Ухвала суду № 27416819, 31.10.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2012 р.Справа № 2-а-2523/10/2170

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -Яковлєва О.В.,

суддів -Бойка А.В., Романішина В.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року, у справі за позовом малого приватного підприємства "Таврія" до Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій та Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області до малого приватного підприємства "Таврія" про стягнення фінансових (штрафних) санкцій,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року, позови задоволено частково, а саме - скасовано рішення ДПІ №0000352302 від 29.04.2010 року, в частині застосування до підприємства фінансових санкцій, у розмірі 5250 грн., за не проведення розрахункових операцій через РРО та стягнуто з підприємства заборгованість, у сумі 680 грн.

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням, податковим органом подано апеляційну скаргу з якої вбачається, що рішення у справі прийнято в порушення норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати постанову суду, в частині порушення п.1 ст.3 ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції не враховано встановлені під час перевірки ДПІ порушення ПП "Таврія" податкового законодавства, оскільки працівниками позивача продано товар без проведення даних операцій через РРО, а тому штрафні санкції застосовані правомірно.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.04.2010 року податковим органом проведено перевірку за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, про що складено акт №498/21/03/21/14129039, яким встановлено не забезпечення зберігання контрольних стрічок протягом 3 років, не забезпечення щоденного друкування фіскальних звітних чеків, непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій.

За наслідками перевірки податковим органом прийнято рішення про застосування до приватного підприємства штрафних (фінансових) санкцій №0000352302, на суму 5930 грн., за порушення пунктів 1, 6 та 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

За результатом встановлених обставин суд першої інстанції дійшов до висновку щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог податкового органу, з яким погоджується судова колегія, з огляду на наступне.

Преамбулою Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено, що цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Відповідно до п.1 ст.3 цього закону, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Пункт 1 ст. 17 цього ж закону передбачає відповідальність за не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій у вигляді застосування фінансових санкцій у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг).

Вищезазначеним рішенням до приватного підприємства застосовані фінансові санкції, у сумі 5250 грн., за порушення п.1 ст.3 вищевказаного Закону, а саме - згідно із актом перевірки, в магазині ПП "Таврія" здійснювалися розрахункові операції у безготівковій формі із застосуванням карток видачі товару по взаємозаліку, а саме - здійснені такі операції по видачі товару працівникам, які працюють на підприємстві.

Зазначені розрахункові операції проведені приватним підприємством із використанням карток видач товару по взаємозаліку без застосування РРО. До РРО не внесено функцію "безготівковий обіг", яку передбачено конструкторсько-технологічними можливостями РРО.

Приватним підприємством зазначено, що картки видачі товарів взаємозаліку згідно вимог колективного договору виступають як еквівалент заробітної справи, але не більше, ніж 30% від заробітної плати. Оскільки картки видачі товарів взаємозаліку є безготівковою заробітною платою, а функція "безготівковий обіг" вносить додаткові непорозуміння з оподаткуванням вже оподаткованої заробітної плати, на приватному підприємстві діє наступна система розрахунків, а саме - магазин в щомісячному звіті відписує товар, який забраний по карткам, на центральний склад підприємства, центральний склад виписує накладну і податкову накладну на цей товар в рахунок заробітної плати працівника, центральна бухгалтерія списує за цими накладними товар і погашає заборгованість по заробітній платі.

Судовою колегією встановлено, що працівниками підприємства отримано частину зарплати не в грошовій формі, а в натуральній. Форми виплати заробітної плати регулюється ст.23 Закону України "Про оплату праці", частиною 3 якої визначено, що колективним договором в порядку виключення може бути передбачена часткова виплата заробітної плати натурою в розмірі, що не перевищує 30% нарахованої за місяць. Заробітна плата нараховується в грошовій формі, а частково виплачується не в грошовій формі, але це не змінює призначення натуроплати як зарплатного доходу.

Трудовий договір це угода між працівником та підприємством, за яким працівник зобов'язується виконувати певну роботи по визначеній спеціальності, кваліфікації або посади з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а підприємство зобов'язується виплачувати працівнику заробітну плату та забезпечувати умови праці, які передбачені законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін. Заробітна плата це винагорода, яку підприємство виплачує своїм працівникам у відповідності до кількості та якості праці за встановленими нормами. Зарплата насамперед це вираження відношень або стосунків працівника з підприємством.

Колегія суддів вважає, що Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не може застосовуватись до даних правовідносин, оскільки відсутні розрахункові операції в сфері торгівлі, немає відносин покупця та продавця, відсутній факт купівлі товару, немає факту оформлення розрахункового документа в рахунок оплати придбаних товарів, видача товарів здійснювалась в межах трудових відносин, а тому факт здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі податковим органом не встанволено, оскільки натуроплату не можна ототожнювати з продажем товарів, тобто з цивільно-правовою угодою, а тому судом першої інстанції правомірно скасовано рішення податкового органу в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Судді: О.В. Яковлєв А.В. Бойко В.Л. Романішин