Постанова № 27432715, 23.07.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2012 року Справа № 2а/0370/1395/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

при секретарі судового засідання Сандовій Т.О.,

з участю представника позивача Коломейчука О.М.,

представника відповідача Остапюка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ізолфа-Сервіс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізолфа-Сервіс» звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2012р.: №0000472301, яким податковий орган збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 132 566грн.75коп., в тому числі: за основним платежем - 113 679грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18 887грн.75коп.; №0000462301, яким Луцька ОДПІ збільшила товариству суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 181 831грн.25коп., в тому числі: за основним платежем - 158 222грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23 609грн.25коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- під час перевірки податковим органом не встановлено обставин, що свідчили б про умисел позивача на укладення договорів з контрагентами без наміру створити наслідки, які такими договорами передбачені, а отже такі правочини не можуть вважатись нікчемними як такі, що порушують публічний порядок;

- податкові органи не наділені компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного та господарського законодавства;

- якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання по сплаті податків до бюджету, то це тягне наслідки виключно щодо цього контрагента;

- всі проведені господарські операції належним чином відображені в податковому та бухгалтерському обліку на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що були надані податковому орану під час перевірки;

- застосування товарно-транспортної накладної для перевезення вантажів транспортом та обліку транспортної роботи як первинного документу законом не передбачено і тому при здійснені перевезень товару для власних потреб підприємством не використовувалась ТТН, а, власне, їх відсутність не може бути підставою для позбавлення платника податків права формування валових витрат;

- неможливість проведення зустрічної перевірки у зв'язку з відсутністю за місцем знаходження не є належним доказом та безпосередньо не містить інформації, що має значення для вирішення спору, відповідно не підтверджує доводів Луцької ОДПІ щодо відсутності господарської операції;

- висновок податкового органу про нікчемність укладених позивачем правочинів є безпідставним, оскільки підприємством не порушена жодна з норм Цивільного кодексу України і дані правочини не є такими, що порушують публічний порядок;

- на момент вчинення господарських операцій усі контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та зареєстровані як платники податків, в тому числі й ПДВ;

- товар отримувався особисто директором, що діє без необхідності видачі окремого доручення, доставка ж на об'єкти будівництва відбувалася транспортом товариства напряму;

- укладення окремого письмового договору проводилося лише з двома контрагентами - ПП «ОПТ-Бест» та ТзОВ «Мертенс», з іншими двома контрагентами - ТзОВ «Фаворит ЛМ» та ТзОВ «МГМ-Трейдинг 1998» відносини базувались на усних договорах купівлі - продажу будівельних матеріалів.

Представник позивача в судових засіданнях повністю підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, додаткових обґрунтуваннях до позовної заяви від 15.05.2012р. та 11.07.2012р., просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в поданих суду письмових запереченнях та в судових засіданнях просить в задоволенні позову відмовити повністю, мотивуючи наступним:

- жоден з чотирьох контрагентів позивача - ПП «ОПТ-Бест», ТзОВ «Мертенс», ТзОВ «Фаворит ЛМ», ТзОВ «МГМ-Трейдинг 1998» не володіє власними основними засобами, достатніми трудовими ресурсами, відповідно правочини з вказаними контрагентами укладені ТзОВ «Ізолфа-Сервіс» без мети настання реальних наслідків, а для проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, в зв'язку з чим такі правочини є нікчемними;

- надані позивачем до позову та під час судових засідань документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів, оскільки фактичного здійснення господарських операцій не було;

- в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (робіт, послуг) від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, технічної документації на придбану продукцію;

- договори підряду з ТзОВ «Мертенс» передбачають термін виконання підрядних робіт - 7 робочих днів, що, з огляду на об'єм робіт, є фактично неможливим, при цьому, акти виконаних робіт містять суперечні дані щодо об'єктів проведення будівельних робіт, які не відповідають умовам укладених договорів.

Розглянувши доводи викладені позивачем у позовній заяві, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову. При цьому судом враховано наступне:

З 12.03.2012р. по 30.03.2012р. працівниками Луцької ОДПІ проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Ізолфа-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р., про що складено акт перевірки від 06.04.2012р. №594/22-1/2301/35323231.

