Рішення № 27438682, 12.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-39/12526-2012 12.11.12

За позовом Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"

до Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 24 990,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Петренко В.О. за довіреністю № 08-03-29/408-12 від 14.08.2012 р.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 24 990,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу (Банківське КАСКО) № К015-117/08/СТ від 24.06.2008 р. внаслідок настання страхового випадку -дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням у ДТП автомобіля "Mitsubishi Pajero Sport", реєстраційний номер АА 5307 CO, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля "Toyota Rav 4", реєстраційний номер АА 1831 ЕА, яким спричинено ДТП, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВВ/9349950), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2012 року порушено провадження у справі № 5011-39/12526-2012, розгляд справи призначено на 15.10.12 року о 10:20 год.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 15.10.2012 р. у зв'язку з перебуванням судді Гумеги О.В. у відпустці, справу № 5011-39/12526-2012 передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.12 р. справу № 5011-39/12526-2012 було прийнято до свого провадження суддею Блажівською О.Є. та призначено розгляд справи на 12.11.2012 р. о 10:20 год.

15.10.2012 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якості додатку до якого додано копію полісу № ВВ/9349950.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 17.10.2012 р. справу № 5011-39/12526-2012 передано для розгляду судді Гумезі О.В, у зв'язку з її виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2012 р. справу № 5011-39/12526-2012 було прийнято до свого провадження суддею Гумегою О.В. та призначено розгляд справи 12.11.2012 о 10:20 год.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 12.11.2012 р., не з'явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення та додатково підтверджується направленим до суду відзивом на позовну заяву, який містить клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача та прийняття рішення на підставі наявних у справі документів.

В судовому засіданні, призначеному на 12.11.2012 р., судом розглянуто клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника. Клопотання судом задоволено з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 1 п.п. 3.9.2 п. 3 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 12.11.2012 р. без участі представника відповідача, оскільки його нез'явлення не перешкоджає вирішенню даного спору, при цьому запобігаючи безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні, призначеному на 12.11.2012 р., судом залучено до матеріалів справи відзив відповідача з доданою до нього копією полісу № ВВ/9349950. У наведеному відзиві відповідач, зокрема, зазначив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження законності керування Марчевським Сергієм Валерійовичем автомобілем "Toyota Rav 4", реєстраційний номер АА 1831 ЕА, а отже, твердження позивача стосовно того, що цивільно-правова відповідальність вказаної особи застрахована відповідно до полісу відповідача № ВВ/9349950, жодним чином не підтверджено.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 12.11.2012 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав повністю.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 12.11.2012 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.06.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (позивач, страховик) та Кульбич Віктором Костянтиновичем (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу (Банківське КАСКО) № К015-117/08/СТ (надалі - договір страхування).

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль "Mitsubishi Pajero Sport", реєстраційний номер АА 5307 CO, строк дії договору страхування з 25.06.2008 р. по 26.04.2013 р.

04.01.2010 р. в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі -ДТП) за участю автомобіля "Mitsubishi Pajero Sport", реєстраційний номер АА 5307 CO, яким керував власник Кульбич Віктор Костянтинович, та автомобіля "Toyota Rav 4", реєстраційний номер АА 1831 ЕА, який належить Михальчук Тетяні Володимирівні та яким керував Марчевський Сергій Валерійович. Наведене підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 21 від 08.01.2010 р., виданою ВДАІ Солом'янського району при УДАІ ГУМВС України в м. Києві.

ДТП сталася в результаті порушення Марчевським Сергієм Валерійовичем п. 12.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 18.02.2010 р. у справі № 3-1090/10, відповідно до якої Марчевського Сергія Валерійовича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу -автомобіля "Mitsubishi Pajero Sport", реєстраційний номер АА 5307 CO, в результаті його пошкодження при ДТП, визначений відповідно до Звіту № АА5307СО-11.01-5 про оцінку КТЗ Mitsubishi Pajero Sport держномер АА 5307 CO, що складений 27.01.2010 р. оцінювачем Кучеренко К.П.. (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача ФДМ України МФ № 4734 від 16.12.2006) становить 45153,93 грн.

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного позивачем страхового акту № СТ-10-94/1 по договору страхування, позивачем визначено суму страхового відшкодування в загальному розмірі 32176,96 грн., виплата якого підтверджується платіжним дорученням № 000290 від 16.03.2010 р.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 37.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 28.10.2009 р.) передбачено, що страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

В редакції Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка є чинною з 19.09.2011р., також передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків (п. 36.4 ст. 36 наведеного Закону).

