до сплати, за кожен день прострочення.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Доданий до позовної заяви розрахунок пені проведено за період 183 дні прострочення, що відповідає вимогам ч.6 ст.232 Господарського кодексу України; внаслідок проведеного розрахунку розмір пені становив 237,7грн.

Розмір пені 255,89грн., який просить стягнути згідно уточненої позовної заяви Позивач з Відповідача, згідно проведеного розрахунку, розрахований за 197 днів, відтак, суперечить вимогам ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі основний борг Відповідача перед Позивачем, та визнання такого відповідачем (підтвердженням чого є сплата протягом розгляду справи), перевіривши правильність проведених розрахунків суд зазначає, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 255,89грн. пені підлягають до задоволення в розмірі 237,7грн., в решті частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

21.05.2012року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 25.05.2012року.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовний вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ч.1 ст.61, п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. ч.ч.1, 2 ст.43, ч.3 ст.43 4, 4-5, 4-7, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова группа «ТАС»(03062, м.Київ, пр.Перемоги, 65) в особі Західної регіональної дирекції (79005, м.Львів, вул.Ак.Богомольця, 3, к.3, ідентифікаційний код 25247411) на користь публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «ІНДУСТРІАЛБАНК»(69037, буд.39-д, вул..40-років Радянської України, м.Запоріжжя, 69037, ідентифікаційний код 1385764) 237,70грн. пені, 1496,84грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.