Ухвала суду № 27414885, 16.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1870/2474/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача Бачала О.В.

представника відповідача Луніки О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубов'язівський елеватор" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2012р. по справі № 2а-1870/2474/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубов'язівський елеватор"

до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дубов'язівський елеватор" (далі по тексту позивач, ТОВ "Дубов'язівський елеватор") звернулось до суду з позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту відповідач, Конотопська ОДПІ), в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 18.11.2008 р. № 0001372311/0 на загальну суму 851245 грн. та № 0001362311/0 на загальну суму 30595,5 грн. та зобов'язати Конотопську ОДПІ Сумської області внести зміни до акту перевірки № 451/23-3/34072570 від 10.11.2008 р., що стосуються валових витрат, податкового кредиту і бюджетного відшкодування в частині невизнання договору оренди цілісного майнового комплексу з правом викупу № 1 від 02.04.2007 р. та договору № 26 від 17.05.2007 р.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2012р. в задоволенні зазначеного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2012р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ "Дубов'язівський елеватор" задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про податок на додану вартість", ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Конотопською МДПІ було проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ "Дубо'вязівський елеватор"з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.03.2007 року по 30.06.2008 року, за результатами якої було складено акт від 10.11.2008 року, в якому зазначено, що позивачем допущені порушення п. 1.23 ст. 1, пп. 4.1.1., 4.1.6 п. 4.1. ст. 4, п.5.1 ст. 5, пп. 7.3.3, 7.3.5 п. 7.3. ст. 7, пп. 8.8.1 п. 8.8 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 316707 грн., у тому числі за 2 квартал 2007 року в сумі 65267 грн., за 3 квартал 2007 року в сумі 44017 грн., за 4 квартал 2007 року в сумі 66523 грн., за 1 квартал 2008 року сумі 66033 грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 74867 грн.; п.1.4 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3, пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7, пп. 7.5.4. п.7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 20397 грн., у тому числі: за жовтень 2007 року на суму -51 грн., за листопад 2007 року - 7513 грн., за грудень 2007 року -12833 грн. та завищення бюджетного відшкодування в сумі 851245 грн., в т.ч. за травень 2008 року - 278889 грн., за червень 2008 року - 572356 грн.; статті 3, 4, 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб за червень 2007 р. в сумі 455 грн.; п.1 ст. З Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме ТОВ "Дубов'язівський елеватор" здійснювало продаж товарів, які не є продукцією власного виробництва, за готівкові кошти через касу підприємства по прибутковим касовим ордерам без використання реєстратора розрахункових операцій в сумі 1315 грн.

За наслідками проведеної перевірки Конотопська МДПІ 18.11.2008 року прийняла повідомлення-рішення № №0001372311/0 та ТОВ "Дубов'язівський елеватор" було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за податковою декларацією № 19165 за травень 2008 р. на 278889 грн. і за податковою декларацією за червень 2008 р. на суму 572356 грн., а всього на загальну суму 851245 грн. та податкове повідомлення рішення № 0001362311/0 від 18.11.2008 року відповідно до якого визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів на загальну суму 30595,5 грн. ( а.с. 32-35).

Відповідач не погодився з прийнятими відповідачем рішеннями та оскаржив їх до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскарженні податкові повідомлення - рішення від 18.11.2008 р. № 0001372311/0 та № 0001362311/0 прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубов'язівський елеватор" є не обгрунтовані та не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи зі змісту пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Положеннями пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" регламентовано, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування податку на додану вартість було визначення договору №1 оренди цілісного майнового комплексу з правом викупу від 02.04.2007 року укладеного між ТОВ "Біо Лат" (орендодавець) та ТОВ "Дубов'язівський елеватор" таким, що є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди строком на три роки і більше підлягає державній реєстрації, відповідно до вимог ч. 1 ст. 794 ЦК України.

Згідно положень ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Виходячи з аналізу вказаних норм закону правочин укладений без додержання вимог закону щодо його нотаріального посвідчення є нікчемним, а якщо договір підлягає державній реєстрації, то він є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Договір оренди цілісного майнового комплексу укладений між ТОВ "Біо Лат" (орендодавець) та ТОВ "Дубов'язівський елеватор" строком на 10 років, а отже, вказаний договір повинен бути нотаріально посвідчений та пройти державну реєстрацію.

Однак, сторони не дотрималися вимог, які необхідні для чинності правочину, не посвідчили договір нотаріально та не зареєстрували його в БТІ.