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП. При цьому право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.

Відповідачем на вимогу суду надано засвідчену уповноваженою особою відповідача копію договору (полісу № ВВ/9349950) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі -поліс № ВВ/9349950), яка приймається судом у якості належного доказу по справі.

В той же час, роздруківка з веб-сайту МТСБУ з інформацією щодо полісу № ВВ/9349950 (містить різні дані у порівнянні з копією полісу про суму франшизи), яка додана позивачем до позовної заяви, у якості належного доказу по справі судом не приймається.

Як вбачається зі змісту поданого відповідачем відзиву, сам факт укладення наведеного полісу між Закритим акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Просто-страхування" (відповідач) та Михальчук Тетяною Володимирівною, відповідачем не заперечується.

Відповідно до даних засвідченої копії полісу № ВВ/9349950 вбачається, що транспортний засіб (автомобіль "Toyota Rav 4", реєстраційний номер АА 1831 ЕА), яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування відповідачем, даний поліс є договором І типу, страхувальником за даним полісом визначено Михальчук Тетяну Володимирівну, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 25500,00 грн., франшиза - 0, строк дії даного полісу - з 30.09.2009 р. по 29.09.2010 р. Отже, станом на дату ДТП -04.01.2010 р., поліс № ВВ/9349950 був діючим.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" (тут і надалі - в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 28.10.2009 р.) визначено, що до І типу договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відносяться договори, укладені на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Як вище було встановлено, особою винною у скоєнні спірної ДТП відповідно до постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 18.02.2010 р. у справі № 3-1090/10 визнано Марчевського Сергія Валерійовича. При цьому в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження того, що транспортним засобом - автомобілем "Toyota Rav 4", реєстраційний номер АА 1831 ЕА, під час спірної ДТП керувала особа, що експлуатувала його не на законних підставах. Напроти, наявною в матеріалах справи довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 21 від 08.01.2010 р., виданою ВДАІ Солом'янського району при УДАІ ГУМВС України в м. Києві, підтверджується законність підстав керування автомобілем "Toyota Rav 4", реєстраційний номер АА 1831 ЕА, під час ДТП Марчевським Сергієм Валерійовичем, оскільки останній вказаний в наведеній довідці у якості водія автомобіля, яким спричинено ДТП, та без будь-яких зазначень про експлуатацію цього автомобіля не на законних підставах. Крім того, у поданому відповідачем відзиві на позов останнім не наведені докази, які б спростовували факт експлуатації транспортного засобу, визначеного в полісі № ВВ/9349950, під час спірної ДТП не на законних підставах.

Отже наведеним спростовуються доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом № ВВ/9349950, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування (в порядку ст. 25 Закону України "Про страхування"), перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.

Положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розміру збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений Звітом № АА5307СО-11.01-5 про оцінку КТЗ Mitsubishi Pajero Sport держномер АА 5307 CO, що складений 27.01.2010 р., а з відповідача заявляється до стягнення сума збитку підтверджена такими висновком.

В той же час, як вище було встановлено, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, за полісом № ВВ/9349950 становить 25500,00 грн., а франшиза - 0, а отже до виплати в порядку регресу можлива сума в розмірі 25500,00 грн., оскільки франшиза за полісом № ВВ/9349950 дорівнює 0.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 24990,00 грн., а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог про стягнення суми матеріальної шкоди в порядку регресу.

Судом також враховано, що випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" і доказів наявності таких суду не представлено.

Згідно з п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, підстави вважати порушеними права позивача відповідачем при невиплаті суми страхового відшкодування на користь позивача є саме неотримання коштів від відповідача протягом місяця від дня отримання страховою компанією регресної вимоги. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу № 09-06-02/11917 від 07.06.2010 р. (надалі -заява), отримання якої 12.06.2012 р. представником відповідача за довіреністю підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 2347225.

Фактично докази на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 24990,00 грн. - в матеріалах справи відсутні, відповідачем до суду не подані, до матеріалів справи не залучені.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 24990,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню повністю.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання не з'явився, належних і допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.

Судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 1 609, 50 грн. відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10; ідентифікаційний код 24745673) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (01032, м. Київ, вул. Жилянська 75; ідентифікаційний код 00034186) 24990,00 грн. (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто гривень 00 коп.) страхового відшкодування в порядку регресу, 1609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень 50 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.11.2012 р.

Суддя Гумега О. В.