Перевіркою встановлено ряд порушень ТзОВ «Ізолфа-Сервіс», в тому числі тих, що є предметом дослідження в даному адміністративному позові, а саме:

1) п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі - Закон України №334/94-ВР), п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 158 222грн., в тому числі: за IV квартал 2010 року в сумі 94 432грн.12коп., І квартал 2011 року - 22 416грн.92коп., ІІ квартал 2011 року - 23 227грн.05коп., IV квартал 2011 року - 18 145грн.88коп.

2) ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та ч.5 ст.203, ч.ч. 1, 2 ст.215, ст.216, ст.ст. 662, 656 Цивільного кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 113 677грн.32коп., в тому числі: за вересень 2010 року в сумі 19 999грн.91коп., за жовтень 2010 року в сумі 6 723грн.85коп., за листопад 2010 року в сумі 28 820грн.51коп., за грудень 2010 року в сумі 20 001грн.82коп., лютий 2011 року - 12 541грн.81коп., березень 2011 року - 3 391грн.93коп., квітень 2011 року - 9 196грн.88коп., травень 2011 року - 11 000грн.61коп.

За наслідками перевірки Луцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.04.2012р.: 1)№0000472301 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 132 566грн.75коп., в тому числі: за основним платежем - 113 679грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18 887грн.75коп.; 2) №0000462301 про збільшення товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 181 831грн.25коп., в тому числі: за основним платежем - 158 222грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23 609грн.25коп.

Висновок податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток ґрунтується на тому, що валові витрати та податковий кредит позивача за наслідками операцій з ПП «ОПТ-Бест», ТзОВ «Мертенс», ТзОВ «Фаворит ЛМ», ТзОВ «МГМ-Трейдинг 1998» сформовано неправомірно, оскільки угоди, укладені з даними контрагентами є нікчемними в силу того, що операції з придбання товарів і послуг не мали реального характеру.

Даний висновок ґрунтується на досліджених при проведенні перевірки даних, а саме:

1) по ТзОВ «Фаворит ЛМ» (операції з придбання будівельних матеріалів):

а) ТМЦ не транспортувались, оскільки відсутнє підтвердження товарно-транспортними накладними, а їх отримання - дорученнями, не встановлено факту передачі товарів в зв'язку з відсутністю технічної документації та інших документів, що засвідчують їх транспортування та зберігання;

б) згідно з актами позапланових перевірок №1070/23-1/31538625/0100 від 14.03.2011р., №1972/23-1/31538625/0100 від 27.04.2011р., проведених ДПІ в м.Житомирі, у товариства відсутній об'єкт оподаткування податку на додану вартість операцій з підприємствами - постачальниками в розумінні ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» та відсутнє право на формування валових витрат в розумінні ст.5 Закону України №334/94-ВР, оскільки відсутні необхідні умови здійснення господарських операцій, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби тощо, відповідно дане товариство здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

2) по ТзОВ «МГМ Трейдинг 1998» (операції з придбання будівельних матеріалів):

а) не встановлено факту передачі товарів (робіт, послуг) від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю довіреностей, технічної документації та інших документів, що засвідчують транспортування та зберігання товарів (робіт, послуг);

б) згідно з актом позапланової перевірки №1868/23-1/37259729/0100 від 20.04.2011р., проведеної ДПІ в м.Житомирі, у товариства відсутній об'єкт оподаткування податку на додану вартість операцій з підприємствами - постачальниками в розумінні ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» та відсутнє право на формування валових витрат в розумінні ст.5 Закону України №334/94-ВР, оскільки відсутні необхідні умови здійснення господарських операцій, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби тощо, відповідно дане товариство здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

3) по ТзОВ «Мертенс» (придбання послуг підряду):

а) за даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжності в сторону завищення податкового кредиту по постачальнику - ТзОВ «Мертенс» на загальну суму 135 353грн.

