Ухвала суду № 27432313, 07.11.2012, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2515/7668/2012 Провадження № 22-ц/2590/3458/2012 Головуючий у I інстанції - Косач І.А.Категорія - цивільна Доповідач - Скрипка А. А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2012 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСкрипки А.А.суддів:Бобрової І.О., Шевченка В.М. при секретарі:Руденко О.М.за участю:представників позивача - ОСОБА_5, ОСОБА_6, представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8, представників ОСОБА_9 -ОСОБА_10, ОСОБА_11

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_12 на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 13 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_7, ОСОБА_9, про розірвання договору міни, - треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Новозаводської районної ради м. Чернігова; ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округа - ОСОБА_16,

в с т а н о в и в:

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 вересня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_12 до ОСОБА_17, ОСОБА_9 про розірвання договору міни, - треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Новозаводської районної ради м. Чернігова; ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округа - ОСОБА_16, - відмовлено у зв'язку з безпідставністю вимог позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_12 просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, а саме статті 213 ЦПК України. Апелянт вказує, що суд безпідставно при вирішенні спору по суті не застосував норми статей 662,715, 716 Цивільного кодексу України та не дослідив того факту, що при укладенні договору міни від 07.05.2005 року з ОСОБА_7 не були обстежені житлові умови будинку АДРЕСА_2, що є істотним порушенням оспорюваного договору. Крім того, апелянт стверджує, що суд не взяв до уваги обставини справи, які мають значення для її вірного вирішення, а саме те, що ОСОБА_7 не передавала позивачу ключі та технічну документацію на будинок, не сплатила кошти в сумі 35 000 грн., як це передбачалось договором міни. Відносно строку позовної давності, ОСОБА_12 вважає, що він не є пропущеним, оскільки вона до 05.11.2008 року, а потім з 12.08.2010 року по 27.08.2011 року перебувала за межами України, тому, як вважає апелянт, з цього часу перебіг строку позовної давності зупиняється.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_9, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Новозаводської районної ради м. Чернігова; ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округа - ОСОБА_16, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, згідно повідомлень про вручення поштових відправлень ( а. с. 220, 224, 226, 227, 229, 230, 231), не з'явились. Відповідно до приписів ч. 2 статті 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції на підставі приписів статті 308 ЦПК України, - залишенню без змін, оскільки висновок рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю є таким, що ухвалений з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

В ході судового розгляду даної справи встановлено, і вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, що 07.07.2005 року, ОСОБА_12 передала у власність ОСОБА_7 належну їй на праві власності 1/2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 в обмін на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, площею 0,25 га в межах згідно з планом, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, а також доплату в розмірі 35000 грн., що належать на праві власності ОСОБА_7 В договорі зазначено, що сторони вважають обмін рівноцінним (а. с. 110-111).

Судом також встановлено, що при посвідченні 07. 07. 2005 року договору міни за реєстровим № 1187, приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_16 були витребувані всі необхідні документи, які на момент вчинення даного договору були передбачені законодавством України , а саме - Законом України '' Про нотаріат '' від 02. 09. 1993 року , '' Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України '' від 03. 03. 2004 року. Підстав для витребування дозволу органу опіки і піклування відносно укладання договору міни у нотаріуса не було у зв'язку з тим, що дочка ОСОБА_12 - ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_1, не була власником відчужуваної частини квартири та не була в ній зареєстрована, згідно представленої документації ( а. с. 109 - 132). ОСОБА_12 в п. 13 оспорюваного нею договору міни від 07.07. 2005 року '' стверджує, що у відчужуваній частині квартири АДРЕСА_1 ніхто не проживає та на реєстраційному обліку не перебуває, а також стверджує, що відчужувана частина квартири звільнена від речей домашнього вжитку '' ( а. с. 110 - 111).

Відповідно до п. 14 вказаного договору міни від 07.07.2005 року, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями і земельну ділянку переходить до ОСОБА_12 згідно зі статтею 334 Цивільного кодексу України з моменту державної реєстрації цього договору.

Згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 14.04.2006 року ОСОБА_12, від імені якої діяла ОСОБА_19, продала ОСОБА_15 належний їй на підставі договору міни від 07.07.2005 року житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 76). ОСОБА_15 на час розгляду справи є єдиним власником даного житлового будинку та земельної ділянки, що підтверджується повідомленням Терехівської сільської ради від 12.07.2012 року № 225 (а. с. 75).

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.08.2005 року вбачається, що ОСОБА_7 подарувала 04.08.2005 року належну їй 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_13 (а.с.82), а ОСОБА_13 17.08.2007 року подарував вказану частину квартири ОСОБА_9 (а. с. 83).

Згідно довідки КП '' Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації'' від 16.05.2012 року № 12635 ( а. с. 7), станом на 16. 05. 2012року в м. Чернігові на квартиру АДРЕСА_1 мають зареєстроване право власності : ОСОБА_9 - ідеальна частка Ѕ , правовстановлюючі документи - договір дарування від 17. 08. 2007 року № 1773 ; ОСОБА_18 (дочка позивачки) - ідеальна частка Ѕ, правовстановлюючі документи - договір дарування від 21. 09. 2009 року № 3881.

