Рішення № 27410007, 08.11.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" листопада 2012 р. Справа № 20/075-12

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Комунального підприємства Богуславської районної ради «Богуславтепловодопостачання»

про стягнення 283929,43 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Цибізова О.О., довір. № 103/10 від 26.12.2011 р.

від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі - позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Богуславської районної ради «Богуславтепловодопостачання»(далі - відповідач) про стягнення 283929,43 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 20.12.2010 р. з КП Богуславської районної ради «Богуславтепловодопостачання»договору № 06/10-2175БО-17 про закупівлю природного газу за державні кошти, згідно якого ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»зобов'язувалась поставляти покупцю природний газ, а відповідач -приймати та оплачувати його.

Згідно умов договору позивач здійснив поставку газу відповідачеві на загальну суму 1682044,28 грн., який покупцем був оплачений частково, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 241660,26 грн. основного боргу, 18230,85 грн. пені, 12346,18 грн. інфляційних втрат, 11692,14 грн. 3% річних, а також 5679,00 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

18.10.2012 р. до господарського суду Київської області від КП Богуславської районної ради «Богуславтепловодопостачання»надійшов відзив № 716 від 12.10.2012 р., відповідно до якого підприємство визнає позовні вимоги в частині основного боргу в сумі 241660,26 грн. за період з січня до квітня 2011 року.

Водночас, відповідач заперечує проти порядку нарахування позивачем інфляційних втрат. Як зазначає відповідач, індекс інфляції за січень-серпень 2012 року становить 99,6%, в результаті чого розмір інфляційних втрат становить 9687,92 грн., а не 12346,18 грн., як нараховано позивачем загалом за лютий 2011 р. -квітень 2012 р.

Крім того, відповідач зазначає, що заборгованість перед позивачем за поставлений у 2011 році природний газ виникла внаслідок відсутності необхідних коштів для своєчасного проведення розрахунків, що спричинено несвоєчасною оплатою послуг споживачами та не поверненням підприємству з державного бюджету різниці між встановленими тарифами та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

За твердженням відповідача, на даний час підприємство знаходиться в тяжкому фінансовому становищі: за результатами роботи за перше півріччя 2012 року збитки становлять 1230000,00 грн.; з державного бюджету підприємству не відшкодовано різниці в тарифах на послуги з постачання теплової енергії, постачання холодної води і водовідведення в сумі 7036957,00 грн. та 89,4 тис. грн. коштів з відшкодування наданих споживачам пільг і субсидій; заборгованість населення з оплати житлово-комунальних послуг станом на 1 жовтня 2012 року становить 1518,8 тис. грн., бюджетних установ -25,0 тис. грн., госпрозрахункових підприємств -672,1 тис. грн.

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 р. № 517 «Про перерахування у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування», КП Богуславської районної ради «Богуславтепловодопостачання»06.08.2012 р. було направлено Головному управлінню житлово-комунального господарства і паливно-енергетичного комплексу Київської РДА відповідно розрахунки для відшкодування різниці в тарифах.

Як зазначає відповідач, після отримання з бюджету різниці в вартості послуг підприємство матиме фінансову можливість погасити суму заборгованості за газ, а прийняття рішення про сплату штрафних санкцій у даній справі ще більше ускладнить фінансове становище підприємства.

З урахуванням викладеного, відповідач, посилаючись на приписи п. 3 ст. 83 ГПК України, просить суд зменшити розмір пені, а також посилаючись на приписи ст.ст. 84, 121 Господарського процесуального кодексу України, просить відстрочити до 01.01.2013 р. виконання рішення суду у даній справі.

У судовому засіданні 08.11.2012 р. представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі; представник відповідача у судове засідання не з'явився.

У судовому засіданні 08.11.2012 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

20.12.2010 р. між Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(постачальник) та Комунальним підприємством Богуславської районної ради «Богуславтепловодопостачання» (покупець) було укладено договір № 06/10-2175БО-17 про закупівлю газу за державні кошти, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п. 1.2 цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011 р. до 31.12.2011 р. газ в обсязі до 1080 тис. куб.м, у тому числі по місяцях: січень -236 тис. куб.м, лютий -199 тис. куб.м, березень -178 тис. куб.м, квітень -52 тис. куб.м, жовтень - 65 тис. куб.м, листопад - 150 тис. куб.м, грудень - 200 тис. куб.м.