б) 05.11.2011р. в газеті «Голос України» опубліковане оголошення про визнання товариства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

в) згідно з актом перевірки №1130/23-6/37102322 від 15.08.2011р., проведеної ДПІ в Печерському районі м.Києва, у товариства відсутні складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, а також устаткування, що необхідне для здійснення господарської діяльності, трудові ресурси, що свідчить про неможливість виконання підрядних будівельних робіт, при цьому, не надані жодні документи, які свідчать про укладення товариством договорів субпідряду чи найму працівників, в зв'язку з чим констатовано факт здійснення діяльності спрямованої на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам та відсутність у товариства права на формування валових витрат та податкового кредиту за операціями з контрагентами;

4) по ПП «ОПТ-Бест» (операції з придбання будівельних матеріалів):

а) в ході проведення перевірки не надано довіреностей на право отримання товару від вказаного підприємства, сертифікатів відповідності (якості) товару, ТТН, не встановлено факту передачі товарів (робіт, послуг) від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю довіреностей, технічної документації та інших документів, що засвідчують транспортування та зберігання товарів (робіт, послуг);

б) згідно з актом позапланової перевірки №2462/23-1/36832340 від 08.11.2011р., проведеної ДПІ у Вишгородському районі, у товариства відсутні складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності, відсутнє також будь-яке підтвердження фактів отримання товарів від постачальників з метою подальшого продажу контрагентам, в зв'язку з чим вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання.

З огляду на це, податкова інспекція посилаючись на відсутність обґрунтованості розумних економічних або інших причин (ділової мети) прийшла до висновку, що вказані платники податків не мали намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, що призвело до відображення податкового кредиту та валових витрат, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто проведення «безтоварних» операцій без сплати грошових коштів та податків від цих операцій спричиняє шкоду державі та суспільству. Тому, зазначені операції, відповідно до ч. 1, ч.2 ст. 215, частин 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Суд з цього приводу зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пункту 135.1. статті 135 цього ж кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пункт 135.2. статті 135 вказує, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зокрема до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених положень Закону випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підкріплена належними документами та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом, позивачем в 2010-2011 роках проведено ряд господарських операцій з чотирма контрагентами, а саме:

а) з ТзОВ «Фаворит ЛМ» - без укладення письмового договору на підставі податкових накладних від 05.11.2010р. №756, від 15.11.2010р. №779 придбано будівельні матеріали (заклепки URAL 6*30, заклепки URAL 6*50, ущільнюючий розчин, пінополістирол, оцинкований лист, плівка Sikaplan WP 1100-НР, мембрана ВТ 057-10, клей ВТ) на загальну суму 122 921грн.70коп., в тому числі ПДВ - 20 486грн.95коп. за які проведено оплату 29.11.2010р. та 06.12.2010р.

б) з ТзОВ «МГМ-Трейдинг 1998» - без укладення письмового договору на підставі податкових накладних від 21.02.2011р. №3, від 28.02.2011р. №46, від 14.03.2011р. №17 придбано будівельні матеріали (заклепки URAL 6*30, заклепки URAL 6*50, розчинник, мінвату 20 мм, піну монтажну, плівку Фатрапар Е 0, 15 мм, уайт спірит, фарбу сіру, ґрунтовку, електроди моноліт 3 мм, мембрана ВТ 057-10, клей ВТ) на загальну суму 77 383грн.97коп., в тому числі ПДВ - 12 897грн.33коп., за які проведено оплату 21.02.2011р. та 08.04.2011р.;

в) з ТзОВ «Мертенс» - на підставі договорів підряду №17 від 20.09.2010р. та №37 від 12.05.2011р. позивачем отримано послуги по влаштуванню покрівлі ПАТ «Могилів-Подільський консервний завод» та приміщення виробничого цеху РТП в с.Гірка Полонка на загальну суму 481 758грн.28коп., в тому числі ПДВ - 80 293грн.04коп., про що виписані податкові накладні від 30.09.2010р. №5, від 15.10.2010р. №186, від 29.11.2010р. №573, від 24.12.2010р. №917, від 30.12.2010р. №1003, від 28.02.2011р. №32, від 15.04.2011р. №110, від 12.05.2011р. №10 та проведено оплату згідно банківських виписок 28.09.2010р., 15.10.2010р., 29.11.2010р., 24.12.2010р., 11.01.2011р., 23.03.2011р., 15.04.2011р., 12.05.2011р.;

г) з ПП «ОПТ-Бест» - на підставі договору поставки товару №04/09 від 01.09.2011р. було придбано будівельні матеріали (мембрана ВТ 057-10, клей ВТ) на загальну суму 105 138грн., в тому числі ПДВ - 17 523грн., про що виписано податкову накладну №25 від 05.09.2011р., оплату проведено 06.10.2011р.

