Постанова № 27410141, 08.11.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.12 Справа № 5015/3079/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Бойко С.М.

Галушко Н.А.

при секретарі судового засідання Петрик К.О.

розглянув апеляційну скаргу державного підприємства "Санаторно-курортний лікувальний центр "Шкло" від 19.09.2012 р. вих. № 597

на рішення господарського суду Львівської області

від 15.08.2012 року у справі № 5015/3079/12

за позовом територіального управління державної судової адміністрації України в Львівській області, м. Львів

до відповідача державного підприємства "Санаторно-курортний лікувальний центр "Шкло", смт. Шкло-1, Яворівський р-н, Львівська область

про стягнення заборгованості в сумі 75 168, 00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Злепко І.І.

від відповідача не з'явився

Права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України, роз'яснено.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.08.2012р. у справі №5015/3079/12 (суддя Коссак С.М.) задоволено позов територіального управління державної судової адміністрації України в Львівській області, присуджено до стягнення з державного підприємства "Санаторно-курортний лікувальний центр "Шкло": на користь позивача 75 168грн. основного боргу, в дохід державного бюджету 1609,50грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за оплачені та повернені путівки підтверджена матеріалами справи і підлягає до стягнення з врахуванням положень ст.ст. 509, 526, 626, 627, 628, 629 ЦК України, ст.ст.179, 193 ГК України.

Дане рішення оскаржується відповідачем у справі, оскільки, на його думку, таке прийнято з порушенням норм процесуального права, з неповним з?ясуванням обставин, що мають значення для справи, та за невідповідністю висновків суду обставинам справи; просить рішення скасувати і прийняти нове, яким в позові відмовити. Зокрема, зазначає про порушення принципів рівності учасників судового процесу, змагальності сторін, всебічності розгляду справи, а саме, прийняття рішення за відсутності представника відповідача, чим порушено право сторони на захист, що, в свою чергу, призвело до прийняття необґрунтованого рішення.

Представники позивача в судових засіданнях заперечили доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився.

17.10.2012р. на адресу суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника, оскільки такому представнику з 16.10.2012р. по 05.11.2012р. надано основну щорічну відпустку (а.с.77). Дане клопотання судом було задоволено та розгляд справи відкладено на 08.11.2012року.

06.11.2012р. на адресу суду надійшло повторне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника, оскільки такому представнику до 15.11.2012р. надано основну щорічну відпустку. До вказаного клопотання долучено копію наказу №248 про надання відпустки (а.с.83-84).

Представник позивача, який брав участь в судовому засіданні 08.11.2012р. заперечив проти задоволення вказаного клопотання.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Відповідачем не обґрунтовано неможливість явки в судове засідання іншого представника, окрім юрисконсульта Драбчук Людмили Василівни, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Разом з цим судова колегія зазначає, що нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо їх явку судом визнано обов'язковою, також може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

За таких обставин, судова колегія прийшла до висновку про можливість розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки його неявка у судове засідання не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення, а обов'язковість явки представників сторін судом не визнано обов?язковою.

Крім того, відкладення розгляду справи призведе до виходу за межі строку, встановлено ст. 69 ГПК України, а відповідного клопотання про продовження його розгляду суду надано не було.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

21.08.2009 року між територіальним управлінням державної судової адміністрації у Львівській області (покупець за договором, позивач у справі) та ДП «Санаторно-лікувальний центр «Шкло»(продавець по договору, відповідач у справі) було укладено договір №21/08/09, за яким продавець зобов'язався передати покупцю, а покупець - прийняти та сплатити вартість санаторно-курортних путівок в кількості 7 штук, вартістю 29 232грн., з розрахунку 4 176грн. за одну путівку, шляхом безготівкової оплати на розрахунковий рахунок продавця на підставі рахунку та видаткової накладної протягом 20-днів з моменту отримання рахунку (а.с.11-12).

На виконання умов договору, позивач оплатив вартість санаторно-курортних путівок в кількості 7 штук на загальну суму 29 232грн., що підтверджується платіжним дорученням №1329 від 28.08.2009 року, належним чином завірена копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.13).

15.06.2010 року між територіальним управлінням державної судової адміністрації у Львівській області (покупець за договором, позивач у справі) та ДП «Санаторно-лікувальний центр «Шкло»(продавець по договору, відповідач у справі) було укладено договір №08/06/10, за яким продавець зобов'язався передати покупцю, а покупець - прийняти та сплатити вартість санаторно-курортних путівок в кількості 12 штук, вартістю 50112грн., з розрахунку 4 176грн. за одну путівку, шляхом безготівкової оплати на розрахунковий рахунок продавця на підставі рахунку та видаткової накладної протягом 20-днів з моменту отримання рахунку (а.с.14-15).

