Ухвала суду № 27422142, 13.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4118/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Маслія В.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Бібко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектро» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янська спілка підприємств», Приватне підприємство «Камея», про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2012 року адміністративний позов ТОВ «Промелектро» до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, треті особи: ТОВ «Слов'янська спілка підприємств», ПП «Камея», про скасування податкових повідомлень-рішень -задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Промелектро»з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати ПДВ та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з низкою підприємств за період з 01 березня 2008 року по 31 травня 2011 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 13 січня 2012 року № 15/1-23-70-30519512 в якому ДПІ приходить до висновку про порушення позивачем п/п. 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість», що виявилось в завищенні податкового кредиту на загальну суму 669 499, 24 грн. по періодам з вересня 2009 року по вересень 2010 року.

Окрім того, як зазначено в Акті перевірки, в порушення абз. 4 п/п. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок вищенаведеного позивачем занижено податок на прибуток на суму 836 874, 11 грн. по періодах з 3 квартал 2009 року по 3 квартал 2010 року.

На підставі висновків, зролених в акті перевірки, ДПІ було прийнято податкові повідомлення-рішення від 31 січня 2012 року № 0000392370, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на суму 669 499, 00 грн. за основним платежем та на 167 374, 75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та від 31 січня 2012 року № 0000402370, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток»на суму 836 874, 00 грн. за основним платежем та на 209 218, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, які прийняті за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Слов'янська спілка підприємств»та ПП «Камея».

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, відповідно до п. 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під продажем товарів розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В контексті спірних відносин, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 статті 7 вказаного Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням, зокрема, товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або (1) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або (2) дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 статті 7 зазначеного Закону - податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.4.4 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, наведені вище норми законодавства в їх сукупності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування валових витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця, фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів / податкових накладних або видача їх юридичною особою, яка не є платником ПДВ.

Згідно з ч. 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»- бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 статті 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, у взаємозв'язку з вищенаведеними правилами щодо формування валових витрат та податкового кредиту, слід додати, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

Відтак, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним що, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою операцією.

Як було вірно зазначено судом першої інстанції, ДПІ не надала будь-яких належних та допустимих доказів, визначених в Акті перевірки, на підтвердження своїх доводів, покладених в основу оскаржуваних рішень щодо обставин створення (реєстрації) та діяльності контрагентів позивача, та доводів відносно нездійснення спірних операцій. ДПІ не довела обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Зокрема, не надано документів, на які посилається ДПІ в Акті перевірки, а саме: протоколу допиту ОСОБА_3, податкової звітності контрагентів позивача, на яку посилається ДПІ та з якої б вбачалась відсутність у цих осіб ресурсів для виконання спірних операцій.

ДПІ не надано актів перевірок контрагентів позивача, в яких би аналізувалась звітність контрагентів, їх фінансово-господарські можливості.

Під час розгляду справи відповідач не довів кількості працівників контрагентів, яка на його думку була необхідна для виконання спірних операцій, але була відсутня. Виходячи з характеру спірних операцій, відповідач не довів обсягу і кількості інших ресурсів, які були необхідними для контрагентів позивача для організації виконання спірних операцій, але були відсутні.

При цьому, як пояснюється позивачем відносно перевезення комплектуючих, зазначені комплектуючі мають невеликий розмір, а тому перевозились приватним транспортом керівника позивача, що, відповідно, не потребувало замовлення вантажних автомобілів.

Відносно визначених в Акті перевірки відомостей стосовно порушених кримінальних справ, слід зазначити, що відповідно до ч. 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України - вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В даному випадку апелянтом не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств або реєстрації/перереєстрації підприємств - контрагентів позивача на підставних осіб.

Відносно посилання ДПІ в Акті перевірки на покази ОСОБА_3, який на даний час рахується в ЄДР як директор ПП «Камея», слід зазначити, що, як встановлено судом, станом на час здійснення спірних операцій керівником цього підприємства був ОСОБА_4 При цьому, учасником цього підприємства є корпорація «Бінгфорд ОСОБА_5.»(Панама), що спростовує відомості в Акті перевірки відносно того, що ОСОБА_6 є засновником/учасником підприємства.

У свою чергу, сукупність досліджених під час розгляду справи документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, у т.ч. щодо подальшого використання та руху на користь інших осіб придбаних за спірними операціями виробів (інструменти, свердла, плашки, мітчики, різці, рулетки, напилки й інше) та послуг/робіт, не дає підстав для висновку про нездійснення спірних операцій, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів які б спростовували фактичне виконання спірних операцій.

При цьому, позивачем, в контексті подальшої реалізації та використання придбаних матеріалів, надано акт перевірки КРУ від 28 жовтня 2011 року щодо взаємовідносин з КП «Радіовимірювач»та власне підтвердження цього підприємства від 29 травня 2012 року № 503. Підтвердження взаємовідносин з позивачем також надано з боку ТОВ «К»ЛТД, ПП «Бізонтул», ПП «Інтех», ПП «Харчпромкомплекс-наладка», ТОВ «ВП Діліс», а також заяви про відповідність продукції.

У взаємозв'язку з цим, слід зазначити, що характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача.

Контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних були зареєстровані платниками ПДВ, що визнається сторонами, а отже видача ними податкових накладних є правомірною.

Вищезгадані податкові накладні, які містять повну деталізацію матеріалів та послуг, видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

При цьому, первинні документи відповідають наведеним вище вимогам щодо форми і змісту цих документів.

В контексті наведеного колегія суддів також зазначає, що апелянтом не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки продукції, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

При цьому, суд враховує, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, чого в даному випадку не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, а тим більше - з боку контрагента контрагентів позивача, за загальним правилом самі по собі не є самостійною і достатньою підставою для висновку про відсутність у покупця права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ та підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податковий кредит, сформованими за операціями з цим контрагентом.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані сторонами докази в контексті наведених вище вимог законодавства, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем не доведено обґрунтованості та відповідності законодавству оскаржуваного рішення, не доведено належними та допустимими доказами вчинення позивачем порушень податкового законодавства.

Таким чином, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Маслій В.І.

Чаку Є.В.