Ухвала суду № 27438692, 12.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 39/109 12.11.12

За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Разуваєва Євгена Михайловича

до 1) Фірми "Союз-Віктан" ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю);

2) Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України

про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 60481

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: не з'явилися

від відповідача 1: не з'явилися

від відповідача 2: не з'явилися

від Державної служби інтелектуальної власності України: Запорожець Л.Г., довіреність № 16-8/6282-с від 01.09.2011 р.

Обставини справи :

Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа Разуваєв Євген Михайлович (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фірми "Союз-Віктан" ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) (відповідач-1), Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (відповідача-2) про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 60481.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскільки відповідно до свідоцтва України № 30201 право на використання позначення "ДИКИЙ МЕД" для товарів 33 класу МКТП (алкогольні напої) належить йому, то видачею свідоцтва України № 60481 на знак, який включає позначення "ДИКИЙ МЕД", "ДИКИМ МЕДОМ", "Wild Honey", порушуються його права та охоронювані законом інтереси. Знак за свідоцтвом № 30201 зареєстровано в Україні на ім'я іншої особи раніше і для таких самих товарів, тому позначення, заявлене на реєстрацію згідно з заявкою № m200503251, не могло бути зареєстрованим як знак, оскільки на нього поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони. Крім того, позивач зазначає, що позначення зареєстроване як знак згідно з свідоцтвом № 60481 включає назву конкретного товару - алкогольного напою "vodka" (водка), "горілка". В зв'язку з цим, зареєстроване позначення є оманливим або таким, що може вводити в оману споживачів щодо товару, по відношенню до всіх алкогольних напоїв, віднесених до 33 класу МКТП, окрім горілки, що є підставою для відмови в наданні правової охорони. Позивач також зазначає, що він як власник свідоцтва № 30201 на знак "ДИКИЙ МЕД", має право забороняти відповідачу-1 використовувати у відношенні алкогольних напоїв позначення "ДИКИЙ МЕД", однак видача свідоцтва № 60481 обмежує позивача у здійсненні його прав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2006 року порушено провадження у справі № 39/109, розгляд справи призначено на 04.05.2006 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2006 року розгляд справи відкладено на 18.05.2006 року у зв'язку з неявкою представників відповідачів в судове засідання та неподанням ними витребуваних доказів.

18.05.2006 р. представник відповідача-2 надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що оскаржуваний знак для товарів і послуг не є оманливим або таким, що може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу. Знак відповідача -1 зареєстровано у вигляді етикетки, яка складається з різних за смислом речень, словосполучень, виразів та слів, а тому посилання позивача на схожість позначень є недоречною та безпідставною. Відповідач-2 також вказує на розбіжність в переліку товарів за свідоцтвом № 60841 та свідоцтвом № 30201.

Представник позивача в судовому засіданні 18.05.2006 року подав клопотання про призначення судової експертизи та надав перелік питань, які на думку позивача, необхідно поставити на вирішення судового експерта.

В судовому засіданні 18.05.2006 року представники сторін звернулись до суду зі спільним клопотанням про продовження строку вирішення спору у справі. Клопотання сторін судом задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2006 року продовжено строк вирішення спору у справі № 39/109 та відкладено її розгляд на 24.05.2006 року.

24.05.2006 року представник відповідача-1 надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що оскаржуваний знак для товарів і послуг було заявлено у вигляді етикетки, що повністю відрізняє його від словесного позначення "ДИКИЙ МЕД", виконаного стандартним шрифтом за свідоцтвом позивача. Відповідач -1 також вказує, що свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 30201 надано правову охорону відносно товарів 29, 30, 32 та 33 класів МКТП. До 33 класу МКТП позивачем були вказані алкогольні напої (крім пива); всі товари, що включені до 33 класу МКТП. За свідоцтвом № 60481 правову охорону надано відносно тільки товарів 33 класу МКТП, які чітко конкретизовані, мають набагато більший перелік ніж за свідоцтвом позивача.

В судовому засіданні 24.05.2006 року представники відповідача-1 та відповідача-2 запропонували суду перелік питань, які, на їх думку, мають бути роз'яснені судовим експертом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2006 р. у справі № 39/109 призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено Науково-дослідному інституту інтелектуальної власності Академії правових наук України, та зупинено провадження у справі.

Враховуючий тривалий час, який минув з моменту винесення ухвали Господарського суду міста Києва від 24.05.2006 р. у справі № 39/109, 20.06.2012 р., судом було направлено до Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Академії правових наук України лист щодо надання інформації про стан проведення судової експертизи у зазначеній справі.