Як вбачається з вимог заявленого 31.05.2012 року ОСОБА_12 позову ( а. с. 16-18), позивач просила розірвати договір міни від 07.07.2005 року, згідно якого ОСОБА_12 передала у власність ОСОБА_7 належну їй на праві власності 1/2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 в обмін на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, площею 0,25 га в межах згідно з планом, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, а також доплату в розмірі 35000 грн., що належать на праві власності ОСОБА_7 Підставами для розірвання договору міни від 07. 07. 2005року позивач вказує те, що відсутній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження житла (позивач має дочку ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_1(а.с.86), яка на час вчинення оспорюваного договору міни у вказаній квартирі зареєстрована не була), та вказаний правочин є неукладеним, оскільки позивач не отримала за договором те, на що розраховувала, а саме, гроші за договором передані їй не були , ключі від будинку вона не отримувала, а тому не мала можливості оглянути будинок до укладання договору та користуватись ним, примірник договору міни вона також не отримувала.

Відмовляючи в задоволенні вимог заявленого позову, суд першої інстанції вказав, що вони є безпідставними, оскільки проведений судом першої інстанції правовий аналіз фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, не дає підстав для задоволення вимог позову. Апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції.

Зокрема, приписи ч.1, ч.2 статті 651 Цивільного кодексу України визначають, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1, ч.4 статті 60 ЦПК України, яка регламентує обов'язок доказування і подання доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_12 у зв'язку з їх безпідставністю, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що посилання позивачки на ту обставину, що ОСОБА_7 істотно порушила договір, а саме, гроші за договором передані не були, примірник договору міни та ключі від будинку позивач не отримала, а тому не мала можливості оглянути будинок до укладання договору та користуватись ним, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження, оскільки позивачка розпорядилась належним їй будинком та земельною ділянкою на власний розсуд, що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 14.04.2006 року. Згідно з договором купівлі - продажу житлового будинку та земельної ділянки від 14.04.2006 року ОСОБА_12, від імені якої діяла ОСОБА_19, продала ОСОБА_15 належний їй на підставі договору міни від 07.07.2005 року житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 76). Суд першої інстанції вірно вказав в оскаржуваному рішенні, що в ході судового розгляду даної справи позивачем не доведено наявність підстав для розірвання договору міни від 07. 07. 1995 року, визначених приписами статті 651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ч. 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованої відмови судом першої інстанції в задоволенні вимог позову ОСОБА_12 у зв'язку з їх безпідставністю, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи. Твердження апелянта відносно того, що ОСОБА_7 істотно порушила договір, а саме, гроші за договором передані не були, примірник договору міни та ключі від будинку позивач не отримала, а тому не мала можливості оглянути будинок до укладання договору та користуватись ним, не знайшли свого підтвердження як в ході судового розгляду даної справи в суді першої інстанції, так і вході розгляду даної справи в апеляційному суді. Оскільки вказані доводи ОСОБА_12 жодними належними та допустимими доказами по справі не підтверджені та спростовуються її матеріалами, вказаними вище. Після укладення оспорюваного договору міни від 07.07.2005 року позивач ОСОБА_12, від імені якої діяла ОСОБА_19, продала, згідно договору купівлі - продажу житлового будинку та земельної ділянки від 14. 04. 2006 року належний їй на праві власності будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_15(а.с.76), що є підтвердженням розпорядження позивачкою майном, отриманим нею за договором міни на свій розсуд та відповідно, підтвердженням безпідставності вимог заявленого позову.

Враховуючи вищенаведене, твердження апелянта щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права при відмові в задоволенні вимог позову у зв'язку з їх безпідставністю також не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

За даних обставин, доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог позову у зв'язку з їх безпідставністю, ухваленого на основі повно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом з тим, апеляційний суд не погоджується з твердженням суду першої інстанції, викладеним в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, відносно того, що позивач пропустила трирічний строк позовної давності при зверненні до суду з даним позовом. На думку апеляційного суду, строк позовної давності не є пропущеним, оскільки позивач була зареєстрована та проживала в м. Чернігові з 05. 05. 2005 року по 05. 06. 2005 року, з 05.11. 2008 року по 12. 08. 2010 року, з 27. 06.2011року по теперішній час, згідно довідки ОЖБК ( а. с. 6), інший час перебуваючи за межами міста. Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 09. 2006 року (а.с.9) позовна заява виконуючого обов'язки прокурора м. Чернігова і інтересах неповнолітньої ОСОБА_18 до ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_13 про розірвання договорів міни та дарування була залишена без розгляду за заявою позивача ( справа № 2 - 2103/ 2006).

Апеляційний суд приймає до уваги, що вказане твердження суду першої інстанції не впливає на правильність вирішення даного спору, оскільки суд відмовив в задоволенні вимог позову саме у зв'язку з їх безпідставністю, а не у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності. Відповідно до приписів ч.2 статті 308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями : 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_12 відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: