Рішення № 27409867, 30.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-9/10282-2012 30.10.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «СВ»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсім»

Про стягнення 22 715, 44 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від позивача Одношевний С. М. (дов. б/н від 20.01.2012р.)

від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 30.10.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «СВ»(далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсім» (далі по тексту - відповідач) про стягнення 22 715, 44 грн. основної заборгованості за Договором поставки №154/08/10 від 31.08.2010р., з яких 20 505, 63 грн. основної заборгованості, 1 383, 97 грн. пені, 375, 14 грн. 3 % річних, 450, 70 грн. інфляційних витрат, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.06.2012 року порушено провадження у справі № 5023/2888/12.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.07.2012 року матеріали справи № 5023/2888/12 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва, оскільки встановлено, що місцезнаходженням відповідача є місто Київ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2012 року справу № 5023/2888/12 прийнято до провадження з № 5011-9/10282-2012, розгляд справи призначено на 28.08.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2012 року розгляд справи відкладено на 13.09.2012 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду.

13.09.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано відзив на позовну заяву, яким він просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав не настання строку оплати товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2012 року розгляд справи відкладено на 27.09.2012 року, у зв'язку з неявкою позивача в судове засідання, невиконанням позивачем вимог ухвали суду, необхідністю витребування нових доказів.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 27.09.2012 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г. П. у відпустці, справу № 5011-9/9899-2012 передано для розгляду судді Балацу С. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2012 року справу прийнято до провадження судді Балац С. В. та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 30.10.2012 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 15.10.2012 року, у зв'язку з виходом судді Бондаренко Г. П. з відпустки, справу № 5011-9/9899-2012 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

В судове засіданні 30.10.2012 року представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив; представник позивача надав усні заперечення на відзив відповідача, надано додаткові документи по справі.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2010 року між позивачем (далі по тексту -постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будсім»(далі по тексту -покупець за Договором) укладено Договір поставки №154/08/10 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до умов договору (п.1.1.), постачальник зобов'язується порядку та строки, встановлені договором передати у власність покупця товар, в визначеній кількості, відповідної якості та по узгодженій ціні, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором.

Відповідно до пункту 1.3. договору асортимент та кількість товару кожної партії, товару, що поставляється вказується у накладній, складеній на підставі замовлення покупця, яка є невід'ємною частиною договору. Накладні оформлюються на кожну партію товару, що поставляється, та мають силу специфікацій до договору.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару на складі покупця та засвідчується товарно-транспортною (видатковою) накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін. Дата отримання товару покупцем вказується в товарно-транспортній накладній, про що покупцем робиться відповідна помітка (п. 3.3. договору).

Ціна на товар, що поставляється по договору є договірною та вказується в накладних на кожну партію товару (п. 5.1. договору). Покупець проводить оплату на умовах відстрочки платежу 60 календарних днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 5.6. договору).

Сторони кожного місяця проводять звірку розрахунків по здійсненим поставкам товару, для чого постачальник готує проект акту звірки розрахунків та направляє його покупцю в строк не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за місяцем, по якому проводиться звірка розрахунків. При цьому, покупець після отримання проекту акту звірки проводить перевірку з даними свого бухгалтерського обліку та направляє постачальнику підписаний акт звірки розрахунків до десятого числа поточного місяця або мотивовану відмову від підписання наданого акту звірки (п. 5.6. договору).

Відповідно до п. 7.2. договору за несвоєчасну оплату товару покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі двох подвійних облікових ставок НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Строк дії договору до 31.12.2011 року.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2011 -16.05.2012 між ТОВ Фірма «СВ»а ТОВ «Будсім» по договору № 154/08/10 від 31.08.2010 року, копія якого наявна в матеріалах справи, станом на 16.05.2012 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 20505, 63 грн. Вказаний акт підписаний відповідачем. Матеріали справи також містять належні докази поставки товару відповідачу та докази часткової оплати відповідачем поставленого товару, що підтверджують підписаний сторонами акт звірки розрахунків станом на 16.05.2012 року.

Загалом за договором позивач поставив відповідачу товар на суму 168 601, 36 грн., при цьому відповідач частково оплатив товар на суму 148 095, 73 грн. Остання оплата за договором здійснювалася відповідачем 29.12.2011 року.

09.01.2012 року відповідач направляв позивачу Лист вих. № 8/12/05 від 09.01.2012 року, яким просив позивача у зв'язку із закінченням строку дії договору поставки № 154/08/10 від 31.08.2012 року та керуючись умовами п. 11.1. договору протягом 10 календарних днів з дати отримання повідомлення, здійснити повернення нереалізованого товару, поставленого відповідно до договору за накладними № 238 від 28.12.2011 року та № 195 від 23.11.2011 року.