14.08.2012 року Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності Національної академії правових наук України супровідним листом № 271 від 14.08.2012 р. повернув до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 39/109 разом з Висновком № 201 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 13.08.2012 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 ГПК України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2012 р. , на підставі ст.ст. 79, 86 ГПК України, суд поновив провадження у справі № 39/109, розгляд справи призначив на 24.09.2012 р. о 11:10 год.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 24.09.2012 р., не з'явився, вимоги ухвали суду від 03.09.2012 р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив, по дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином з огляду на наступне: ухвалу суду від 03.09.2012 р. було надіслано на адресу позивача, зазначену у позовній заяві, повідомлення про зміну цієї адреси позивачем до суду не надсилалось, поштове відправлення з ухвалою суду від 03.09.2012 р. повернуто до суду з посиланням на відсутність адресата, а тому вважається, що адресат (позивач) повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Наведене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у п.п. 3.9.1 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.).

Представник відповідача-1 в судове засідання, призначене на 24.09.2012 р., не з'явився, вимоги ухвали суду від 03.09.2012 р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив, по дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи.

Представник відповідача-2 в судове засідання, призначене на 24.09.2012 р., не з'явився.

Представник Державної служби інтелектуальної власності України в судовому засіданні, призначеному на 24.09.2012 р., звернувся до суду з усним клопотанням про заміну первісного відповідача-2 на належного, а саме: Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України на Державну службу інтелектуальної власності України (надалі -клопотання), оскільки відповідно до Указу Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 9 грудня 2010 року N 1085/2010 (зі змінами і доповненнями), постановлено, зокрема, утворити Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Державну службу інтелектуальної власності України, Державну службу молоді та спорту України, реорганізувавши Міністерство освіти і науки України, Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту.

В той же час, представник Державної служби інтелектуальної власності України не надав суду докази на підтвердження припинення юридичної особи - Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, а рівно не надав докази на підтвердження здійснення державної реєстрації Державної служби інтелектуальної власності України.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Таким чином, з огляду на неподання представником Державної служби інтелектуальної власності України вищенаведених доказів та неявку представника позивача в судове засідання 24.09.2012 р., суд прийшов до висновку про те, що клопотання представника Державної служби інтелектуальної власності України буде розглянуте в наступному судовому засіданні.

Крім того, представник Державної служби інтелектуальної власності України в судовому засіданні 24.09.2012 р. подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтва № 60481 станом на 14.09.2012 р. Судом клопотання задоволено та передано до відділу діловодства суду для подальшої його реєстрації, відповідно до п.п. 2.4 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 18).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.12 р. було відкладено розгляд справи на 15.10.12 р.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 15.10.2012 р. у зв'язку з перебуванням судді Гумеги О.В. у відпустці, справу № 39/109 передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.12 р. справу № 39/109 було прийнято до свого провадження суддею Блажівською О.Є. та призначено розгляд справи на 12.11.12 р. о 12:40 год.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 17.10.2012 р. справу № 39/109 передано для розгляду судді Гумезі О.В, у зв'язку з іі виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.12 р. справу № 39/109 було прийнято до свого провадження суддею Гумегою О.В. та призначено розгляд справи на 12.11.12 р. о 12:40 год.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 12.11.2012 р., не з'явився, вимоги ухвал суду від 03.09.2012 р. та від 24.09.2012 р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив, по дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином з огляду на наступне: ухвалу суду від 15.10.2012 р. було надіслано на адресу позивача, зазначену у позовній заяві, повідомлення про зміну цієї адреси позивачем до суду не надсилалось. Крім того, ухвалу суду від 15.10.2012 р. було також надіслано адресу представника позивача - ТОВ "Фірма "Пахаренко і партнери", зазначену у позовній заяві, при цьому повідомлення про заміну представника позивача або його адреси позивачем до суду не надсилалось. Отримання ухвали суду від 15.10.2012 р. представником позивача ТОВ "Фірма "Пахаренко і партнери" підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи.

Представник відповідача-1 в судове засідання, призначене на 12.11.2012 р., не з'явився, вимоги ухвал суду від 03.09.2012 р. та від 24.09.2012 р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи.

Представник відповідача-2 в судове засідання, призначене на 12.11.2012 р., не з'явився, вимоги ухвал суду від 03.09.2012 р. та від 24.09.2012 р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи.

Представник Державної служби інтелектуальної власності України з'явився в судове засідання 12.11.2012 р., проте докази на підтвердження припинення юридичної особи - Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України та докази на підтвердження здійснення державної реєстрації Державної служби інтелектуальної власності України суду не надав.

Представник Державної служби інтелектуальної власності України підтримав заявлене ним в судовому засіданні 24.09.2012 р. клопотання про заміну первісного відповідача-2 на належного, а саме: Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України на Державну службу інтелектуальної власності України.

В судовому засіданні, призначеному на 12.11.2012 р. здійснювався розгляд вищенаведеного клопотання представника Державної служби інтелектуальної власності України. Судом дане клопотання відхиляється з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Отже, заміна первісного відповідача належним відповідачем допускається лише за згодою позивача, яка має бути викладена в його письмовій заяві чи зафіксована в протоколі судового засідання (абз. 2 п. 1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18. Фактично позивачем не надано згоди на заміну первісного відповідача 2 у справі - Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України на належного відповідача 2 - Державну службу інтелектуальної власності України.

Як вище було зазначено, представник Державної служби інтелектуальної власності України не надав суду докази на підтвердження припинення юридичної особи - Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (відповідача-2), а також не надав суду докази на підтвердження здійснення державної реєстрації Державної служби інтелектуальної власності України.

В той же час, відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за електронним запитом судді від 12.11.2012 р. за № 15101767 встановлено, що юридичну особу відповідача-2 - Державного департаменту інтелектуальної власності (ідентифікаційний код 21716978) припинено. При цьому, за даними суду, державну реєстрацію припинення юридичної особи відповідача-2 проведено 23.11.2011 р. в результаті її ліквідації за рішенням засновників, що не пов'язано з реорганізацією.

Відповідно до ч. 7 ст. 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Аналогічна норма міститься в ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", а саме, юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державу реєстрацію припинення юридичної особи.

За наведених обставин, станом на час судового розгляду справи № 39/109 діяльність юридичної особи відповідача-2 - Державного департаменту інтелектуальної власності, припинено в результаті її ліквідації, а спірні правовідносини щодо Державного департаменту інтелектуальної власності не допускають правонаступництва.

Як визначено приписами ч. 3 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за електронним запитом судді від 25.09.2012 р. за № 14756451 вбачається, що стан фізичної особи-підприємця Разуваєва Євгена Михайлович є припиненим.

Таким чином, станом на час судового розгляду справи № 39/109 підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця Разуваєва Євгена Михайлович припинено, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Згідно п.п. 4.7 п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 при вирішенні питання щодо припинення провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК господарський суд повинен перевірити відповідні відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином, здійснивши перевірку відповідних відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців щодо Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Разуваєва Євгена Михайловича (позивача) та Державного департаменту інтелектуальної власності (відповідача-2), суд прийшов до висновку, що провадження у справі № 39/109 про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 60481 підлягає припиненню на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з припиненням діяльності позивача та відповідача-2.

Згідно ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до Господарського суду міста Києва у квітні 2006 року у якості доказів оплати державного мита в сумі 85,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. до позовної заяви були додані платіжні доручення № 438 від 06.04.2006 р. та № 439 від 06.04.2006 р. відповідно.

1 листопада 2011 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір" N 3674-VI від 8 липня 2011 року. Всі правовідносини, що виникли до набрання чинності Законом України "Про судовий збір" (зокрема щодо сплати або повернення державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення), регулюються Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21 січня 1993 року N 7-93, а також Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 N 15. Вищий господарський суд України Листом від 21.11.2011 р. № 01-06/1625/2011 зі змінами від 25.01.2012 р. зазначає, що названа Інструкція зберігає чинність. Крім того, листом від 05.07.2012 р. № 01-06/869/2012 Вищий господарський суд України щодо повернення сплачених (до набрання Законом чинності або помилково - після набрання ним чинності) сум державного мита, зазначив, що воно здійснюється з підстав і в порядку, визначеному Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" та Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 N 15.

У частині 1 статті 8 Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (в редакції чинній станом на час винесення даної ухвали суду) визначені підстави для повернення державного мита, а саме: сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством (п. 1 ч. 1 наведеної статті); відмови державних нотаріальних контор або виконавчих комітетів міських, селищних і сільських Рад народних депутатів у вчиненні нотаріальних дій (п. 2 ч. 1 наведеної статті); в інших випадках, передбачених законодавством України (п. 6 ч. 1 наведеної статті). Отже, повернення сплаченого державного мита частково або повністю у випадку припинення провадження у справі чинною редакцією Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" не передбачено.

Враховуючи наведене, державне мито в сумі 85,00 грн., рівно як і витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн., поверненню не підлягають.

Керуючись ст. 44, п. 6 ч. 1 ст. 80, ст. 86, 87 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

У Х В А Л И В :

Припинити провадження у справі № 39/109 у зв'язку з припиненням діяльності позивача та відповідача-2.

Ухвала направляється сторонам у справі з урахуванням ст. 87 ГПК України, положень п.п. 3.18 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Суддя О.В.Гумега