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій з поставки товару позивач підтверджує наданими копіями видаткових накладних, податкових накладних, рахунків-фактур, а щодо операції підряду на виконання будівельних робіт - також звітами про витрати основних матеріалів у будівництві в співставленні з виробничими нормами, довідками про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати), актами приймання виконаних будівельних робіт.

Як вбачається з акту перевірки № 594/22-1/35323231 від 06.04.2012 року, пояснень представника відповідача, під час проведення перевірки не були надані первинні документи (товарно-транспортні накладні), які б підтверджували відвантаження та отримання ТзОВ «Ізолфа-Сервіс» товару від ПП «ОПТ-Бест», ТзОВ «МГМ-Трейдинг 1998», ТзОВ «Фаворит ЛМ», що свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій. Крім того, надані документи про виконання ТзОВ «Мертенс» підрядних будівельних робіт не підтверджують такого виконання, оскільки містять суперечливі відомості щодо об'єктів будівництва, укладених договорів тощо.

В той же час, в судовому засіданні представник позивача наполягав на тому, що поставка товару фактично відбулася і договори підряду виконані в повному обсязі саме ТзОВ «Мартенс». Придбаний у контрагентів товар транспортувався позивачем власним автотранспортом, при цьому, товар був отриманий на складі продавця. товарно-транспортні накладні контрагенти не виписували. При цьому, представником позивача надано суду ряд документів на підтвердження використання придбаних будівельних матеріалів в подальшому, при виконанні товариством договорів підряду.

Таким чином, з урахуванням правової позиції сторін, судом підлягали дослідженню обставини реальності здійснення господарських операцій між ТзОВ «Ізолфа-Сервіс» та ПП «ОПТ-Бест», ТзОВ «МГМ-Трейдинг 1998», ТзОВ «Фаворит ЛМ», ТзОВ «Мертенс», на підставі яких позивачем були сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, товарно-транспортна накладна визначена як обов'язковий документ, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом та зберігатися як у вантажовідправника, так і у вантажоодержувача. Згідно із пунктом 1 зазначених Правил товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а дорожній лист -документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Пунктами 1, 2 наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 року № 488/346 затверджено типову форму № 1-ТН «Товарно-транспортна накладна» (складається у чотирьох примірниках, з яких 1 -вантажовідправнику, 2 -вантажоодержувачу, 3,4 -автопідприємству) та визнано обов'язковим застосування вказаної форми всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт реальної поставки товарів від ПП «ОПТ-Бест», ТзОВ «МГМ-Трейдинг 1998», ТзОВ «Фаворит ЛМ» до ТзОВ «Ізолфа-Сервіс» на загальну суму 305 443грн. 67 коп., оскільки суду в підтвердження перевезення вантажу автомобільним транспортом не надані не лише товарно-транспортні накладні, які згідно з чинним законодавством є єдиними для всіх учасників транспортного процесу юридичними документами, що призначені для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, але й взагалі будь-які документи, що свідчили б про отримання й транспортування товару.

Крім того, суд також враховує, що згідно із відомостями актів ДПІ в м.Житомирі №1070/23-1/31538625/0100 від 14.03.2011р., №1972/23-1/31538625/0100 від 27.04.2011р., №1868/23-1/37259729/0100 від 20.04.2011р., ДПІ у Вишгородському районі №2462/23-1/36832340 від 08.11.2011р. (оглянутих судом в судовому засіданні 23.07.2012р.) для здійснення господарської діяльності ПП «ОПТ-Бест», ТзОВ «МГМ-Трейдинг 1998», ТзОВ «Фаворит ЛМ» не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, трудових ресурсів.

Таким чином, пояснення представника позивача про те, що придбаний у контрагентів товар отримувався та доставлявся директором товариства, в тому числі й особистим транспортом, не знайшли свого підтвердження жодними доказами.

