Ухвала суду № 27422500, 08.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 28/409-А Головуючий у 1-й інстанції: Копитова О.С.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Бужак Н.П.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікоіл ЛТД»на постанову Господарського суду міста Києва від 02 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікоіл ЛТД»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікоіл ЛТД»(далі -Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі -Відповідач) про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002252220/0 від 11.06.2007 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 липня 2007 року провадження по справі зупинено до набрання законної сили постанови по справі №18/223-а.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 травня 2012 року провадження по справі поновлено.

Постановою Господарського суду міста Києва від 02 серпня 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію Серія А00 №026016 Позивач є юридичною особою (ідентифікаційний код 32308598) та зареєстрований Печерською районною у місті Києві державній адміністрації 27.01.2003 року за №1 070 120 0000 002099.

Відповідно до довідки №450 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) видами діяльності Позивача за КВЕД є: 74.20.2 Діяльність у сфері геології та геологорозвідування; 51.90.0 Інші види оптової торгівлі; 51.51.0 Оптова торгівля паливом; 51.19.0 Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; 45.21.1 Будівництво будівель.

18.10.2006 року між Позивачем та компанією «Sercel»(Франція) укладено контракт №VIKOIL/408UL/4564 від 18.10.2006 року на купівлю геофізичного обладнання для науково-дослідних цілей. Загальна сума контракту складає 2 911 830,00 доларів США.

Згідно п.2.2 ст.2 контракту загальна сума контракту складає 2 911 830,00 доларів США.

Згідно ст.4 контракту оплата вказаного обладнання здійснюється в доларах США засобами банківського переказу на рахунок Продавця (компанія «Sercel»(Франція). Перший авансовий платіж в розмірі 580 000 долларів США виплачується Покупцем (Позивач) Продавцю до 30.11.2006 року, другий в розмірі 2 331 830 доларів США -протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання Покупцем повідомлення продавця про готовність обладнання до відвантаження.

Строк підготовки обладнання до відвантаження -не пізніше 05.04.2007 року за умови отримання Продавцем повної передплати від Покупця, а також якщо не було затримки при транспортуванні з заводу Sercel в Китаї у Францію (п.3.7 ст.3 контракту).

Позивачем на виконання умов даного контракту перераховано на рахунки компанії «Sercel»валютні кошти: 24.10.2006 року в сумі 380 000,00 доларів США (законодавчо встановлений граничний термін розрахунків 22.01.2007 року), 28.11.2006 року в сумі 200 000,00 доларів США (законодавчо встановлений граничний термін розрахунків 26.02.2007 року), 03.04.2007 року в сумі 2 331 830,00 доларів США (законодавчо встановлений граничний термін розрахунків 02.07.2007 року).

Згідно висновку Міністерства економіки України від 15.02.2007 року вищевказаний контракт відноситься до договорів поставки складних технічних виробів.

26.02.2007 року Державною податковою адміністрацію України надано остаточний висновок №1949/5/22-5016 щодо доцільності продовження терміну розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом, укладеним Позивачем з компанією «Sercel», а саме: на суму 380 000 дол. США, з 23.01.2007 року до 10.05.2007 року, на суму 200 000 дол. США, з 27.02.2007 року до 10.05.2007 року.

27.02.2007 року Позивачем подано заяву до Національного банку України про надання індивідуальної ліцензії на продовження термінів розрахунків по контракту №VIKOIL/408UL/4564 від 18.10.2006 року та отримано ліцензію Національного банку України на перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортною операцією: №103 від 07.03.2007 року на суму 380 000,00 дол. США з 27.02.2007 року по 10.05.2007 року та №104 від 07.03.2007 року на суму 200 000,00 дол. США з 27.02.2007 року по 10.05.2007 року.

В період з 14.05.2007 року по 25.05.2007 року Відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку Позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства України згідно інформації АКБ «Національний кредит»від 01.02.2007 року №02/2-04-46 та від 01.03.2007 року №04-38-107 по контрактам №VIKOIL/408UL/4564 від 18.10.2006 року та №VIK 07/061016 від 16.10.2006 року, за результатами якої складено акт №168/22-216/32308598 від 29.05.2007 року.

В ході перевірки встановлено порушення Позивачем ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»по контракту №VIKOIL/408UL/4564 від 18.10.2006 року з компанією «Sercel», Франція.

11.06.2007 року Відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002252220/0 на суму 201 495,00 грн.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(далі - Закон в редакції, що діяла в спірний період до 31.05.2007 року) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно ст.2 Закону імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банка України.

У разі перевищення термінів, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, в разі виконання резидентами договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного і фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення Національний банк України може надавати індивідуальні ліцензії (ч.1 ст.6 Закону).

Згідно п.1.5 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України №136 від 24.03.1999 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 року за №338/3631 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями резидентів дозволяється виключно за наявності ліцензії.

Обов'язковою умовою для отримання ліцензії є наявність остаточного висновку Державної податкової адміністрації України про можливість продовження цих строків за зовнішньоекономічними договорами резидентів, визначеними статтею 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Отже, Позивачем перевищено законодавчо встановлені терміни розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом №VIKOIL/408UL/4564 від 18.10.2006 року на суму 380 000,00 доларів США з 23.01.2007 року по 26.02.2007 року, що становить 35 днів.

Позивачем оскаржено дії Національного банку України з приводу порушення строків видачі ліцензії та зобов»язання видати індивідуальну ліцензію на перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортною операцією з 23.01.2007 року до 10.05.2007 року до Господарського суду м.Києва (справа №18/223-а).

Постановою Господарського суду м.Києва від 03 липня 2007 року в задоволенні позову відмовлено повністю, оскільки встановлено правомірність дій Національного банку України щодо строків видачі ліцензії, а обставинам, на які Позивач посилається як на підставу для задоволення позовних вимог, надана відповідна правова оцінка під час розгляду справи №18/223-а.

За результатами апеляційного та касаційного оскарження постанова Господарського суду м.Києва від 03 липня 2007 року залишена без змін.

Частиною 1 статті 4 Закону передбачено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Згідно розрахунку пеня за висновками, викладеними в акті перевірки Позивача, складає 201 495,00 грн.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність дій Відповідача щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 201 495,00 грн. за період з 23.01.2007 року по 26.02.2007 року.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем на виконання вказаного положення доведено правомірність прийнятого ним рішення, проте як, Позивачем не надано достатніх доказів в обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікоіл ЛТД»залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 02 серпня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Костюк Л.О.

Бужак Н.П.