Ухвала суду № 27414867, 16.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2012 р.Справа № 2а-14778/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача Шумейко О.О.

представника відповідача Онищенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби та апеляційну скаргу Державного підприємства завод "Електроважмаш" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2012р. по справі № 2а-14778/11/2070

за позовом Державного підприємства завод "Електроважмаш"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові , Державної казначейської служби України в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області, треті особи - Приватне підприємство "Техпромекспо" , Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонар"

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство завод "Електроважмаш" (далі по тексту позивач, ДП завод "Електроважмаш") звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі по тексту СДПІ ВПП у м. Харкові, Державної казначейської служби України в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області, треті особи - Приватне підприємство "Техпромекспо" (далі по тексту ПП "Техпромекспо"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонар" (далі по тексту ТОВ "Сонар"), в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000660840 від 10.06.2011р., №0000650840 від 10.06.2011р., №0000640840 від 10.06.2011р., №0001140840 від 29.08.2011р., №0001150840 від 29.08.2011р.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства завод "Електроважмаш" бюджетну заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 3617 грн.;

- стягнути з Державного бюджету судовий збір.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2012р. зазначений адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення №0000660840 від 10.06.2011р., №0000650840 від 10.06.2011 р., №0000640840 від 10.06.2011 р., №0001140840 від 29.08.2011р., №0001150840 від 29.08.2011р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, 299, код ЄДРПОУ 00219121, п/р 26002200400001 у ПАТ "ВіЕйБі Банк" МФО 380537) судовий збір в розмірі 28,23грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2012р. скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетної заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 3617, 00 грн. постанову та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетної заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 3617, 00 грн. задовольнити у повному обсязі. Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 107,30 грн. та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму судового збору в розмірі 53,65 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на те, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом першої інстанції порушено норм матеріального права, а саме: ст. ст. 200.12, 200.15 Податкового кодексу України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2012р. скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Державного підприємства завод "Електроважмаш" відмовити у повному обсязі .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції пп.7.2.3. п. 7.2, пп.7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та представника відповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДП завод "Електроважмаш" є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Харківської міської ради 03.12.1991 року, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №315745.

ДП завод "Електроважмаш" є платником податків з 07.06.1993 року, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 11.06.2009р. № 96 та є платником податку на додану вартість, що зазначено в акті перевірки та не заперечується сторонами по справі.

Фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові проведена позапланова невиїзна перевірка ДП завод "Електроважмаш" з питання дотримання податкового законодавства з ПДВ за період березень-грудень 2008 року, січень-грудень 2009 року, січень-грудень 2010 року, січень-березень 2011 року по контрагентах, суми ПДВ по яких привели до виникнення розбіжностей та по правовідносинам по наступним контрагентам: ТОВ "Сонар", ТОВ "Ітер", ПП "Техпромекспо", ФОП ОСОБА_3, АТ "Хармед", ТОВ "ПБК "Вертикаль", ТОВ "Донойл-груп".

В ході перевірки були виявлені порушення п.п. 7.2.3. п.7.2, п.п. 7.4.1. п.7.4, п.п 7.7.1, п.п. 7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., із змінами та доповненнями, п. 198.3 ст. 198, п.200.1, п.200.3, п.200.4, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2756-УІ, а саме:

- завищення суми податкового кредиту за березень - грудень 2008 р., січень - грудень 2009 р., січень - грудень 2010 р., січень - березень 2011 р. на суму 602524,00 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за березень - листопад 2008 р., січень - серпень, жовтень - грудень 2009 р., січень - червень, серпень - гру день 2010 р., січень - березень 2011 р. на 542 112,0 грн.;

- заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податко вого кредиту з ПДВ за грудень 2008 р., вересень 2009 р., липень 2010 р. на суму 60412,0 грн.,

- завищення задекларованих до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість за квітень - грудень 2008 р., березень - вересень, листопад - грудень 2009 р., січень - липень, вересень - жо втень 2010 р., січень - березень 2011 р. на суму 588563,00 грн.;

- сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (подат кового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду за січень 2009 р. на суму 14492,00 грн.

За результатами якої було складено Акт №1522/40-028/00213121 від 17.02.2011.

На підставі даного акту податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення №0000660840 від 10.06.2011, №0000650840 від 10.06.2011, №0000640840 від 10.06.2011.

ДП завод "Електроважмаш" оскаржило вказані податкові повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації у Харківській області.

Рішенням ДПА у Харківській області №3680/10/25-103 від 17.08.2011 було скасовано податкове повідомлення-рішення №0000660840 від 10.06.2011 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 164,00 грн. (за квітень 2008) та збільшено штрафні (фінансові) санкції, що визначені податковими повідомленнями-рішеннями №0000650840 від 10.06.2011 на суму 6246,00 грн. та №0000660840 від 10.06.2011 - на суму 273317,75 грн., в іншій частині податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

За результатами рішення ДПА у Харківській області №3680/10/25-103 від 17.08.2011 СДПІ ВПП у м. Харкові винесла податкові повідомлення-рішення №0001140840 від 29.08.2011, №0001150840 від 29.08.2011 з урахуванням сум на які було скасовано податкові повідомлення-рішення №0000650840 від 10.06.2011 та №0000660840 від 10.06.2011.

За наслідками оскарження зазначених повідомлень-рішень до Державної податкової служби, вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга ДП завод "Електроважмаш" без задоволення.

Підставою для винесення акту перевірки №1522/40-028/00213121 від 17.02.2011 стали висновки податкових органів на підставі обставин, встановлених відносно постачальників позивача та, в свою чергу, відносно їх контрагентів у зв'язку з незначною кількість трудових ресурсів, основних засобів, складських приміщень, тощо.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскарженні податкові повідомлення - рішення суперечать вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, прийняті не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та з того, що вимога позивача про стягнення бюджетної заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість є передчасною.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ДП завод "Електроважмаш" підлягають частковому задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносно підстав визнання права позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість колегія суддів наступне.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997( в редакції на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 1.7. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 7.2.6. Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із п. 7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплата товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів ( у тому числі при їх імпорті ) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Перелік випадків, коли податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків і заповнена останнім усупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, міститься в абзаці п'ятому підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

До них, зокрема, належить:

- відсутність обов'язкових реквізитів;

- звітність не підписано відповідними посадовими особами платника податків;

- не скріплено печаткою платника податків.

При цьому жодною нормою чинного законодавства України не передбачено відповідальності платника податків за порушення податкового чи іншого законодавства його контрагентами.

Згідно п. 10.4 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість", контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язки з контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону покладаються на податковий орган, а не платника податку, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення останнього права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи зі змісту вказаної норми, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем додані докази реального виконання господарських операцій ДП завод "Електроважмаш" та його контрагентами: ТОВ "Сонар", ТОВ "Ітер", ПП "Техпромекспо", ФОП ОСОБА_3, АТ "Хармед", ТОВ "ПБК "Вертикаль", ТОВ "Донойл-груп".

Так, з пояснень позивача вбачається, що передумовою для здійснення господарських операцій між Позивачем та вказаними контрагентами була необхідність продукції у виробництві ДП завод "Електроважмаш".

З цією метою було укладено наступні договори, які позивачем надано до матеріалів справи: по ТОВ "Сонар" - №238/07-117-Т від 07.05.2010р., №238/07-127-Т від 22.06.2010р.; по ПП "Техпромекспо" - №238/16-21-Т від 16.10.2008р., №238/16-32-Т від 22.03.2010р.; по ФОП ОСОБА_3 - №238-10/382 від 02.04.2008р.; по АТ "Хармед" - №8 від 02.04.2008р.; по ТОВ "ПБК "Вертикаль" - №27 від 29.09.2008р.; по ТОВ "Ітер" - №238/15-07 від 04.09.2008р., №238/15-16 від 20.01.2009р., №238/15-36 від 20.08.2009р., №238/15-120 від 12.05.2010р., №238-15/135 від 27.07.2010р., №238/07-133-Т від 14.07.2010р., № 238/15-155-Т від 26.11.2010р., договірні листи №238-15/108 від 18.01.2010р., №238-15/926 від 25.03.2010р., №238-15/1075 від 14.04.2010р., №238-15/2072 від 09.07.2010р., №238-15/2142 від 13.07.2010р., №238-15/2544 від 05.08.2010р., №238-15/2406 від 29.07.2010р., №238-15/2644 від 18.08.2010р., №238-15/2964 від 10.09.2010р.

