Постанова № 27410183, 08.11.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«31»жовтня 2012 р. Справа №5021/1021/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Камишева Л.М., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Деркач Ю.О.,

за участю представників сторін:

позивача -Жорова Л.М., за довіреністю №108/10 від 26.12.2011 року;

відповідача -Шило О.В., за довіреністю №1448 від 20.06.2012 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт», м.Шостка (вх.№3039С/2-7) на рішення господарського суду Сумської області від 10.09.2012 року по справі №5021/1021/12,

за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт», м.Шостка,

про стягнення 2820982,88 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 10.09.2012 року по справі №5021/1021/12 (суддя Моїсеєнко В.М.) позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт»на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»2363260,59 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 178794,84 грн. пені, 149323,45 грн. інфляційних збитків, 129604,00 грн. 3% річних, 56420,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт»з рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 10.09.2012 року по справі №5021/1021/12 в частині стягнення пені в розмірі 160915,35 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволені вказаних позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своєї позиції по справі відповідач вказує, що при розгляді справи ним було заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90%, проте суд першої інстанції його не задовольнив та не прийняв до уваги, що у зв'язку із значною дебіторською заборгованістю за теплопостачання та електроенергію відповідач не мав можливості вчасно здійснити оплату за спожитий природний газ, а платежі за спожитий природний газ здійснювалися по мірі надходження коштів від установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт»прийнято до провадження та призначено до розгляду.

В судовому засіданні 31.10.2012 представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги у повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак, в судовому засіданні пояснив, що вважає оскаржуване рішення обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному дослідженні всіх матеріалів справи, у зв'язку з чим просить рішення господарського суду Сумської області від 10.09.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20.12.2010 року між Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(позивач у справі, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт»(відповідач у справі, покупець) укладено договір про купівлю природного газу за державні кошти №06/10-2605БО-23 від 20.12.2010 року.

В подальшому, між сторонами укладалися додаткові угоди, якими змінювалися, зокрема, умови договору щодо обсягів поставки природного газу, ціна договору, а також викладено назву договору в новій редакції: - «Договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання»(а.с. 25-28).

Предметом договору є згідно п. 1.1 те, що постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору.

Пунктом 1.2 визначено, що постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 5350,00 тис.куб.м.

Розділом IV договору про купівлю природного газу за державні кошти №06/10-2605БО-23 від 20.12.2010 року (з урахуванням додаткових угод до нього) передбачено порядок здійснення оплати.

Так, пунктом 4.1 сторони врегулювали, що розрахунки провадяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Крім того, сторони узгодили, що у платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості за цим договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором (пункти 4.3, 4.4 договору).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором №06/10-2605БО-23 (з урахуванням додаткових угод), що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу (а.с. 29-33), проте, відповідач свої зобов'язання, щодо своєчасної оплати за газ та у встановлені строки, за договором не виконав, у зв'язку з чим станом на момент подання позовної заяви до суду першої інстанції у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 2363260,59 грн.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, обставини справи з урахуванням приписів чинного законодавства дають суду правові підстави дійти висновку про те, що відповідачем неналежно виконані зобов'язання за договором №06/10-2605БО-23 (з урахуванням додаткових угод), оскільки ним не подано до суду доказів сплати основної заборгованості, а факт і розмір основної заборгованості визнано, в зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 23632060,59 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних положень позивачем заявлено до стягнення 149323,45грн. -інфляційних збитків, 129604,00 грн. - 3% річних.

В обґрунтування заявлених сум до стягнення позивачем зроблений розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, який відповідає вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що нараховані суми інфляційних втрат та 3% річних підлягають стягненню з відповідача.

Також, колегія суддів зазначає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, згідно приписів статті 599 Цивільного кодексу України.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до пункту 7.3.1 договору №06/10-2605БО-23 (з урахуванням додаткових угод) у разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивач, керуючись ст. 193, 216 Господарського кодексу України, Законом України від 22.11.1996 року №543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», п. 7.3.1 договору №06/10-2605БО-23 (з урахуванням додаткових угод), просив стягнути з відповідача 178794,84 грн. пені в розмірі подвійної ставки НБУ , що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частина 2 статті 343 Господарського кодексу України врегульовано, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідач, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, просив скасувати рішення в частині стягнення пені в розмірі 160915,35 грн. та прийняти в цій нове судове рішення, яким відмовити в задоволені вказаних вимог позивачу. Тобто, відповідач фактично просить суд зменшити стягнення розміру пені на 90 відсотків.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Пунктом 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Положенням ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Приписами частини 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до пункту 2.4. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 року №02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань», вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу України), арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача пені у заявленому позивачем розмірі -178794,84 грн., оскільки, як встановлено вище, відповідач порушував зобов'язання та систематично не сплачував заборгованість. Крім того, відповідачем не доведено факту винятковості обставин для зменшення заявленої до стягнення пені. Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що станом на дату подання позову позивачем належними та обґрунтованими доказами доведено факт неналежного виконання зобов'язання та наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у сумі 2363260,59 грн. основної заборгованості, 178794,84 грн. пені, 149323,45 грн. інфляційних збитків, 129604,00 грн. -3% річних. Всі обставини справи у повному обсязі та належно з'ясовані місцевим господарським судом, а висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні відповідають фактичним обставинам справи, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Сумської області від 10.09.2012 року по справі №5021/1021/12 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткінське підприємство «Харківенергоремонт»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 10.09.2012 року у справі №5021/1021/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 05 листопада 2012 року.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Хачатрян В.С.