Ухвала суду № 274343, 30.10.2006, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"30" жовтня 2006 р. Справа №6/243

За позовом Мале приватне підприємство "Віал"

до Сокирянська об'єднана державна податкова інспекція

про скасування податкових повідомлень-рішень

Суддя Паскарь Авель Дмитрович

Представники:

позивача Доготар В,М., директор

відповідача Швець О.І., довіреність від 27.10.2006 року № 8005/9/10-020

в засіданні приймали участь

СУТЬ СПОРУ:

Мале приватне підприємство “Віал”, м. Сокиряни Чернівецької області, звернулось з позовом до Сокирянської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.07.2006 року № 0000392301/2//10-140 про стягнення податку на прибуток в сумі 170300 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 72890 грн.

Позов мотивується тим, що Сокирянська об'єднана державна податкова інспекція Чернівецької області починаючи з 13.12.2005 р. по 13.01.2006 р. та з 16.01.2006 р. по 20.01.2006 р. проводила планову виїзну перевірку Малого приватного підприємства „Віал" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 р. по 30.09.2005 р. За результатами проведення вищевказаної перевірки складено акт від 26.01.2006 року № 057/2301/32218316, яким було встановлено порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2, підпункту 11.3 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94). При визначенні валового доходу податковим органом допущено вільне трактування отримання виручки від реалізації товарно-матеріальних цінностей, тобто підприємством визначено валовий доход відповідно до підпункту 11.3.1. пункту 11.3. статті 11 Закону № 334/94, а відповідач врахував у валовий доход суми коштів, які поступали за раніше відвантажені товарно-матеріальні цінності, що вже були включені до валового доходу у попередніх звітних періодах.

Так, пунктом 3.1.1 акту перевірки встановлено заниження скоригованого валового доходу за період, який перевірявся, оскільки, як вважають перевіряючі, в порушення підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94, підприємство не в повному обсязі включило виручку від реалізації ТМЦ кінцевим споживачам через РРО. Дані книги обліку розрахункових операцій не відповідають даним обсягу реалізації ТМЦ, зазначених у видаткових накладних за відповідні звітні періоди. Проте під час проведення перевірки, в порушення підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону № 334/94, посадові особи Сокирянської ОДПІ включили у валовий доход суми коштів, отриманих через РРО, які фактично вже були включені до складу валового доходу у попередніх звітних періодах у зв’язку з настанням однієї події, з якою чинне законодавство передбачає включення до складу валового доходу сум, отриманого протягом звітного періоду. В частині визначення валових витрат перевіряючі безпідставно виключили зі складу валових витрат суми коштів у розмірі 179539 грн., сплачених ПП „Алмір" та ТОВ “СТК-Центр” за отримані від них ТМЦ. Відповідач помилково вважає, що підприємство не мало права включати дані суми коштів до складу валових витрат оскільки відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94, збільшення валових витрат вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів, а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку, або дата оприбуткування платником податку товарів. Позивач вважає, що підприємство правомірно віднесло до складу валових витрат дані суми коштів, оскільки вони не порушують чинне законодавство та підтверджені відповідними платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Дані факти також підтверджуються додатками № 2 та № 3 до акту перевірки, де міститься перелік як платіжних документів (додаток № 3), так і перелік накладних від ПП „Альмір" та ТОВ „СТК-Центр" (додаток № 2). Тобто, підприємство, маючи в наявності як накладні, так і платіжні документи, правомірно віднесло до складу валових витрат вищевказані суми коштів відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94. Ніякого відношення до того, що якесь підприємство буде знято з державної реєстрації та з реєстрації платника ПДВ в майбутньому підприємство не має. Крім того, на момент здійснення операцій з даними не було підстав для сумнівів у право- та дієздатності вищезгаданих підприємств. Перевіряючі допустили вільне трактування такого поняття як скасування державної реєстрації. Зокрема, відповідно до пункту 4 статті 34 чинного до 31.12.2003 року Закону України “Про підприємства в Україні”, підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з ЄДРПОУ. Аналогічну норму містить також і Господарський кодекс України. З акту перевірки вбачається, що рішення про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника ПДВ ПП «Альмір» було винесене Солом'янським районним судом м. Києва 24.11.2004 року, а рішення про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника ПДВ ТОВ «СТК - Центр» Святошинським районним судом м. Києва було винесене 11.04.2005 року, тобто у другому кварталі 2004 року дані підприємства не були виключені з Єдиного державного реєстру та мали свідоцтво платника ПДВ, які на момент складання та подання звітності підприємством не були скасовані та знаходилися на податковому обліку. Згідно акту перевірки, позивач нібито незаконно відніс до складу валових витрат суми коштів, не підтверджених, відповідними первинними документами, однак всупереч вимогам наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327, перелік відсутніх первинних документів акт перевірки не містить.

В частині визначення приросту та убутку товарів відповідач врахував залишки товарів на складі підприємства не на кінець звітних періодів, а в періоди, які не являються звітними (підприємство подає поквартально декларацію з податку на прибуток). Ці всі помісячні залишки додані в одну суму, що суперечить пункту 5.9 статті 5 Закону № 334/94. Твердження ДПІ про те, що залишки ТМЦ у незвітних періодах є такими, що не призначені для власної господарської діяльності, є неправомірним, оскільки підпунктом 5.4.2 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334/94 під основною господарською діяльністю розуміється діяльність платника податку, визначена у його статутних документах, яка є регулярною і постійною протягом календарного року, на який припадає звітний період.

Відповідач відзиву на позов не надав, однак заявив письмове клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справ господарського суду Чернівецької області № 3/95 та № 3/96 про визнання недійсними угод, укладених позивачем з ПП “Альмір” та ТОВ “СТК-Центр”.

Представник позивача проти задоволення зазначеного клопотання відповідача не заперечує.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача підлягає задоволенню.

Пунктом 3 частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, господарського чи кримінального судочинства, суд зупиняє провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Судом встановлено, що дана справа дійсно пов’язана зі справами господарського суду Чернівецької області № 3/95 та № 3/96. У зв’язку з тим провадження у даній справі підлягає зупиненню до набрання законної сили постанови у зазначених справ.

Керуючись пунктом 3 частини першої ст.156Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1.Провадження у справі зупинити до набрання законної сили судових рішень (постанов) у справах господарського суду Чернівецької області № 3/95 та № 3/96.

2. Зобов’язати відповідача надати господарському суду судове рішення у справах № 3/95 та № 3/96 протягом 10 днів після набрання ним законної сили.

3.Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Чернівецької області в порядку і строки, встановлених статтею 186 КАС України.

Суддя А.Д. Паскарь