Реальність виконання вище вказаних господарських операцій підтверджується наступними документами, долученими до справи позивачем:

- видатковими накладними №02/10-1, 08/10, 21/10-1, 21/10, 23/10, 23/10-1, 19/12, 28/10-3, 28/10-1, 28/10, 28/10-2, 03/11, 04/11, 04/11-1, 05/11-1, 05/11-2, 05/11, 07/11, 11/11-2, 11/11-4, 11/11, 11/11-3, 11/11-1, 09/12, 18/11, 10/12-1, 19/12-2, 26/12, 26/12-1, 13/01, 01/04, 01/04-1 - АТ "Хармед"; №315, 318, 4, 2, 3, 20, 40, 105, 113, 143, 149, 230, 262, 275, 199, 378, 379, 383, 414, 446, 491, 534, 533, 532, 583, 623, 614, 613, 624, 645, 644, 646, 647, 13, 21, 20, 94, 108, 147, 231, 243, 258, 267, 276, 277, 282, 281, 287, 288, 307, 350, 359, 357, 358, 376, 425, 422, 435 - ТОВ "Ітер"; №02.02-01 - ФОП ОСОБА_3; №РН-0006078, №РН-0005687, №РН-0006085 - ТОВ "Сонар";

- фіскальним чеком від 09.07.2008р. на заправку пального по контрагенту ТОВ "Донойл-груп";

- довідкою про вартість підрядних робіт та актом приймання виконаних робіт за листопад 2008р. (до накладної №11011); довідкою про вартість підрядних робіт та актом приймання виконаних робіт за листопад 2008р. (до накладної №11013); довідкою про вартість підрядних робіт та актом приймання виконаних робіт за листопад 2008р. (до накладної №11849); довідкою про вартість підрядних робіт та актом приймання виконаних робіт за листопад 2008р. (до накладної №11632) по контрагенту ТОВ "ПБК "Вертикаль".

Надходження продукції на склад позивача підтверджується також прибутковими ордерами. Використання продукції у власній господарській діяльності позивача підтверджується копіями лімітно-забірних карт.

Будь-яких порушень порядку виписки та заповнення податкових накладних в акті перевірки та під час їх дослідження колегією суддів не встановлено, що не заперечувалося представником відповідача.

Також, колегія суддів зазначає, що вказані документи не мають дефектів форми, змісту, або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 24.05.1995 №88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Сплата позивачем коштів за поставлену контрагентами продукцію, виконані роботи підтверджується наданими суду копіями платіжних доручень.

Фактичне отримання товару підтверджується також даними журналів обліку продукції, яка ввозиться на ДП завод "Електроважмаш", з яких вбачається, що товари по спірним операціям були фактично ввезені на територію підприємства, вказані відомості про найменування продукції, марку та реєстраційний номер авто, П.І.Б. водія, дату ввезення товару, номер видаткової накладної.

Вище зазначені докази, колегія суддів вважає належними та допустимими, оскільки облік товарів при ввезенні на територію підприємства здійснюється на підставі договору про охорону від 02.04.2008 року з ТОВ "Інекс", умовами якого передбачено надання послуг по здійсненню пропускного режиму та охорони матеріальних цінностей на території заводу "Електроважмаш" та зобов'язання ведення та збереження журналу в'їзду-виїзду автотранспорту та ввозу-вивозу матеріальних цінностей.

Виписка з електронної бази реєстрації ввізних документів за дні в'їзду на територію ДП завод "Електроважмаш" транспорту контрагентів позивача, також підтверджує перетинання прохідної ДП завод "Електроважмаш" транспортом вищевказаних контрагентів за спірний період.

