Ухвала суду № 27422122, 13.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10431/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Маслія В.І.

Чаку Є.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ягуар»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2012 року адміністративний позов ТОВ «Ягуар»до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, співробітниками ДПІ у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Ягуар»з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «А.В.П. Тріада», TOB «ЮК Захист», ТОВ «Артфорт-3», TOB «Укртрейдком»за період діяльності з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 07 липня 2012 року № 3260/2240/31571594.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено позивачем об'єкт оподаткування прибутку підприємства за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2011 року у розмірі 226 119, 28 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за вказаний період у розмірі 972 007, 00 грн., та п. 198.3 п. 183.6 статті 198, ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 845 223, 86 грн.

На підставі висновків Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001822240/7994 від 20 липня 2012 року та податкове повідомлення-рішення № 0001832240/7995 від 20 липня 2012 року

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Замовник), з одного боку, та TOB «Артфорт-3»(Підрядник), з іншого боку, було укладено Договір підряду № 22-11П від 01 травня 2011 року.

Зобов'язання сторін за Договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, Актами приймання виконаних робіт, довідками про вартість виконаних робіт, виписками по банківському рахунку, копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, позивачем було придбано товар у ТОВ «Укртрейдком», що підтверджується рахунками-фактури, видатковими накладними, податковими накладними, та виписками по банківському рахунку.

В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_3 (директора TOB «Артфорт-3») та ОСОБА_4 (директора TOB «Укртрейдком») було встановлено, що зазначені контрагенти позивача займалися підприємницькою діяльністю з порушенням вимог законодавства України, здійснювали діяльність з метою надання іншим суб'єктам підприємницької діяльності необхідних умов для ухиляння від сплати податків.

Відповідно до ч. 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України - вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, протоколи допиту свідків не є допустимими доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а тому дана обставина не береться до уваги судом як доказ порушення позивачем податкового законодавства.

Колегія суддів звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи апелянтом не надано переконливих доказів того, що контрагенти позивача ліквідовані або припинено підприємницьку діяльність даних підприємств.

Судом встановлено, що за вищезазначеним договорам позивачем було придбано послуги (товар) та реалізовано дані послуги (товар) в подальшому, отже договір було належним чином та в повному обсязі виконано.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно зі статтею 198.1 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на внесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для врахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно з п. 201.8 статті 201 ПК України - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, що має бути підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Актом перевірки підтверджено, що віднесення сум до валових витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача зроблено на підставі первинних документів, а саме: податкової накладної, суми ПДВ, по яким були включені до реєстру отриманих податкових накладних, податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди, що підтверджується актом перевірки.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку, що зобов'язання сторін за вказаними договорами були здійснені ними з метою настання реальних обставин, а саме, виконання умов таких договорів, а тому вірним є рішення суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Маслій В.І.

Чаку Є.В.