Відповідно до вироку Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 03.08.2009 р. по кримінальній справі № 1-323/2009 року, генеральний директора ТОВ "Дубов'язівський елеватор" ОСОБА_3 був засуджений за скоєння злочинів передбачених ст.ст. 15 ч. 2, 191 ч.5, 366 ч.1 КК України. Відповідно до вироку суду, ОСОБА_3 перебуваючи на посаді генерального директора ТОВ "Дубов'язівський елеватор" будучи службовою особою цього підприємства, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи протиправно і незаконно, в порушення п. 1.4. ст. 1, п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3, п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" перевищив заявлену у травні-червні 2008 р. суму бюджетного відшкодування на рахунок платника податків (ТОВ "Дубов'язівський елеватор") на 675136,71 грн. шляхом безпідставного включення сум ПДВ до складу податкового кредиту з господарських операцій, проведених за нікчемним договором № 1 від 02.04.2007 р. оренди цілісного майнового комплексу, чим скоїв злочин, передбачений ст.ст. 15 ч. 2, 191 ч.5 КК України. Крім того, будучи службовою особою, ОСОБА_3 як генеральний директор ТОВ "Дубов'язівський елеватор" вніс до податкових декларацій цього підприємства з ПДВ за травень 2007 р. - червень 2008 р., які є офіційними документами, завідомо неправдиві відомості з метою заволодіння бюджетними коштами, а також склав та видав завідомо неправдиві документи з метою приховання раніше скоєних злочинів, чим скоїв службове підроблення, тобто злочин, передбачений ст. 366 ч. 1 КК України (т. 2 а.с. 173-174).

Відповідно до вимог ч.4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду , що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

При цьому, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи позивача, щодо визнання спірного договору дійсними рішення постійно діючого третейського суду при Сумській торгово-промисловій палаті від 10.11.2008 р., оскільки вказане рішення третейського суду прийнято після проведення перевірки і на момент вчинення господарських операцій правочин не був належним чином посвідчений та зареєстрований.

Крім того, третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції та є недержавними незалежними органами, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин. Третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а є лише актами недержавної юрисдикційної діяльності, які обов'язкові лише для сторін спору.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по сплаті орендних платежів, поліпшення орендованих основних фондів (в частині будівель та споруд), придбання обладнання та його монтаж на орендовані основні засоби в сумі 695533,71 грн.

Крім того, відповідно до Акту перевірки, ТОВ "Спецелеваторбуд" виконувало ремонтно-будівельні роботи по довгостроковому контракту укладеного 17.05.2007 р. з ТОВ "Дубов'язівський елеватор".

За перевіряємий період (березень - квітень 2008 року) позивач не відносив до валових витрат вартість ремонтно-будівельних робіт, виконаних ТОВ "Спецелеваторбуд". Однак, позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ в зв'язку з виконанням ремонтно-будівельних робіт, що не заперечується позивачем.

Відповідно до п.п. 7.5.4 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права замовника на податковий кредит з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є дата збільшення валових витрат замовника довгострокового контракту.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у позивача відповідно до п.п. 7.5.4 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не виникло права на формування податкового кредиту ПДВ в зв'язку з виконанням ремонтно-будівельних робіт ТОВ "Спецелеваторбуд" за період березень - квітень 2008 року .

Крім того, як вбачається з акту перевірки позивач подвійно включив до складу податкового кредиту в березні 2008 р. податкову накладну № 15 від 06.02.2008 р. на загальну суму 156180 грн., яка не підтверджена відповідними взаєморозрахунками між позивачем та ТОВ ІПК "Темикс".

В липні та жовтні 2007 р. позивач включив до реєстру отриманих податкових накладних одну й ту саму податкову накладну № 28/к від 06.07.2007 р. на загальну суму 22400, 70 грн. виписану ТОВ "Промстач К"та подвійно включив вказану податкову накладну до складу податкового кредиту в жовтні 2007 р.

Також, позивач в квітні 2008 р. включив до складу податкового кредиту податкову накладну № 267 від 14.03.2008 р. на загальну суму 22500 грн., виписану ТОВ "ЧеркасиЕлеваторМаш", яка не підтверджена відповідними взаєморозрахунками з контрагентом.

В вересні 2007 р. позивач включив до складу податкового кредиту податкову накладну № 10601 від 23.08.2007 р. на загальну суму 1000 грн., виписану ПП ОСОБА_4, яка не підтверджена відповідними взаєморозрахунками з контрагентом.

При цьому представник позивача не оспорював вказані факти ні в суді першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції та не надав доказів, які б спростовували вказані обставини.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" , колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних рішень.

Відносно позовних вимог про зобов'язання Конотопської ОДПІ внести зміни до акту перевірки № 451/23-3/34072570 від 10.11.2008 р., що стосуються валових витрат, податкового кредиту і бюджетного відшкодування в частині невизнання договору оренди цілісного майнового комплексу з правом викупу № 1 від 02.04.2007 р. та договору № 26 від 17.05.2007 р., колегія суддів зазначає, що висновки, викладені в акті перевірки самі по собі не породжують, не змінюють і не припиняють прав чи обов'язків позивача в розумінні ст. 17 КАС України, таким чином, позовні вимоги в зазначеній частині не підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубов'язівський елеватор" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2012р. по справі № 2а-1870/2474/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.

Повний текст ухвали виготовлений 22.10.2012 р.