Крім того, ТОВ "Сонар", ТОВ "Ітер", ПП "Техпромекспо", ФОП ОСОБА_3, АТ "Хармед", ТОВ "ПБК "Вертикаль", ТОВ "Донойл-груп" були виписані наступні податкові накладні: №02/10-1, 08/10, 21/10-1, 21/10, 23/10, 23/10-1, 24/10-23, 28/10-3, 28/10-1, 28/10, 28/10-2, 03/11, 04/11, 04/11-1, 05/11-1, 05/11-2, 05/11, 07/11, 11/11-2, 11/11-4, 11/11, 11/11-3, 11/11-1, 09/12, 18/11, 10/12-1, 19/12-1, 26/12, 26/12-1, 13/01, 01/04, 01/04-1 - по контрагенту АТ "Хармед"; №9120601, 9150602, 130103,130101, 130102, 280101, 50205, 9260201, 9030302, 9130302, 9180301, 9240401, 9180501, 9220501, 9090402, 9170701, 9170702, 9170704, 9120801, 9310801, 9230901, 9261005, 9261004, 9261003, 9231101, 9101202, 9071201, 9041202, 9101203, 9281204, 9281203, 9281205, 9281206, 10250101, 10020203, 10020202, 10020401, 10190401, 10280503, 10140701, 10210701, 10040801, 10090801, 10110802, 10110803, 10120802, 10120801, 10120805, 10120806, 10300801, 10140901, 10160903, 10160901, 10160902, 10240902, 10201003, 10201001, 10221001 - по контрагенту ТОВ "Ітер"; №255 - по контрагенту ФОП ОСОБА_3; №6078, 5687, 6085 по контрагенту ТОВ "Сонар"; №11011, 11013, 11849, 11632 - по контрагенту ТОВ "ПБК "Вертикаль", які містить усі обов`язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Колегія суддів також вважає за необхідне відмітити, що як позивач так і його контрагенти на час вчинення господарських угод року мали статус платника ПДВ.

Щодо висновків відповідача про нікчемність угод між позивачем та ТОВ "Сонар", ТОВ "Ітер", ПП "Техпромекспо", ФОП ОСОБА_3, АТ "Хармед", ТОВ "ПБК "Вертикаль", ТОВ "Донойл-груп", колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно п.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 зазначеної статті, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, колегія суддів констатує, що правові наслідки укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені не нормами спеціальних законів з оподаткування, а виключно нормами ч.1 ст.208 Господарського Кодексу України.

Отже, вищенаведені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) однією із сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Відповідальність за несплату податків на момент виникнення спірних правовідносин була встановлена Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"№2181 від 21.12.2000 р., та у відповідних випадках Кримінальним Кодексом України.

Статтею 61 Конституції України закріплено саме індивідуальний характер юридичної відповідальності особи.

Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що викладене в акті перевірки судження відповідача про порушення позивачем п.п. 7.2.3 п. 7.2. п.п.7.4.1 п.7.4. п.п.7.7.1 п.п7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України" є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України при справлянні ПДВ.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої, що відповідач приймаючи спірні податкові повідомлення - рішення діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже вони є такими, що підлягають скасуванню.

Відносно позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь Державного підприємства завод "Електроважмаш" бюджетної заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 3617 грн., колегія суддів зазначає, що на момент звернення до суду з позовом та розгляду даної справи судом першої інстанції дана сума не була підтверджена податковим органом в порядку, передбаченому ст. 200 Податкового кодексу України.

Оскільки відповідно до п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України обов'язок надання висновків органу державного казначейства виникає у податкового органу після закінчення перевірки платника податку за умови підтвердження суми бюджетного відшкодування, позовні вимоги про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є передчасними.

Дане положення кореспондується з п. 14.1.18 ст. 14 Податкового кодексу України, яким передбачено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 3617 грн. не підлягають задоволенню.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ДП завод "Електроважмаш" підлягають частковому задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби та апеляційну скаргу Державного підприємства завод "Електроважмаш" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2012р. по справі № 2а-14778/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.

Повний текст ухвали виготовлений 22.10.2012 р.