Частиною 3 пункту 3.1 договору передбачено, що ціна за 1000 куб.м газу становить 2187,20 грн.

У відповідності з приписами п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа, наступного за місяцем поставки газу.

У разі порушення покупцем умов п. 4.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пп. 7.3.1 п. 7.3 договору).

Пунктом 9.3 договору передбачено, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за 6 місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

20.12.2010 р. між Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та Комунальним підприємством Богуславської районної ради «Богуславтепловодопостачання» було підписано додаток № 1 до договору № 06/10-2175БО-17 про закупівлю газу за державні кошти, відповідно до п. 2.2 якого приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна і вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником. Не пізніше 5 числа, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу.

28.01.2011 р. між Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та Комунальним підприємством Богуславської районної ради «Богуславтепловодопостачання» було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 06/10-2175БО-17 про закупівлю газу за державні кошти від 20.12.2010 р., згідно з п. 1 якої було викладено назву договору в наступній редакції: «договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання».

У відповідності з п. 4 даної угоди ч. 3 п. 3.1 договору викладено в наступній редакції: «ціна за 1000 куб.м газу становить 3073,97 грн.».

04.04.2011 р. між Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та Комунальним підприємством Богуславської районної ради «Богуславтепловодопостачання» було укладено додаткову угоду № 2 до договору № 06/10-2175БО-17 про поставку природного газу від 20.12.2010 р., відповідно до п. 1 якої з 01.04.2011 р. ч. 3 п. 3.1 договору викладено в наступній редакції: «ціна за 1000 куб.м газу становить 3436,75 грн.».

30.08.2011 р. між Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та Комунальним підприємством Богуславської районної ради «Богуславтепловодопостачання» було укладено додаткову угоду № 3 до договору № 06/10-2175БО-17 про поставку природного газу від 20.12.2010 р., відповідно до п. 1 якої п. 1.2 договору викладено в наступній редакції: «постачальник передає покупцеві в період з 01.01.2011 р. до 31.12.2011 р. включно природний газ, з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 1073 тис. куб.м, у тому числі по місяцях: січень -180 тис. куб.м, лютий -189 тис. куб.м, березень -150 тис. куб.м, квітень -25 тис. куб.м, жовтень - 70 тис. куб.м, листопад - 200 тис. куб.м, грудень - 250 тис. куб.м».

03.10.2011 р. між Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та Комунальним підприємством Богуславської районної ради «Богуславтепловодопостачання» було укладено додаткову угоду № 4 до договору № 06/10-2175БО-17 про поставку природного газу від 20.12.2010 р., відповідно до п. 1 якої сторони вирішили вважати договір № 06/10-2175БО-17 від 20.12.2010 р. припиненим в частині поставки природного газу з 01.10.2011 р.

На виконання умов договору від 20.12.2010 р. № 06/10-2175БО-17, ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України» було поставлено КП Богуславської районної ради «Богуславтепловодопостачання»у січні-квітні 2011 року природного газу на загальну суму 1682044,28 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання на загальну суму 1682044,28 грн., у тому числі - від 31.01.2011 р. на суму 554494,64 грн., від 28.02.2011 р. на суму 581084,47 грн., від 31.03.2011 р. на суму 459601,26 грн., від 30.04.2011 р. на суму 86863,91 грн., які підписані повноважними представниками сторін і газорозподільної організації та скріплені їх печатками.

Проте, як зазначає позивач, відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково у сумі 1440384,02 грн.

Оскільки відповідач не розрахувався з ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»за отриманий природний газ належним чином, позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за договором від 20.12.2010 р. № 06/10-2175БО-17 перед позивачем.

Натомість відповідач у відзиві на позовну заяву № 716 від 12.10.2012 р., адресованому суду, визнав позов у сумі 241660,26 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Частиною 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Водночас, як передбачено ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З урахуванням наведеного вище, встановлення судом наявності заборгованості КП Богуславської районної ради «Богуславтепловодопостачання»перед ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»за договором від 20.12.2010 р. № 06/10-2175БО-17, прийняття судом визнання позову відповідачем в частині основної заборгованості, позовні вимоги про стягнення 241660,26 грн. заборгованості підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 та п. 9.3 договору від 20.12.2010 р. № 06/10-2175БО-17 поставки природного газу.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалося вище, згідно вказаного пп. 7.3.1 п. 7.3 договору у разі порушення покупцем умов п. 4.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а ч. 2 п. 9.3 договору передбачено, що неустойка нараховується за 6 місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 18230,85 грн. за період з 28.03.2012 р. до 28.09.2012 р. на суму 241660,26 грн., який є арифметично вірним та обґрунтованим.

Також позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 11692,14 грн. за період з 11.02.2011 р. до 28.09.2012 р., який є арифметично вірним та підлягає стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 12346,18 грн., у тому числі:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі01.02.2011 - 28.02.2011394494.641.0093550.45398045.0901.03.2011 - 31.03.2011255579.111.0143578.11259157.2201.04.2011 - 30.04.2011240180.371.0133122.34243302.7101.05.2011 - 31.05.2011299944.281.0082399.55302343.8301.06.2011 - 30.06.2011286421.081.0041145.68287566.7601.07.2011 - 31.07.2011241660.260.987-3141.58238518.6801.08.2011 - 31.08.2011241660.260.996-966.64240693.6201.09.2011 - 30.09.2011241660.261.001241.66241901.9201.10.2011 - 31.10.2011241660.261.0000.00241660.2601.11.2011 - 30.11.2011241660.261.001241.66241901.9201.12.2011 - 31.12.2011241660.261.002483.32242143.5801.01.2012 - 31.01.2012241660.261.002483.32242143.5801.02.2012 - 29.02.2012241660.261.002483.32242143.5801.03.2012 - 31.03.2012241660.261.003724.98242385.2401.04.2012 - 30.04.2012241660.261.0000.00241660.26є арифметично вірним та обґрунтованим.

При цьому заперечення відповідача щодо порядку нарахування інфляційних втрат не приймається судом, оскільки відповідач вважає за потрібне нарахувати інфляційні втрати по серпень 2012 р., однак при зверненні до суду позивачем було заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат по квітень 2012 р. включно.

За таких обставин у суду відсутні підстави для обрахунку інфляційних втрат поза межами періоду, за який позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про зменшення пені слід зазначити наступне.

Як зазначалось вище, відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно зі ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, у тому числі, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зазначена стаття кореспондується з ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Отже, що стосується заявленого клопотання відповідача в частині зменшення розміру пені, то останнім належними та допустимими доказами у розумінні приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено суду наявності у спірному правовідношенні виняткових випадків, які є підставою для зменшення нарахованої позивачем пені.

Окрім того, суд зазначає, що у даному випадку розмір нарахованої позивачем пені (18230,85 грн.) не може вважатися надмірно великим відносно суми основного боргу (241660,26 грн.).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої позивачем пені.

Водночас у відзиві № 716 від 12.10.2012 р. відповідач просив суд відстрочити виконання рішення суду до 01.01.2013 р.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Як передбачено п. 7.2 ст. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення чи відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Наведені відповідачем підстави для відстрочення виконання судового рішення не є тією виключною обставиною, яка могла б розглядатися в якості підстави для відстрочення виконання даного судового рішення.

Зважаючи на той факт, що відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено суду наявності підстав для відстрочення виконання даного судового рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення.

Аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 12.01.2011 р. у справі № 30/325.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 22, 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Богуславської районної ради «Богуславтепловодопостачання»(09700, Київська обл., Богуславський р-н, м. Богуслав, вул. Польова, 46-А, код 33604652) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) -241660 (двісті сорок одну тисячу шістсот шістдесят) грн. 26 коп. основного боргу, 18230 (вісімнадцять тисяч двісті тридцять) грн. 85 коп. пені, 12346 (дванадцять тисяч триста сорок шість) грн. 18 коп. інфляційних втрат, 11692 (одинадцять тисяч шістсот дев'яносто дві) грн. 14 коп. 3% річних, 5678 (п'ять тисяч шістсот сімдесят вісім) грн. 58 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 13.11.2012 р.

Суддя В.М. Бабкіна