Крім того, суд вважає, що подані позивачем докази в підтвердження реальності проведення позивачем господарських операцій із ТзОВ «Мартенс» на виконання договорів підряду №17 від 20.09.2010р. та №37 від 12.05.2011р. жодним чином не свідчать про виконання підрядних робіт саме працівниками ТзОВ «Мартенс» з огляду на наступне:

Укладені позивачем договори підряду (п.3.2) передбачають термін виконання підрядником робіт в строк - 7 робочих днів, при цьому об'єктами, на яких проводяться підрядні роботи вказано: 1) по договору №17 від 20.09.2010р. - реконструкція холодильних камер консервного заводу в м.Могилів-Подільський площею 36,04 м2; 2) по договору №37 від 12.05.2011р. - ремонт покрівлі приміщення виробничого цеху РТП в с.Гірка Полонка площею 2 805,30 м2.

Разом з тим, позивачем долучено до матеріалів справи податкові накладні, які містять дані щодо виконання інших робіт ніж це передбачено договорами на інших об'єктах і в інші строки, ніж це визначено договорами. При цьому, акти приймання виконаних будівельних робіт не містять дати їх складення та підписання. Крім того, актом перевірки №1130/23-6/37102322 від 15.08.2011р., проведеної ДПІ в Печерському районі м.Києва, встановлено, що у товариства відсутні складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, а також устаткування, що необхідне для здійснення господарської діяльності, трудові ресурси, що свідчить про неможливість виконання підрядних будівельних робіт, при цьому, не надані жодні документи, які свідчать про укладення товариством договорів субпідряду чи найму працівників, в зв'язку з чим констатовано факт здійснення діяльності спрямованої на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам та відсутність у товариства права на формування валових витрат та податкового кредиту за операціями з контрагентами.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт реального придбання товарів та підрядних робіт саме у ПП «ОПТ-Бест», ТзОВ «МГМ-Трейдинг 1998», ТзОВ «Фаворит ЛМ», ТзОВ «Мартенс», судом не встановлено реальність господарських операцій з поставки товарів та виконання підрядних робіт з вказаними контрагентами, відтак, на думку суду, ТзОВ «Ізолфа-Сервіс» неправомірно включило до складу валових витрат та податкового кредиту відповідні суми по вказаних господарських операціях, незважаючи на наявність формально складених, але недостовірних документів, та сплати грошових коштів.

При цьому, відсутність судових рішень про визнання вказаних договорів недійсними чи нікчемними сама по собі не свідчить про реальність вчинення господарських операціях за цими договорами.

Отже, в ході судового розгляду справи відповідачем доведено порушення ТзОВ «Ізолфа-Сервіс» податкового законодавства, в результаті яких позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 158 222грн. та податок на додану вартість на загальну суму 113 677грн.32коп., а відтак, Луцька ОДПІ правомірно прийняла податкові повідомлення-рішення від 24.04.2012р. №№0000472301, 0000462301, в зв'язку з чим позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування до задоволення не підлягають.

Таким чином, судом, на підставі наданих сторонами доказів, встановлено та підтверджено правомірність висновку податкового органу про факт нереальності вчинення господарських операцій, який в свою чергу не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, не дозволяє формувати дані податкового обліку, незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Враховуючи вищевикладене, ТзОВ «Ізолфа-Сервіс», незважаючи на наявність у нього первинних бухгалтерських документів, не мало право на підставі вказаних документів відображати валові витрати та формувати податковий кредит, оскільки як встановлено податковим органом та підтверджено судом, фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів та послуг не було.

Щодо нормативного обґрунтування висновків податкового органу, викладеного в акті перевірки суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

При цьому, акт перевірки не може доводити умислу позивача на порушення публічного порядку.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Однак, наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Встановлення факту недійсності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Враховуючи вищевикладене, в ході судового розгляду справи відповідачем доведено порушення ТзОВ «Ізолфа-Сервіс» податкового законодавства, в результаті яких позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 158 222грн. та податок на додану вартість на загальну суму 113 677грн.32коп., а відтак, Луцька ОДПІ правомірно прийняла податкові повідомлення-рішення від 24.04.2012р. №№0000472301, 0000462301, в зв'язку з чим позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування до задоволення не підлягають.

Керуючись статтями 2, 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається сторонами протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 27 липня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В.Дмитрук