Поставлений товар за накладними № 238 від 28.12.2011 року та № 195 від 23.11.2011 року був частково оплачений відповідачем. Доказів отримання відповідачем Листа вих. № 8/12/05 від 09.01.2012 року матеріали справи не містять.

08.06.2012 року позивачем відповідачу направлялась претензія Вих. № 01/07 від 07.06.2012 року, якою позивач пропонував відповідачу погасити заборгованість в розмірі 20 505, 62 грн. за договором. Відповіді на вказану претензію матеріали справи не місять.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 1 до договору поставки № 154/08/10 від 31.08.2010 року від 01.09.2010 року для підвищення попиту кінцевих покупців на товари, що поставляються по договору, постачальник залучає покупця для надання послуг мерчандайзингу. Покупець має кваліфікований персонал для якісного надання послуг, оплата послуг здійснюється в наступному порядку: постачальник сплачує покупцю бонус в розмірі 3 % від вартості товару, що поставляється кожного місяця.

Станом на 30.10.2012 року (на момент вирішення справи) позивач повністю виконав перед відповідачем обов'язок по оплаті бонусу, всього виплачено відповідачу 5 360, 63 грн., і відповідно заборгованість у позивача перед відповідачем відсутня, що підтверджується матеріалами справи, при цьому останній платіж по п. 1 додаткової угоди зроблений позивачем в березні 2012 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «СВ», підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір №154/08/10 від 31.08.2010р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 168 601, 36 грн., згідно видатковим накладним, належним чином засвідчені копії яких, підписані та скріплена печатками/штампами сторін, додані позивачем до матеріалів справи, оригінали надано для огляду в судовому засіданні.

Станом на момент розгляду справи судом відповідач частково оплатив поставлений товар, в розмірі 148 095, 73 грн. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем по договору становить 20 505, 63 грн. та останнім не погашена.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору, в тому числі виконано в повному обсязі зобов'язання по виплаті відповідачу бонусу (п. 1 додаткової угоди № 1 до договору від 01.09.2010 року. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 20 505, 63 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 20 505, 63 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 5.4. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 20 505, 63 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд критично оцінює доводи відповідача. По-перше, доводи щодо заборгованості позивача перед відповідачем у сумі 5 058, 04 грн. (бонус 3 % від суми поставленого товару), спростовуються матеріалами справи. Таким чином, посилання відповідача на ст. 538 ЦК України є безпідставним. По -друге, матеріали справи не містять доказів отримання позивачем повідомлення відповідача Вих. № 8/12/05 від 09.01.2012 року. Таким чином суд дійшов висновку, що строк виконання зобов'язання з повернення товару для позивача не настав, адже згідно п. 11.1 договору постачальник зобов'язаний здійснити повернення товару протягом 10 календарних днів з дати отримання від покупця відповідного повідомлення, в той час як строк виконання зобов'язання відповідача по оплаті поставленого товару згідно договору настав..

Натомість суд звертає увагу, що покупець в травні 2012 року (після направлення ним повідомлення Вих. № 8/12/05 від 09.01.2012 року) провів звірку розрахунків по здійсненим поставкам товару, у відповідності до п. 5.6. договору, та направив постачальнику підписаний ним акт звірки розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача (покупця) по договору становить 20 505, 63 грн., визнавши тим самим вказану заборгованість.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1 383, 97 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, відповідно до п. 7.2. Договору (за період з 21.04.2011р. по 18.06.2012р.).

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 ГК України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6).

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня (ст. 3).

З урахуванням ст.. 258 ЦК України, пеню за прострочення оплати необхідно рахувати щодо кожного зобов'язання починаючи із видаткової накладної № 137 від 21.04.2011 року, за якою виник період прострочення оплати з 21.06.2011 року.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 1 383, 97 грн. у відповідності до п. 7.2. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 7.2. договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 375, 14 грн. трьох відсотків річних за період з 14.03.2011 року по 18.06.2012 року та 450, 70 грн. індексу інфляції нарахованого на суму боргу за весь час прострочення за період з 14.03.2011 року по 30.04.2012 року.

Згідно ст. 229 ГК України та ст.625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «СВ» підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсім»(03067, м. Київ, бул. Івана Лепсе, буд. 4; код ЄДРПОУ 34757314; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «СВ»(61051, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 345-а; код ЄДРПОУ 25470089) 20 505 (двадцять тисяч п'ятсот п'ять) грн. 63 коп. основної заборгованості, 1 387 (одну тисячу триста вісімдесят сім) грн. 97 коп. пені за прострочення зобов'язання, 375 (триста сімдесят п'ять) грн.. 14 коп. 3 % річних, 450 (чотириста п'ятдесят) грн. 70 коп. інфляційних витрат, 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.11.2012р.

Суддя Г.П. Бондаренко