На виконання умов договору, позивач оплатив вартість санаторно-курортних путівок в кількості 12 штук на загальну суму 50 112,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №790 від 18.06.2010 року, належним чином завірена копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.16).

Відповідно до п.5.3. договорів, покупець має право повернути невикористані путівки, а продавець зобов'язується прийняти їх та повернути кошти за невикористані путівки.

На підставі вказаного пункту договорів (п.5.3.), позивач листом від 23.12.2010 року за №04-2545, повідомив відповідача про необхідність повернення невикористаних санаторно-курортних путівок по вищевказаних договорах в кількості 7 штук на суму 29232грн. та 12 штук на суму 50112грн. (а.с.19).

Накладною №1 від 28.12.2010року позивач повернув відповідачу 18 санаторно-курортних путівок на загальну суму 75 168грн., що підтверджується підписами керівника, головного бухгалтера та представника відповідача, повноважного на отримання 18 путівок згідно довіреності №513 від 28.12.2010року. Підписи вказаних осіб скріплені відбитком печатки ДП «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло»(а.с.17-18).

Листом від 31.12.2010 року №658 відповідач повідомив позивача про можливість повернення заборгованості у сумі 75 168 грн. у 2011році (а.с.20).

Окрім того, заборгованість відповідача підтверджується актами звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 01.01.2011р. та на 01.01.2012р. (а.с.21, 25).

Направлені на адресу відповідача претензії від 16.02.2011р. за №220-вих. та від 30.12.2011р. за №2012 на суму 75 168грн. (а.с.23-24), залишені відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення з позовом про стягнення вказаної суми заборгованості в судовому порядку.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, натомість, подав клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду, яким фактично визнає наявність заборгованості перед позивачем (а.с.31-32).

Судова колегія, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для скасування оскаржуваного рішення та задоволення апеляційної скарги - відсутні, з огляду на наступне:

Спір у даній справі виник з виконання договору купівлі-продажу, тому на спірні правовідносини між сторонами поширюються норми глав 48, 54 Цивільного кодексу України та глав 20, 22 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 665 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач, на виконання умов договорів оплатив відповідачу вартість 18 санаторно-курортних путівок на загальну суму 75 168грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи.

На підставі в п.5.3. договорів, позивач накладною №1 від 28.12.2010року повернув відповідачу 18 санаторно-курортних путівок на загальну суму 75 168грн., які відповідачем прийняті, що підтверджується підписами керівника, головного бухгалтера та представника відповідача, повноважного на отримання 18 путівок згідно довіреності №513 від 28.12.2010року. Підписи вказаних осіб скріплені відбитком печатки ДП «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло»(а.с.17-18).

Колегія суддів вважає, що господарський суд дав правильну оцінку первинним документам і фактичним обставинам справи, які свідчать про факт отримання відповідачем коштів за путівки, а також факт, яким підтверджується повернення позивачем та прийняття відповідачем путівок, відтак, про виникнення у нього обов"язку повернути їх вартість позивачу.

Однак, відповідач, в порушення умов договору, вартість путівок позивачу не повернув.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд даної справи, що підтверджується поштовими повідомлення про вручення копій ухвал господарського суду Львівської області від 30.07.2012р. адресату (а.с.3), а також клопотаннями відповідача (а.с.31-32), належними та допустимими доказами позовних вимог не спростував, доказів оплати заборгованості суду не подав.

Посилання відповідача на порушення судом принципів рівності учасників судового процесу, змагальності сторін, всебічності розгляду справи, вважається судовою колегією безпідставним.

Враховуючи ту обставину, що відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, останнього не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів.

Разом з цим, судова колегія зазначає, що у відповідності із ст.22 ГПК України, сторони зобов?язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об?єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідачем в процесі розгляду справи в суді першої інстанції до матеріалів справи не було долучено жодного доказу про відмову від прийняття путівок, повернення путівок, а також не долучено доказів, якими б підтверджувалась оплата вартості повернутих путівок, за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, судова колегія прийшла до висновку про підставність прийняття оскаржуваного рішення відповідно до ст.75 ГПК України.

Отже, місцевий господарський суд, встановивши факт передачі путівок позивачем відповідачу на виконання договору та дослідивши документи, які фіксують факт передачі та факт оплати вартості таких путівок, правомірно прийшов до висновку про задоволення позовних вимог як таких, що підтверджені матеріалами та обставинами справи.

Також судова колегія вважає обгрунтованим висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, оскільки відповідачем не доведено наявність конкретних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення такої заяви згідно ст.121 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги, з врахуванням ст.49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 15.08.2012р. у справі №5015/3079/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу державного підприємства "Санаторно-курортний лікувальний центр "Шкло" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.11.2012р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Бойко С.М.

суддя Галушко Н.А.